Руслан Зейтуллаєв став одним із перших кримчан, яких звинуватили в причетності до організації «Хізб ут-Тахрір», забороненої в Росії. У січні 2015 року до його будинку в селі Орлине (Севастополь) увірвалися російські силовики. За версією слідства, Зейтуллаєв «заснував терористичне угрупування». Суд у Ростові-на-Дону засудив його до 12 років ув'язнення. Покарання він відбуває в Славутській колонії суворого режиму (Республіка Башкортостан, Росія). А в Криму на Руслана чекають дружина й троє дочок.
Мер'єм Зейтуллаєва згадує, як одного разу взяла дітей до суду. На засідання сім'ю не пустили ‒ довелося чекати під дверима.
«Коли Руслана вели коридором, діти побачили його й побігли, щоб обійняти. А він цього зробити не зміг ‒ руки були в наручниках. Після того, як його посадили до автозака, середня ‒ Муміне ‒ почала жахливо кричати й плакати. Ми самі не очікували такої реакції. Після цього він сказав мені, щоб з дітьми я більше на засідання не приходила».
Муміне: «Коли побачу тата ‒ міцно-міцно його обійму».
Мер'єм розповідає, що дівчатка раніше не йшли на контакт із людьми, і коли хтось приходив ‒ закривалися в іншій кімнаті. Про психолога для дітей вона задумалася влітку 2015 року, але фінансове становище не дозволяло їм найняти фахівця. Тоді керівник проекту «Бизим балалар» («Наші діти») Лілія Буджурова запропонувала допомогу психолога їхньої громадської організації.
Діти ростуть, оточені любов'ю, й у цьому заслуга сім'ї Зейтуллаєвих, каже психолог Тетяна. Коли в будинку звучить її ім'я, Нуріє, Муміне та Сабріє одна поперед одної починають розповідати про те, як вони разом роблять листівки, ліплять і танцюють.
«У рамках теорії психоаналізу працювати з дітьми неможливо, тому я працюю в напрямку арт-терапії. Я можу схарактеризувати їхній стан за малюнками. У молодшої, Нуріє, картинки спочатку були в похмурих тонах, а зараз вони стають яскравішими. Рівень тривожності в дітей досі вищий за середній ‒ вони страждають, що батька немає в сім'ї», ‒ підкреслює психолог. Вона радить розмовляти з ними так, немов батько нікуди не подівся, й підтримувати його авторитет у сім'ї: «Якщо вони бешкетують, сказати: припиняйте так себе поводити, а то тато засмутиться».
Нуріє: «Подарую татові малюнок, коли він повернеться, й у щоку поцілую»
Мати Мер'єм, Айше, переїхала до них після смерті свого чоловіка ‒ у квітні 2015 року. «Тоді старша ‒ Сабріє ‒ погано почувалася: втрачала свідомість, із носа йшла кров. Позначився подвійний стрес: в один момент дитина залишилася без дідуся й без тата. Ми їй насильно заливали три ложки бульйону за день», ‒ розповідає Айше.
Зараз Сабріє вісім років, вона ходить у другий клас. На питання про те, як до неї ставляться в школі, Мер'єм каже, що немає ніяких проблем: «Мені здається, діти й не знають, що так сталося з батьком, а вчителі мовчать. У будь-якому випадку, ніяких докорів і жартів ми не чуємо. Те ж саме можу сказати й про себе. Я уявлення не маю, що говорять за моєю спиною, але в обличчя сказати ніхто не наважується».
Поки ми розмовляли з Мер'єм, її старша дочка була поруч і уважно слухала. А під кінець вона несподівано розплакалася.
‒ Сабріє, ти ж знаєш, коли ти плачеш, то і я починаю плакати, ‒ Мер'єм гладить її по голові.
‒ Я, коли про бабаку (тато) слухаю, у мене якось сльози самі котяться, ‒ каже дівчинка.
Сабріє: «Скажу, що ми його дуже любимо, ми так скучили...»
Руслана Зейтуллаєва засудили до 12 років позбавлення волі. Якщо він відбуде весь термін, то коли вийде на свободу, його старшій дочці, Сабріє, буде двадцять три роки. Муміне двадцять один із половиною, а молодшій, Нуріє, ‒ двадцять років.
Представники міжнародної ісламської політичної організації «Хізб ут-Тахрір» називають своєю місією об'єднання всіх мусульманських країн в ісламському халіфаті, але вони відкидають терористичні методи досягнення цього й стверджують, що піддаються несправедливому переслідуванню в Росії. Верховний суд Росії заборонив «Хізб ут-Тахрір» 2003 року, внісши до списку 15 об'єднань, названих «терористичними».
