Після відставки Міхеїла Саакашвілі з посади очільника Одеської області його радниця Марія Гайдар отримала від президента України пропозицію перейти до нього й курувати медицину та соцпитання.
– Мене запросив президент, зустрівся, запропонував мені займатися медициною і соціальними реформами. Я погодилася, бо мені це цікаво, я завжди цим займалася.
– Він сам зателефонував Вам?
– Президент говорив, що в Україні триває реформа медицини, що вона обов'язково потрібна, що цю галузь потрібно реформувати, підвищувати її ефективність.
Але є проблема з сільською місцевістю, є проблема госпітальних округів, проблема з доступністю. І Порошенко якраз запитував, які можуть бути тут рішення.
Я тоді розробила концепцію щодо сільської медицини, яка дозволяє, з одного боку, переходити на якісь нові механізми, з іншого боку, робити це таким чином, щоб взагалі було кому переходити на ці нові механізми.
– Тобто, ви працюєте як менеджер, який організовує первинну медицину в українському селі?
– На мені вся робота, пов'язана з розробкою усіх цих механізмів, з розробкою процесу. І також із комунікацією. Це робота багато в чому ручна: з усіма треба спілкуватися, цю всю мережу треба будувати разом з людьми. І люди повинні включатися в цей процес. Немає якогось одного рішення. Це живий процес.
Первинна медична допомога повинна бути організованою, і доступ до неї для всіх має бути безкоштовним
Нам потрібен, безумовно, світовий досвід, а він говорить, що первинна медична допомога повинна бути організованою, і доступ до неї для всіх має бути безкоштовним.
Дуже ефективний механізм – фельдшери, які можуть перебувати в селах, де живе мало людей, де лікаря в амбулаторії не може бути. Вони можуть допомагати лікарю, вони можуть забирати аналізи, вони можуть робити призначення, які лікар прописує, вони можуть робити людям крапельниці.
– Чому все те, про що ви говорите, робить Марія Гайдар, а не Міністерство охорони здоров'я України?
– Взагалі в таких реформах ніколи не буває одного гравця. Реформа медицини – це процес для всього суспільства. Якщо в цьому буде брати участь все суспільство, кожен буде знати цілі, ролі, завдання, і всі будуть все це робити, тільки тоді це може вдатися.
– Вам вдається?
– Вдається, звичайно. Тому що, перш за все, найважливіше – що я розробила цю концепцію, і вона була підтримана. Це перше. Друге: є програма, спрямована на те, щоб підняти, довести цей рівень до єдиних стандартів, щоб у кожного лікаря було певне обладнання, засоби зв'язку, щоб у кожного фельдшера було обладнання, засоби зв'язку. А там, де зовсім немає нічого, побудувати нові амбулаторії.
Закон ухвалили. Це вперше, коли в Україні насправді виділені гроші на медицину, на сільську медицину, дійсно на ті проблеми, які люди відчувають.
– Чому Ви не пішли в політику в Росії чи в Україні, а зайнялися медициною?
– Я могла бути й успішним чиновником, й успішним корупціонером, якби захотіла. Але спілкуватися з людьми для мене дійсно набагато цікавіше, ніж політика. У політиці увесь час є якийсь конфлікт. А в тому, чим я займаюся, є можливість щось зробити.
Коли почалася війна з Україною, це було дуже травматично, в мені відбулася серйозна переоцінка цінностей
Коли почалася війна з Україною, це було дуже травматично, в мені відбулася серйозна переоцінка цінностей. Коли я побачила цю війну, коли я побачила, як люди на це реагують, я не могла цього зрозуміти. Я виїхала з Росії, а потім з'явилася можливість приїхати в Україну.
– Хто Вас покликав до України?
– До України мене покликав Саакашвілі. Були люди, які мене знали, вони йому мене порекомендували, і ми з ним познайомилися.
– Нудно чи ні бути українським політиком?
– Дуже цікаво.
– Чому?
– Тому що все відбувається, все змінюється, є відчуття, що щось вирішується. Немає відчуття формальної гри для галочки. Дійсно є конфлікт, є питання. Люди дійсно намагаються вирішити щось, домогтися правди й вірять, що можна щось вирішити. При цьому ти відчуваєш, що ти можеш щось зробити.
– У Росії було це відчуття?
Росія закінчується там, де починається Україна
– Ні, звичайно, в Росії зовсім інше відчуття. Люди ізольовані, вони десь знаходяться далеко, у них відчуття, що без держави вони загинуть. А тут у людей, навпаки, потенціал. У людей своя земля, своя країна. Я дійсно вважаю, що Росія закінчується там, де починається Україна.
– Із ким працювати цікавіше – із Порошенком чи із Саакашвілі?
– Можу сказати так: мені було дуже цікаво працювати з Саакашвілі спочатку, це було насправді цікаво і натхненно. Я ніколи не думала, що взагалі може бути такий підйом, віра і взагалі дуже багато підходів. Було приголомшливо. Це якась ейфорія була, багато хорошого було.
Із Порошенком не було ніякої ейфорії, навпаки. Мене всі орієнтували, говорили: президента ти не побачиш, йому медицина не буде цікава, ти втратиш в цій адміністрації.
Період, коли я розробляла концепцію сільської медицини, коли її брали, був найщасливішим в моєму житті
Але я можу сказати, що той період, коли я розробляла концепцію сільської медицини, коли її брали, був найщасливішим періодом у моєму житті. Тому що дійсно я це досить швидко зробила. І я бачила, що у президента є для цього час, що йому це цікаво. Вийшло дуже ефективно.
– Як Ви оцінюєте дії влади щодо Саакашвілі зараз?
Моя особиста думка, найкращий підхід до Саакашвілі – це залишити його в спокої
– Я вважаю, що його не потрібно ні садити, ні переслідувати, ні депортувати. Він займається своєю політичною діяльністю. Вона є досить нішевою, має велику кількість конкурентів. Я вважаю, це моя думка, моя особиста думка, що найкращий підхід до Саакашвілі – це залишити його в спокої, нехай він займається тим, чим займається.
Я не є членом його руху. Я вважаю, що рух за імпічмент не потрібний: у нас вибори вже фактично через рік.
– Тоді дії Саакашвілі щодо влади – що це? Деякі вважають, що він розхитує ситуацію в країні.
– Він така людина. Він дуже в чомусь цілісний, він дійсно такий політик. Він виходить із порядку, з ситуації, йде від людей. Мені здається, що в якихось моментах він у цьому абсолютно щирий, сам себе навіть зупинити не може. У ньому немає якогось такого обов'язково умислу чи розрахунку. У нього своє уявлення про те, як він може приносити користь.
– Якби Ви опинилися в одній кімнаті з Порошенком і Саакашвілі, ви б змогли знайти слова, щоб припинити їхній конфлікт?
– Ні, звичайно. Я навіть не взялася б, не уявляю собі такого. Думаю, що у мене навіть не було б такої мети, я б так амбіційно не зазіхала, щоб припинити їхній конфлікт. Я б одразу пішла з цієї кімнати.
– Ви були в Росії з моменту отримання українського громадянства?
В Росії я не була і не збираюся їздити. Думаю, що мене там заарештують відразу
– Ні, я не була і не збираюся їздити. Думаю, що мене там заарештують одразу, якщо я поїду. Але навіть якщо б такого не було, я б не хотіла туди їхати. З рідними, звичайно ж, спілкуюся. Хтось до мене приїжджав, хтось не хоче приїжджати, хтось на мене образився. Там теж складно дуже.
– Ви намагаєтеся триматися в тіні української політики, точніше, саме політикою, здається, ви взагалі не займаєтеся. Але чи збираєтеся в майбутньому нею зайнятися?
– У мене немає таких планів. По-перше, я все-таки займаюся політикою, я є депутатом Одеської обласної ради. Я обралася на виборах, це теж для мене дуже важливо, тому що я не просто приїхала і мені дали громадянство, але дійсно люди мене підтримали, 30 відсотків в моєму окрузі за мене проголосували. Я працюю в Одесі як політик. Але сказати, що у мене є якісь великі плани, наприклад, йти кудись в депутати – ні, в мене такого немає.
