«Повний абсурд»: чи задоволені кримчани «життям у Росії»?

Анексований Крим потрапив до трійки «найщасливіших регіонів Росії» ‒ такий рейтинг склала моніторингова компанія «Медіалогія». На першому місці опинилася Москва, на другому ‒ Санкт-Петербург. Чи справді кримчани відчувають себе щасливими? І яким був індекс щастя Криму до анексії?

Російський політолог Дмитро Солонников вважає, що немає нічого дивного в тому, що Москва та Санкт-Петербург опинилися на перших позиціях рейтингу. Ці регіони є лідерами й в інших російських дослідженнях.

‒ Вони дійсно є найпривабливішими. Це залежить і від якості послуг, що надаються, і від заробітної плати, перспектив для подальшого зростання в житті, відкритості регіону, інформаційної політики, можливості комунікації з іншими регіонами країни та світу.

Солонников звертає увагу на те, що дослідження «Медіалогії» не можна вважати соціологічним, оскільки воно ґрунтується лише на згадках регіонів у ЗМІ в контексті щастя ‒ в дослідженні навряд чи враховували економічний рівень розвитку півострова.

‒ Оцінюючи рівень життя, люди не рахують цифри. Вони користуються асоціаціями: сонце, море, хороший клімат, гарне життя. Санкції точно нікого не хвилюють в цьому відношенні. Відчуття того, що ти можеш жити на березі Чорного моря, купатися, плавати, їсти свіжу рибу ‒ ось образ щастя. Це цілком логічно.

Вимірювати індекс щастя на основі частоти згадувань у ЗМІ ‒ повний абсурд, вважає медіаексперт Олександр Чекмишев.

‒ Я розглядаю це як медійну та психологічну технологію. Не секрет, що навіть люди, які раніше були в захваті від «кримнаша», зараз дуже розчаровані рівнем зарплат, цін. Тому людям важливо сказати: вам насправді дуже добре, а незгодні мають відчути себе в меншості. Це класична технологія.

На думку Чекмишева, виміряти об'єктивний індекс щастя можна, але це не має жодного стосунку до медіа.

‒ Через певні індикатори ми дійсно можемо показати, наскільки люди задоволені ситуацією, тобто наскільки вони щасливі. Соціологія визначає індекс і температуру настроїв людей, а медіа може тільки показати, якою ця температура може бути в тій інформації, яку люди отримують.

Соціальний психолог Наталя Іщенко вимірює індекс щастя в Україні. За її словами, до анексії Криму індекс на півострові майже не відрізнявся від індексів у інших регіонах України.

‒ Він був на тому ж рівні, що й у сусідній Херсонській області, в Донецьку, Львові, Тернополі чи Києві. Для жителів України велике значення має матеріальна складова. Це не означає, що в грошах щастя, але без грошей вони не відчувають себе щасливими. Але оскільки Крим зараз відділений в інформаційному й навіть ментальному плані від України, то й оцінка щастя там відбувається, як у росіян. Тому що чотирьох років абсолютно достатньо, щоб перебудувати особистість людини й те, як вона сприймає реальність. Можливо, й сприйняття щастя більше пішло в символічну оцінку себе та дійсності, ніж в оцінку матеріального становища. Цьому не потрібно дивуватися.

За словами психолога, відчуття щастя з'являється тоді, коли людина досягає поставленої перед собою мети.

‒ Якщо росіяни хотіли, щоб Крим був де-факто російським, то це відчуття, звичайно, робить їх щасливими. Вони досягли мети й можуть говорити, що «повернулися в рідну гавань». Це не має стосунку до рівня розвитку Криму, економічних показників. Це просто досягнення мети.

(Текст підготувала Катерина Коваленко)