Персонаж Діда Мороза використовували під час радянської окупації – історик Палій

Київ – Вперше після того, як комуністи скасували Різдво у 1928 році, прикрашена зимова ялинка повернулася до Харкова у 1935 році (Харків був першою столицею радянської України в період 1919–1934 років). Тоді діти славили радянського партійного діяча Павла Постишева, який приніс їм ялинку. А у січні 1937 року Дід Мороз вітав гостей на новорічному святі у московському Будинку союзів. У самий розпал репресій спеціальна «методичка» з детально прописаним сценарієм запровадила веселого дідугана із білою бородою у червоній шубі і з подарунками на новорічні свята у радянських дитсадках і школах, трудових і профспілкових колективах. Давно немає Радянського Союзу, забуті або відкинуті тодішні реальні і пропагандистські, та казкові герої – а Дід Мороз і далі працює в Україні, вже і на Новий рік, і на Різдво, яке повернулося до святкового календаря.

«Дід Мороз пішов у ліс та ялинку нам приніс», – співають у сучасній українській пісні. А під ялинку він приніс подарунки, здебільшого розраховані на дітей. Дорослим же білобородий дідуган пропонує шоу за участю своєї супутниці і помічниці Снігуроньки. Різні агенції з організації свят пропонують за годинні відвідини Діда Мороза понад тисячу гривень, а візит зі Снігуронькою обійдеться дорожче.

Тим часом етнографи нагадують, що персонаж, дуже подібний до Діда Мороза, фігурує у слов’янській міфології. При цьому народи, що потерпали від зимової стужі, вважали його лиходієм.

«Образ Діда Мороза ніколи не був однозначним, достовірних даних щодо його походження у нас немає. У давніх слов’ян є людське уособлення морозу – зимової стихії: літня людина з довгою білою бородою, тепло вдягнена. А характер у того дідугана був важкий, як щось не подобалось, то він надсилав на людей холоди, крижані вітри і завірюхи. Наші пращури уявляли володаря морозу велетнем із крижаним серцем: він забирав неслухняних дітей до лісу і віддавав голодним вовкам», – зазначають дослідники.

Дід Мороз – «володар зими» – з’явився у Російській імперії задовго до приходу до влади більшовиків та періоду сталінізму: світська інтелігенція почала відзначати Новий рік (разом з Різдвом) з ялинкою і з Дідом Морозом наприкінці 19-го сторіччя. Як каже дослідник історії України, публіцист Сергій Грабовський, це не було загальною тенденцією, але така традиція відзначення циклу зимових свят мала місце у багатьох містах і регіонах імперії.

«В Україну, з Галичини на Наддніпрянщину, на ті часи уже прийшов і Святий Миколай. Потихеньку, але у колах української інтелігенції почав з’являтися Святий Миколай. Потім, у 1917-му чи то вже у 1920 році, все це «зійшло на пси» із зрозумілих «революційних» причин, все було заборонено жорстко і жорстоко. Хоча академія Борис Черток згадував, що дитиною напередодні Нового 1919 року потрапив до Москви на дитяче свято: хлопчика тоді вразили велика прикрашена ялинка і білий хліб з повидлом... А вже у 1935 році товариш Постишев той Новий рік зустрів у Харкові з першою офіційною ялинкою у СРСР», – розповів Грабовський в ефірі Радіо Свобода.

Добрим дідусем, що приносить ялинку, кандидат в члени Політбюро ЦК ВКП (б) Павло Постишев був недовго, бо у 1938-му ще «добріший» «дідусь Сталін» вже зняв його з усіх посад, потім його заарештували, а у лютому 1939 року Постишева розстріляли у Бутирській в’язниці.

Постишева у новорічній казці замінив Дід Мороз, який завдяки пропагандистській машині та таланту двох улюблених сталінських поетів – Сергія Міхалкова та Лева Кассіля – став головним зимовим персонажем. Адже саме ці талановиті дитячі письменники написали перший сценарій новорічного свята, яке стало офіційним у СРСР.

«Відповідно, не Святий Миколай, а вже Дід Мороз та Снігуронька з модерної дореволюційної російської культури ожили і з’явились (за Сталіна – ред.). Сталін використовував технологію впливу на масову свідомість неодноразово: згадаймо 1937 рік, це ще й феноменальні перельоти льотчиків Чкалова і Громова через північний полюс до США; станція «Північний полюс-1» на чолі з Папаніним – ця героїчна четвірка на кризі Льодовитого океану і так далі. Під прикриттям усього цього було легко проводити репресії, це – дві сторони однієї медалі», – зазначає Грабовський.

У той час сталінська репресивна машина знищує сотні тисяч «ворогів народу», зокрема, інтелектуальну еліту України та радянську військову еліту, нагадує Грабовський.

Перші радянські новорічні ялинки були не про зайчиків – «помічників Діда Мороза» – і вовків, котрі крали подарунки у дітей. Пролетарська ідеологія та плани «світової пожежі» були втілені у новорічній ялинці, як і в усьому радянському побуті. Діти приходили на них в костюмах червоноармійців або ударників праці, співали про досягнення героїв-льотчиків, підкорювачів Арктики та наочно пояснювали, що Радянський Новий рік незрівнянно кращий за буржуазне Різдво, зазначають науковці.

​Дід Мороз і Святий Миколай: подібність у різниці

Втім, радянська атеїстична ідеологія не змогла подолати традиційний для багатьох народів культ Святого Миколая, кажуть науковці. На їхню думку, Дід Мороз – це насправді Святий Миколай, який за часів радянського атеїзму був «замаскований» під «правильного» прорадянського персонажа, який був поставлений на службу комуністичній ідеології, пояснює київський історик і публіцист Олександр Палій.

«Той факт, що сталінізм фактично реабілітував Діда Мороза, а насправді Святого Миколая, був викликаний тим, що навіть у радянські часи не змогли здолати цю Різдвяну традицію. Вона була настільки потужною, що радянський режим вирішив її привласнити і вихолостити. Зараз треба просто пояснювати людям: Дід Мороз – ніякий не Дід Мороз, а насправді це Святий Миколай, який був для маскування під час радянської окупації названий Дідом Морозом», – зазначив історик Олександр Палій в інтерв’ю для Радіо Свобода.

Чи варто боротися з Дідом Морозом як зі сталінською спадщиною, якщо ніхто про це вже не пам’ятає? На це запитання в Україні ще не знайшли однозначної відповіді. У багатьох дитсадках і школах до дітей приходить спочатку Святий Миколай, а потім Дід Мороз під Новий рік. Проте, мало-помалу, Святий Миколай мирно і без сутичок витісняє Діда Мороза з пантеону зимових свят. Згідно з минулорічними опитуваннями, у Діда Мороза вірять 22 відсотки українців, а у Святого Миколая – майже 40 відсотків. Цікаво, до тих, хто у Миколая не вірить, традиція дарувати подарунки на День Святого Миколая повернулася: 64 відсотки опитаних відповіли, що в їхніх сім'ях на Миколая дарують подарунки, 31% відповіли, що ні, і лише 2 відсотки українців заявили, що не знають такого свята.