Київ – У ці ще холодні дні кияни із задоволенням зігріваються, смакуючи каву. Серед численних кав’ярень у місті вирізняються «кавові точки» із зображенням веселого вусатого козака і написом Veterano Coffee. В одній із них – ветеран бойових дій на сході України Сергій Вербицький залюбки готує каву «укроп» і класичне «капучино», лагідне гаряче какао і гірке міцне «еспресо». Для нього, як і для його колег, опанування професії баристи знаменувало новий етап життя, яке раніше «обнулила» війна. Про свою історію «кавового успіху» Вербицький розповів Радіо Свобода.
Я потрапив до складу 24-ї окремої механізованої бригади, яку тепер називають «королівською»: минулого року президент України присвоїв бригаді ім’я короля Данили Галицького
– Мене мобілізували у п’яту «хвилю» на початку 2015 року, я потрапив до складу 24-ї окремої механізованої бригади, яку тепер називають «королівською»: минулого року президент України присвоїв бригаді ім’я короля Данили Галицького. Стояла наша бригада за 800 кілометрів на захід від Києва, у місті Яворів на Львівщині, тож виїзди у зону бойових дій на Донбас «розтягались» на кілька днів: уявіть, це ж ми майже всю країну перетинали. То не дуже весело було. Служив я майже півтора року, демобілізований у середині 2016 року.
– Як ви опинились у «ветеранському бренді»?
Фактично війна «обнулила» моє життя, оскільки я на життя інакше почав дивитись
– Розумієте, людину війна змінює. Я раніше працював інженером-будівельником, а повернувся «на дембель» і звільнився. Фактично війна «обнулила» моє життя, оскільки я на життя інакше почав дивитись. І коли міркував, що далі робити, побачив в якійсь телевізійній програмі Леоніда Остальцева і Володимира Шевченка, вони представляли, відповідно, проекти Pizza Veterano і Coffee Veterano. Послухав хлопців, порадився з рідними і вирішив і собі спробувати: міркував, а чом би й ні? Хлопці – такі ж ветерани, як і я, спільну мову знайдемо. До того ж, розумів, що маю відволіктись від старої роботи та й позбутись того присмаку, який лишила у моїй душі війна. Отже, вирішив розгорнути на 360 градусів своє життя!
– Чи підтримала родина ваше рішення?
– Так! І дружина, і мої батьки підтримали, тим більше, що чудово знали, як я каву люблю. Я – справжній фанат кави! До війни у робочих справах від будівельної компанії їздив цілою Україною – всюди шукав кав’ярні, різні інші «точки», де можна смачної кави випити. Розпитував місцевих, де можна смачної кави випити, тож «кавову мапу» України цілком зможу зробити…
– Або путівник кавовими місцями країни…
– Так, знаю чимало кавових місць у найбільших українських містах. Узагалі мені здається, що приготування ветеранської кави, ветеранський бізнес уже цілком можна вважати брендом України. Тому що ветеранською піцою вже не тільки у Києві можна ласувати, наприклад.
– А чи довго у вас відповідне навчання тривало?
Мені казали, що часто новачку не вдається з першого разу правильно збити молоко, але мені вдалось
– Ні, два тижні, мені Леонід Остальцев і Володимир Шевченко все роз’яснили і показали, що то таке – приготування кави. Мені казали, що часто новачку не вдається з першого разу правильно збити молоко, але мені пощастило, тобто, вдалось. До того ж, я розумів, що таке хороша кава, чим кавові напої відрізняються один від одного тощо. Тож достатньо швидко опанував нову професію і з перших днів роботи почав отримувати велике задоволення від неї, від спілкування з людьми. Це дуже цікаво спостерігати, як люди реагують, зробивши перший обережний ковток кави, і як радість проступає у них на обличчі, коли їм напій подобається. Вони отримують задоволення від кави, а я – від них. Знаєте, на війні був дефіцит спілкування, а тепер я щодня спілкуюся з людьми, ще і трохи радості їм у життя додаю: смачна кава, зроблена від щирого серця, з душею – це ж маленька радість, чи не так? Я перші півроку роботи ледве виходив із кав’ярні, так мені сподобалось, уявляєте?! Ну і напарник у мене класний – Валерій Липинський, позивний «Хартман», він – тепер мій кум, хрестив мого маленького сина. Липинський у ветеранському бізнесі працює майже два з половиною роки, а я півтора.
– Чи можна вважати, що це – також і спосіб адаптуватись у соціумі після війни?
Тут присутній елемент соціальної адаптації, звісно, плюс опанування професії, що мені подобається. Був час, ми з побратимами за людей воювали – тепер настав час, коли я можу для них працювати
– Тут присутній елемент соціальної адаптації, звісно, плюс опанування професії, що мені подобається. Наш із Валерієм «дует» часто виїжджає на різні фестивалі та ярмарки, які в Києві проходять. Взимку ми працювали у «Містечку майстрів» у центрі Києва, на Михайлівській площі. Люди підходили, замовляли напої, цікавились, що то таке – «Кава ветерано», ми їм розповідали. Одного дня поруч стали колядники, то ми їх послухали і запропонували випити кави, бо холодно було. Колядники здивувались, подякували і запропонували: «Давайте ми тут вам поколядуємо!». Поколядували, ми їх пригостили, для нас це в радість, ми для людей працюємо. Був час, ми з побратимами за людей воювали – тепер настав час, коли я можу для них працювати.
– У холодну пору року які кавові напої найчастіше у вас замовляють?
– У хурделицю та холод замовляють традиційні «експресо», «лате», «капучино», а ще ми з Валерієм розробили і виготовляємо авторські напої на основі кави, наприклад, кава «укроп». Також розробили ще кілька кавових напоїв, які мають назви, пов’язані з російською гібридною війною проти України. Їхні рецепти – звісно, то авторський секрет...
