Совість української громади Криму: пам'яті Данила Кононенка

Спеціально для Крим.Реалії

Для українського Криму січень –​ досить знаковий і водночас трагічний місяць. Адже у перший день січня 1942 року народився, а 15 січня 2015 року відійшов у вічність видатний український поет, перекладач, журналіст і відомий громадський діяч Данило Кононенко. Його літературна, перекладацька та публіцистична діяльність хоч і добре знайома українській літературній громадськості, але ще недостатньо поцінована й лишається маловивченою. Сподіваємося, що до цієї вкрай необхідної праці долучаться як маститі літературознавці, так і молоді дослідники. Адже величезний творчий спадок цього талановитого й непересічного митця заслуговує не лише на осмислення, але й на глибоке вивчення.

У зросійщеному Криму, в якому за всі шість десятиліть фактично ніколи не було справжньої української влади, творчість визначного українського поета Данила Кононенка є унікальним явищем. Не буду стверджувати, що саме він стояв біля витоків свідомого українського руху в Криму, але незаперечним є той факт, що завдяки багатолітній літературній і публіцистичній діяльності відомого митця поодинокі джерельця українського життя вже наприкінці 1980-х років у Криму перетворилися на нестримний потік.

Думаю, зі мною погодиться переважна більшість кримських українців, що до формування їхнього україноцентричного мислення, пригніченого багатолітньою російською пропагандою, значною мірою долучився і авторитетний у Криму поет Данило Кононенко. Його вірш «Слово до кримських українців», написаний ще у квітні 1992 року, повернув до українства тисячі етнічних українців. Він і донині, вже в окупованому Росією Криму, дозволяє багатьом українцям зберегти свою національну ідентичність.

Від Ганни Богуцької, дружини мого друга, журналіста Василя Богуцького, яка з «червоним дипломом» закінчила факультет української мови та літератури Сімферопольського педінституту й була залишена у ньому на викладацькій роботі, я добре знав про всі педінститутські події. Знав про те, що серед нових студентів українського відділення (хлопців на ньому завжди було мало) з’явився вчорашній солдат, черкащанин Данило Кононенко. Він уже мав досвід журналістської роботи і писав вірші. Їх охоче друкували кримські газети. Ім’я талановитого хлопця з’являлось і на шпальтах київських газет. До Данила Кононенка досить прихильно ставилися всі викладачі, бо талант хлопця був незаперечним. Поет не увірвався стрімко в літературу, а наполегливо працював над собою, частенько видаючи нові й нові збірки. А ще Данило Кононенко опановував перекладацьке мистецтво. Твори молодого поета були високо поціновані не лише кримськими критиками, а й маститими київськими літераторами. Невдовзі його приймають до Спілки письменників та Спілки журналістів України й обирають секретарем, а згодом і головою Кримської письменницької організації.

Із ним я тісно познайомився наприкінці 60-х років, коли, працюючи на Кримській помологічній станції, часто друкувався у «Кримській правді».

Як активний громадський діяч та український патріот Данило Кононенко, за моїм баченням, проявився наприкінці 80-х років. Мені у пам’ять врізався його справді героїчний виступ на одному з передостанніх пленумів Кримського обкому партії. На ньому він, як голова Кримської письменницької організації, полум’яно виступив на захист у Криму української мови, культури й освіти. Промова виголошувалась українською мовою і транслювалась на Кримському радіо. Її я слухав, перебуваючи в експедиції степовим Кримом. Саме тоді я усвідомив справжній високий патріотизм цієї людини. Адже виголошувати таку промову серед відверто ворожої аудиторії було непросто.

Зі здобуттям Україною незалежності громадська діяльність Данила Кононенка значно активізувалась. Він став одним із засновників першої україномовної громадсько-політичної й літературної газети «Кримська світлиця», ініціював створення в ній дитячого літературного додатка «Джерельце», проведення літературних конкурсів для дітей. Саме цією діяльністю Данило Кононенко підготував цілу плеяду молодих літераторів. Український поет зробив неоціненний внесок у співпрацю та порозуміння між кримськотатарськими та українськими літераторами і народами. Він переклав українською мовою твори багатьох кримськотатарських поетів та прозаїків.

Данилові Кононенку, як тонкому знавцеві української мови, кримські українці доручили першим очолити Товариство української мови. Він був беззмінним заступником голови Кримського відділення Товариства «Україна – Світ» та головою правління Всекримської організації «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Данило Кононенко – один із організаторів Всекримських конгресів українців, учасник усіх п’яти Всесвітніх форумів українців, на яких він завжди виступав із доповідями, лауреат кількох престижних літературних премій.

Поет ніколи не був членом жодної політичної партії, вірніше, все життя він лишався членом єдиної партії – патріотів України. Йому вдавалося знаходити порозуміння з багатьма досить амбітними керманичами місцевих осередків демократичних партій. Проте він ніколи не йшов на компроміси з відвертими українофобськими діячами та організаціями й ворогами України.

У трагічні для України дні лютого 2014 року Данило Кононенко рішуче виступив проти російської окупації Криму, одним із перших підписавши кілька сміливих заяв українських та кримськотатарських письменників, журналістів, діячів культури та учених до мешканців Криму, Верховної Ради та світової спільноти із засудженням російської агресії. Прямий і відвертий Данило Кононенко був украй обурений беззубою й безликою заявою президії Кримської організації НСПУ. У ній навіть не засуджувалася російська агресія. Спільно з Данилом Кононенком ми написали й опублікували у «Кримській світлиці» звернення україномовних письменників до кримчан та до Верховної Ради України. Це звернення було підтримане більшістю україномовних письменників півострова.

Саме цей документ засвідчує, що Данила Кононенка з повним на це правом можна назвати Совістю не лише Кримської письменницької організації, але й усієї української громади Криму. Російську окупацію Криму поет пережив болісно. Він рішуче відкинув пропозицію створення колабораціоністської письменницької організації під егідою окупаційної та бандитської влади.

Вічна пам’ять видатному поету, великому патріоту, надзвичайно толерантній людині та Будівничому України! Про неї він дбав до останнього подиху.