Представник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер відвідує Київ напередодні зустрічі з Владиславом Сурковим, помічником президента Росії Володимира Путіна. Він дав ексклюзивне і єдине інтерв’ю в столиці України для Радіо Свобода. Волкер розповів, що ніколи не вестиме переговорів про Україну без участі офіційного Києва. Представник Держдепартаменту США також прокоментував ухвалений Україною закон про реінтеграцію Донбасу та перспективи того, що Путін змінить свою стратегію.
– Мав у Києві низку серйозних зустрічей: із начальником Генерального штабу Віктором Муженком, президентом Петром Порошенком, його радником Костянтином Єлісєєвим. Сьогодні зустрівся з паном Турчиновим та з послом Європейського союзу в Україні. Також із деякими гуманітарними організаціями, що працюють на Сході. Тож це великий спектр зустрічей, з яких я планую отримати найсвіжішу інформацію: що відбувається в Україні, зокрема, на Сході. А також, хочу розповісти про те, на якому етапі наші переговори щодо вирішення конфлікту на Донбасі.
– Відразу після візиту до Києва, 26 січня, Ви зустрічатиметесь із помічником президента Росії Владиславом Сурковим. Минулу зустріч, що відбулась у листопаді в Белграді, Ви назвали «кроком назад». Що очікуєте від цієї зустрічі?
2017 рік був дуже жорстоким роком
– Перше, на чому я б хотів наголосити, це те, що конфлікт триває. Дуже багато порушень перемир’я. 2017 рік був дуже жорстоким роком. З учорашнього вечора порушень режиму тиші, за даними українських військових, не було. Ми чекаємо офіційного звіту спостерігачів ОБСЄ, але думаємо, що і вони скажуть те ж саме. Можливо, це через погоду.
Але, я думаю, це демонструє, що мир можливий, що може бути перемир’я. Сподіваюся, російська сторона дотримуватиметься цього і в майбутньому, що будуть докладені зусилля для досягнення справжнього перемир’я. Це один аспект – говоритимемо про перемир’я.
Крім того, про гуманітарну ситуацію, що впливає на населення, важливо тримати це на передньому плані – те, що число людей, які загинули, поранені чи залишилися без дому через цей конфлікт, значне, і це відбувається в центрі Європи. Мені здається, що це важливо тримати у центрі уваги.
– Чи обговорюватимете так званий закон про реінтеграцію Донбасу – Москва заявляє, що Україна порушила Мінські угоди, ухваливши його. Як Ви думаєте, чи вплине це якось на Вашу зустріч із паном Сурковим?
Щодо зустрічі з Сурковим, сподіваюся викласти бачення США. Це вимагатиме від Росії рішення про відведення своїх сил. А підконтрольні сили, які там є, зрештою мають бути розформовані
– Перш за все, щодо зустрічі з паном Сурковим, я сподіваюся викласти бачення США щодо того, що ми можемо зробити, щоб пришвидшити завершення конфлікту. Це вимагатиме від Росії рішення про відведення своїх сил. А підконтрольні сили, які там є, зрештою мають бути розформовані.
Але ми хотіли б створити безпеку для всіх жителів, які там перебувають: етнічних росіян, етнічних українців, для будь-кого має бути безпека. І це те, чого можна досягти завдяки миротворчим силам ООН. Як тільки це буде досягнуто, звичайно, Мінські угоди мають бути імплементовані. А це передбачає справжнє тривале перемир’я, відведення важких озброєнь, вибори, амністія, спеціальний статус для регіону. Всі ці речі важливі. Тому я хочу чітко заявити, що ми готові докласти всіх зусиль, щоб наблизити це, але це має базуватися і на рішенні Росії також.
Не думаю, що ми домовимося на цій зустрічі, але я думаю, що важливо вказати, якими є наші очікування. І я також, звичайно, хочу почути, що скаже пан Сурков зі свого боку.
Російський контроль і командування силами там були присутні, тож можна назвати це, принаймні неформально, окупацією і вторгненням
Щодо закону про реінтеграцію, то, знаєте, я не думаю, що він щось змінює в цьому контексті. Ситуація – така ж, як і була. Російський контроль і командування силами там були присутні, тож можна назвати це, принаймні неформально, окупацією і вторгненням. Тому не думаю, що це щось змінює.
Упродовж кількох років це називалося антитерористичною операцією, а це справжня військова операція для захисту країни
Там просто йдеться про те, що ми бачимо на власні очі. Закон впорядковує військову операцію, що, на мою думку, важливо. Упродовж кількох років це називалося антитерористичною операцією, а це справжня військова операція для захисту країни.
Документ формалізує права громадян України, які живуть у цьому окупованому регіоні, і це також важливо. А те, що там немає згадки про «Мінськ», не означає, що він протидіє «Мінську». Україна є учасником Мінських угод, бере участь у Тристоронній контактній групі в Мінську кожні кілька тижнів. Вона ухвалила закон про спеціальний статус, закон про амністію, готова до проведення місцевих виборів, коли для цього будуть умови. Тому я думаю, що Україна дотримується угоди. Як на мене, потрібно, щоб і російська сторона виконала свою частину, зокрема з дотримання перемир’я, такого, як ми бачили минулої доби.
– Чи порушуватимете на зустрічі з Владиславом Сурковим тему звільнення тих політичних заручників, яких тримають на російській території? Скажімо, щодо Олега Сенцова, Станіслава Клиха, Романа Сущенка. Ви маєте вплив на це питання?
– Давайте почнемо зі звільнення полонених, яке вже відбулося перед святами. Це дуже надихає. Я думаю, що родинам тут важливо бачити своїх рідних, які повернулися додому. І, звісно, це важливо для іншої сторони.
Тому це хороший жест. Багато людей досі утримуються на окупованих територіях, і, як Ви вже сказали, прямо в Росії. Звичайно, я планую порушити це питання. Не думаю, що це те, чим пан Сурков займався особисто, але сподіваюся, що вони передадуть повідомлення, що важливо продовжувати звільнення утримуваних осіб з обох боків як крок для зміцнення довіри і підґрунтя для досягнення порозуміння. Це важливо.
– Незабаром третя річниця від дня підписання Мінських угод. Як вважаєте, наскільки вони ефективні сьогодні? Можливо сторонам варто говорити про «Мінськ-3», про зміну формату, місця?
Мінські угоди містять всі елементи для вирішення ситуації. Бракує не змісту, а політичної волі
– Не бачу для цього підстав. Як на мене, Мінські угоди містять усі елементи для вирішення ситуації. Бракує не змісту, а політичної волі. Якщо буде політична воля з російського боку для виведення сил і забезпечення тривалого справжнього перемир’я і справжнього гарантування безпеки, тоді інші елементи Мінських угод (вибори, амністія, спеціальний статус) також можуть бути імплементовані. Саме зараз вони не можуть бути втілені, але це можливо. Вважаю, що український уряд, Верховна Рада готові це зробити, якщо вони побачать безпеку. Тому, на мою думку, там усе є, «Мінськ» дійсно забезпечує правильний баланс політичної волі, якої ми поки не бачимо, і тому важливо продовжувати залучати Росію.
– «Я хочу думати, що Володимир Путін прагне увійти в історію як миротворець» – цитую Вашу фразу з інтерв’ю «Ехо Москви». Чи є ймовірність, що Путін кардинально змінить свою політику щодо Криму та Донбасу? Чи він уже «спалив мости» із Заходом?
Наразі в Європі, в Сполучених Штатах, в різних країнах світу Росію бачать агресором
– Я дійсно думаю, що це можливо, що він може змінити імідж, який він презентує світу. Наразі в Європі, в Сполучених Штатах, у різних країнах світу Росію бачать агресором. Це заморожені переговори, ми не бачимо покращень у відносинах Росії та США, ми не бачимо покращень у відносинах Росії та Європи, щодо Росії застосовують санкції. І я думаю, що Росії цілком можливо кардинально змінити все. Але щоб це сталось, Росія має змінити свій підхід до низки питань. І Східна Європа – одне з них. Проте це цілком можливо, якщо Росія сприятиме миру, стабілізації конфлікту, виконанню Мінських угод. Тоді це матиме суттєве значення, і змінило б сприйняття Росії.
– Чи може президент Росії Володимир Путін змінити тактику дій на Донбасі, коли Україна отримає протитанкові ракети «Джавеліни», про постачання яких уже домовлено зі Сполученими Штатами?
– Звісно, тактика Путіна залежить лише від нього, не думаю, що хтось іще ухвалює рішення. І я бачу, що російському уряду важливо продемонструвати, що Росія захищає російськомовне населення – так вони характеризують свої дії. Їм важливо, щоб Росію сприймали як потужну силу. Проте і велика сила може сприяти миру. І найкращий спосіб захистити російськомовних – дати їм жити в мирі. А для цього потрібно припинити конфлікт.
– Які кроки варто надалі Україні робити, щоб прискорити настання миру? Подекуди компроміси заради припинення конфлікту викликають дискусії в державі.
Правда в тому, що Росія принесла конфлікт в Україну, і Україна захищає себе на власній території кожного дня
– Я думаю, що це в інтересах України, і не думаю, що Україна піддається, коли прагне відновити мир і безпеку для всіх українських громадян. Я не думаю, що це поступка – казати, що люди можуть мати місцеві вибори й певну місцеву автономію по всій країні, в тому числі і на Донбасі. Я не бачу в тому проблеми. Навпаки, правда в тому, що Росія принесла конфлікт в Україну, і Україна захищає себе на власній території кожного дня. Проте я думаю, що це абсолютно в інтересах України – покласти цьому край, відновити й реінтегрувати ці території.
– Ваші переговори з помічником Путіна Владиславом Сурковим – лише один із існуючих форматів діалогу щодо Донбасу. Проте на цих зустрічах немає представника від України. Якщо раптом у майбутньому якісь домовленості після Вашої з Сурковим зустрічі будуть неприйнятними для України. Ви припускаєте таку ймовірність?
– Я не маю побоювань щодо цього. Я підтримую тісний зв’язок з усіма – з представниками Франції та Німеччини, що координують Нормандський процес, з українським урядом. Як бачите, я вже шість разів приїжджав сюди за останні шість місяців. Я веду переговори і тоді, коли не приїжджаю до Києва – з президентом, з міністром закордонних справ, з радником із питань національної безпеки. Тож, я відчуваю, що ми дуже активно координуємо важливі запитання.
Ніхто не веде переговори за спиною України. Я намагаюсь бути посередником, щоб досягти спільних цілей. Повторюючи те, що держсекретар США Тіллерсон говорив тут у липні, що міністр оборони США Джеймс Меттіс сказав у серпні, нагадаю: підхід США полягає у відновленні українського суверенітету, територіальної цілісності й безпеки всіх людей України, незважаючи на етнічну належність, національність чи релігію.
