До збиття «Боїнга» над Донбасом може бути причетним генерал-полковник з Росії – розслідування

Міжнародна група розслідувачів Bellingcat і російське видання The Insider опублікували спільне розслідування, в якому розкривається особа ще однієї людини, ймовірно, причетної до катастрофи «Боїнга» «Малайзійських авіаліній» під Донецьком 17 липня 2014 року, в результаті якої загинули 298 пасажирів і членів екіпажу лайнера. Людина, про яку йдеться в розслідуванні, фігурує під позивним «Дельфін» на записах перехоплених телефонних розмов, опублікованих міжнародною Спільною слідчою групою з розслідування катастрофи (JIT), яку очолює прокуратура Нідерландів. Експерти Bellingcat і The Insider стверджують, що «Дельфін» – це генерал-полковник російської армії в запасі, чинний головний інспектор Центрального військового округу Міністерства оборони Росії Микола Федорович Ткачов. Сам він стверджує, що не має стосунку до подій на сході України.

Записи телефонних переговорів, на яких звучить голос «Дельфіна», були опубліковані невдовзі після катастрофи літака Службою безпеки України, а пізніше – міжнародною Спільною слідчою групою, яка закликала всіх, у кого є інформація про людей, що фігурують в цих записах, повідомити про це слідству. Перехоплені розмови, імовірно, відбулися незадовго до трагедії. Особливий інтерес у слідчих, за їхніми власними словами, викликають фігуранти записів з позивними «Дельфін» та «Оріон».

​Усього Міжнародною слідчою групою опубліковано 5 аудіофайлів, в яких фігурує «Дельфін». У першому ж із них він сам називає своє ім’я та по-батькові – «Микола Федорович», виправляючи співрозмовника, який назвав його «Федір Миколайович».

Розшифровка фрагменту аудіофайлу № 1, в якому «Дельфін» сам називає своє ім’я та по батькові ( «А» – «Оріон», «B» – «Дельфін»):

А: Алло?

B: Так, добрий день!

A: Андрію Івановичу?

B: Доброго дня, Федоре Миколайовичу!

А: Це Микола Федорович. Вітаю тебе.

В іншому звуковому фрагменті, розшифровка якого також опублікована на офіційному сайті JIT, «Дельфін» та «Оріон» обговорюють підготовку до транспортування якогось предмета, для навантаження якого «потрібен кран». «Дельфін» говорить «Оріону», що цей предмет «потрібно завантажити, замаскувати і відвезти».

Розшифровка фрагмента аудіофайлу № 2 ( «А» – «Оріон», «B» – «Дельфін»):

А: Алло?

В: Алло?

А: Так, Федоровичу! Я слухаю.

В: Прокинувся вже?

А: Так. … [нерозбірливо]

В: Як … як … як обстановка?

А: Е-е-е, зараз ось доповідають тільки.

В: А, тільки доповідають. Ну, як доповідь зроблять, мені подзвони.

А: Угу.

В: Потім цей … скажи, ти знайшов цей … е-е-е?

А: За трал я домовився і кран.

В: А, буде сьогодні, так?

А: Так, так, так. О котрій потрібно?

В: Ну, чим раніше, тим краще. Його потрібно завантажити, замаскувати і відвезти.

А: Угу. Зрозуміло. Ну, я домовлявся на вечір … [нерозбірливо] годину на 5-у, на 6-у.

В: Ну, на вечір – нормально.

А: Ну, щоб не світитися і швидко… [нерозбірливо].

В: Угу. Так, така величезна колона з нашого напрямку пішла, блін.

А: Наша чи куди? … чи не наша?

В: Так, … [нерозбірливо] наша. Ось вони у них шляхи … підходи були, які, …, вони і поїдуть. Ось. Ну, та й по цьому маршруту ломанулися, … Що там щодо… щодо зачистки? Поховання знайшли? Ні?

Експерти Bellingcat і The Insider змогли роздобути свіжі записи голосу Миколи Федоровича Ткачова, записавши з ним велике інтерв’ю про Суворовське військове училище в Єкатеринбурзі, опікунську раду якого він зараз очолює. Ці зразки голосу разом з аудіозаписами, опублікованими JIT, були відправлені на експертизу до двох незалежних дослідницьких інститутів – в американському Денвері і в Литві. Результати аналізу голосів показали, що з великою ймовірністю голос на плівках належить одній і тій же людині.

Від Москви до самих до околиць

Що відомо про Миколу Федоровича Ткачова з його біографії? Майбутній генерал-полковник народився 1 січня 1949 року у селі Велика Знам’янка Запорізької області України. У 1970-му закінчив Бакинське загальновійськове командне училище, у 1983-му – військову академію ім. Фрунзе, у 1992-му – військову академію Генерального штабу. Пройшов усі основні командні і штабні посади – від командира мотострілецького взводу до командира армійського корпусу. Служив в групі радянських військ у Німеччині, в Прикарпатському, Московському, Далекосхідному, Ленінградському і Північно-Кавказькому військових округах. У 2000–2001 роках був першим заступником командувача військ Уральського військового округу в Росії. Після об’єднання Приволзького і Уральського військових округів у Приволзько-Уральський в серпні 2001 року став першим заступником його командувача. Брав участь у першій і другій Чеченських кампаніях, нагороджений орденами Мужності, «За військові заслуги», одружений, має двох дочок. Звільнений з військової служби указом президента Росії Дмитра Медведєва у 2010 році. Доступні у відкритих джерелах посилання пов’язують Ткачова з 131-ю окремою мотострілецькою бригадою, яка базується в Майкопі і яка штурмувала Грозний в новорічну ніч 1994 року та зазнала великих втрат. На фотографії у «Вікіпедії» Ткачов зображений на святкуванні 80-річчя 131-ї бригади з іншими її командирами. У 2007 році Ткачов брав участь у виборах депутатів Народного хуралу Республіки Бурятія четвертого скликання за списками «Єдиної Росії».

​Після відходу в запас у 2010 році генерал-полковник Ткачов не залишився без роботи за своїм основним профілем і став головним військовим радником (ГВР) Міноборони Росії в Сирії. На цій посаді він пробув з березня 2011-го по серпень 2012 року, коли апарат ГВР був розформований указом міністра оборони Росії Анатолія Сердюкова. Повернувшись до Росії, Ткачов став головним інспектором Центрального військового округу. Він виконував в основному представницькі функції – наприклад, приймав військовий парад 9 травня 2014 року в Єкатеринбурзі. Наступна публічна згадка Ткачова датована вже серпнем 2014 року, коли він брав участь в урочистій зустрічі отамана Оренбурзького військового казачого товариства з командуванням 7-ї окремої гвардійської танкової Оренбурзької казачої бригади.

​Між цими датами ніяких згадок Ткачова в публічному просторі розслідувачам Bellingcat і The Insider знайти не вдалося. Як припускають автори розслідування про Ткачова-«Дельфіна», у цей час він був відряджений на непідконтрольну українським військам частину Луганської області України, в Краснодон, де, ймовірно, намагався координувати і впорядкувати співпрацю різних збройних формувань сепаратистів і російських військових.

Ось що говорив про «Дельфіна» в одному зі своїх інтерв’ю Ігор «Стрєлков»-Гіркін, один з найвідоміших учасників першого етапу «російської весни» на сході України: «Я зустрів його за місяць до свого відходу в Краснодоні. Він, звичайно, хороший військовий фахівець, але увесь його військовий досвід – в командуванні регулярними військами, там, де є дисципліна, беззастережне підпорядкування. А тут – партизанщина, розрізнені загони. Він робив все, що в його силах, але так і не зміг повністю взяти на себе командування. Він міг тільки координувати між окремими загонами».

Блогер Colonelcassad (справжнє ім’я – Борис Рожин), який опублікував у себе в «Живому журналі» це інтерв’ю, уточнює, що «Дельфін» «займався координацією загонів «ополчення» в «ЛНР» і частково «ДНР». Цю інформацію «Стрєлков»-Гіркін підтвердив і в інтерв’ю The Insider, яке журналісти видання взяли у нього для розслідування про Ткачова.

В іншому пості, датованому вереснем 2015 року, той же Рожин пише, що Ткачов діяв в «ЛНР» до вересня 2014 року, поки його не змінив генерал-майор Сергій Кузовлев. Служба безпеки України називає Кузовлева «керівником 1-го армійського корпусу російських військ у збройному конфлікті на сході України».

Чому під підозрою в справі про «Бук» і «Боїнг» опинився саме генерал-полковник Ткачов? Як сталося, що порівняти «Дельфіна» і Ткачова розслідувачі змогли тільки зараз, через кілька років після публікації аудіозаписів? На ці запитання відповідає один з авторів розслідування, керівник видання The Insider Роман Доброхотов.

– Чесно кажучи, я сам здивований, що Ткачов сплив так пізно, тому що після того, як з’явилися ці записи, а з’явилися вони досить давно, досить логічно було б зробити те, що ми зробили зараз: профільтрувати весь генералітет російської армії на предмет пошуку людей з ім’ям та по-батькові «Микола Федорович». Я так розумію, спочатку багато хто думав, що ім’я може бути фальшивим, тому що так часто буває, і серйозно ні до позивного «Дельфін», ні до імені-по-батькові не поставилися. «Дельфінів» там [на сході України] було кілька, позивний може бути один, а люди – різними, загалом до цього не поставилися досить серйозно.

Після того як JIT, міжнародна Спільна слідча група, оголосила про те, що «Дельфін», він же «Микола Федорович», є однією з ключових осіб, яких розшукує слідство, і, судячи з усього, однією з ключових фігур у справі про катастрофу «Боїнга», ми поставилися до цієї постаті вже більш серйозно. На щастя, виявилося, що тільки одна людина з російських високопоставлених офіцерів підходить під це ім’я-по батькові і під інші критерії. Тому він став одним з об’єктів, який ми захотіли перевірити. Але навіть в той момент, коли ми його перевіряли, у нас не було ніякого ажіотажу. Це була лише одна з гіпотез – зрозуміло, наприклад, що це міг бути не генерал, а полковник, а повного списку полковників [російської армії] у нас немає. Все це було радше «тестом на удачу». Коли ми змогли, нарешті, отримати зразок його голосу, і голос цей виявився схожим, тоді вже ця історія почала ставати цікавою. Тепер, коли ми знаємо, що дві незалежні одна від одної організації за допомогою своїх тестів змогли довести, що голоси [на плівках JIT і в інтерв’ю The Insider] належать одній і тій же людині, історія набуває зовсім іншого забарвлення.

– Як вам вдалося отримати запис голосу Ткачова?

– The Insider просто офіційно звернувся за проханням про інтерв’ю. Ми застосували певне лукавство, сказавши, що нас дуже цікавить Суворовське училище в Єкатеринбурзі, головою опікунської ради якого є Микола Федорович Ткачов. Якщо чесно, ця тема нас цікавить набагато менше, ніж війна в Україні. Так чи інакше, ми звернулися за інтерв’ю, погодили це з прес-службою Центрального військового округу, де Микола Федорович є інспектором, взяли інтерв’ю, потім його погоджували, все це, звісно, по телефону. Таким чином ми отримали зразки голосу і дуже хороший матеріал для перевірки.

– Що ще, крім голосового аналізу, може вказувати на те, що «Дельфін» та Микола Ткачов – це одна і та ж людина?

– По-перше, треба мати на увазі, що голосовий аналіз передбачає два різні типи аналізу. Один тип – це аналіз, який зробила експертиза в Денвері. Це аналіз саме голосу самого по собі, це технологічна експертиза голосу як звуку. Голос порівнюється з голосами певної тестової групи російськомовних чоловіків, таким чином система калібрується, а потім машина говорить, чи схожі голоси, що порівнюються. Заради експерименту ми дали тому ж дослідницькому центру в Денвері запис ще однієї людини, тому що у одного з нідерландських журналістів була гіпотеза, що «Дельфін» – це інша людина. Це теж був досить хрипкий голос літньої людини. У порівнянні з голосом «Дельфіна» він отримав кілька десятих бала на шкалі схожості. Цей же тест з голосом Ткачова дав результат у 428 балів.

Окрім цього, литовська експертиза проводить ще й лексичний аналіз. Які в мові використовуються слова, які вигуки, інтонації, багато-багато різних речей, які експерти оцінюють приблизно так само, як почерк. Це вже не тільки механічний, технічний аналіз, а робота, яку вручну роблять експерти. Але є й інші деталі: обидві людини – і та, кого ми чуємо на плівках, опублікованих JIT, і та, з якою ми записували інтерв’ю, – мають однакове ім’я-по-батькові, вони обидва військові, вони обидва мають замість гудків очікування встановлену мелодію, і так далі. Таких дрібних деталей дуже багато. Якщо ми візьмемо їх всі разом і порівняємо їх з тією ймовірністю, яку ми отримали під час аналізу голосу, буде зрозуміло: просто статистично неможлива ситуація, в якій це були б дві різні людини. Така ймовірність близька до нуля. Після того, як ми отримали результати експертизи, ми почали говорити про це як про доведений факт.

– Чи відомо з відкритих джерел, чим займався Ткачов влітку 2014 роки?

– Звісно, не йдеться про те, що генерал Ткачов сидів в окопі і керував військовими діями. Він був військовим радником і час від часу навідувався до зони бойових дій, але при цьому продовжував свою діяльність і як голова опікунської ради Суворовського училища в Єкатеринбурзі, і як інспектор Центрального військового округу. Він вів по суті два паралельні робочі життя. Одне з них було пов’язане з його звичайною діяльністю, але час від часу він опинявся в зоні бойових дій – насамперед, мова про штаб в Краснодоні, який функціонував влітку 2014 року. Це тривало всього кілька місяців, потім генерала Ткачова змінили інші високопоставлені російські військові, теж в генеральських погонах, але саме ці місяці припали на найгарячіші бої, в ці місяці і сталася катастрофа «Боїнга».

– Чи є у вас версія, чому Ткачова змінили на цій посаді?

– Є, але ці версії з розряду припущень і ґрунтуються на наших інтерв’ю з учасниками подій і з експертами. В прослуховуванні цього немає. Ми поговорили, наприклад, з Ігорем Гіркіним, він же «Стрєлков». Гіркін пішов із зони бойових дій дещо раніше, в середині серпня. Наскільки нам відомо, генерал Ткачов ще деякий час після цього перебував в зоні бойових дій. З того, що Ігор Гіркін говорив нам в інтерв’ю, складається враження, що завдання, поставлене перед Ткачовим, полягало саме в організації структури, яка підпорядковувалася б центрові, яка була б добре організована. Структури, яка могла б об’єднати розрізнені загони, які воюють в Донецькій області. Це завдання було для наших генералів понадсильним, тому що вони звикли до дисципліни, до хорошого підпорядкування, а тут вони опинился в ситуації повного хаосу: десь казаки, десь якісь добровольці, десь «ополченці», які приїхали з Росії, у кожного свій начальник, тож все це організувати було вкрай складно. Як вважають опитані нами учасники подій, це завдання, з яким Ткачов не впорався на той момент. Плюс до всього, сам по собі інцидент з «Боїнгом» міг бути однією з причин, через яку для Росії було б безпечніше поміняти людей, які брали участь у всіх цих подіях, на когось іншого. Або сам генерал Ткачов міг вирішити, що все, він втомився і більше не хоче цим займатися.

– Яким вам бачиться безпосередній зв’язок Ткачова з катастрофою «Боїнга»? У чому була його роль?

– Це, напевно, краще дізнаватися у Міжнародної слідчої групи, тому що саме вона визначила Ткачова як головного учасника подій. Вони знають набагато більше: у них є свідчення свідків, вся доказова база, зібрана як українською владою, так і нідерландськими розслідувачами, або добровольцями, які їм допомагали. Сподіваюся, що після публікації цього розслідування вони відреагують і пояснять, чому вони так хотіли дізнатися про особу «Дельфіна». Ми можемо тільки здогадуватися. Моє враження, що ґрунтується на розмовах з учасниками подій, полягає в тому, що «Дельфін» відповідав за передачу якихось сигналів з боку російських Збройних сил і відповідав за кооперацію [сепаратистів] з російським військовим відомством. Це не означає, що він там був «головним від Кремля». Як пояснює Гіркін, все-таки ключову роль в координації від Росії відігравав Сурков (помічник президента Росії Владислав Сурков – ред.) Він ухвалював основні рішення, але паралельно з ним працювало військове відомство, у якого своя ієрархія. Генерал Ткачов і його штаб у Краснодоні, на думку Гіркіна, підкорялися не Суркову. Можна припустити, що це була лінія Збройних сил. Постачати якісь озброєння, зокрема танки, ті ж «Буки», складно через Суркова – все-таки це має робити військове відомство. Моє припущення полягає в тому, що за поставку «Буків» відповідали саме «Дельфін» та «Оріон», організовуючи їхню передачу з Росії на територію конфлікту. І саме тому, як я можу припустити, «Дельфін» і став ключовою розшукуваною особою.

Вранці у п’ятницю The Insider ще раз зателефонував Миколі Ткачову, безпосередньо запитавши його про цю історію. Той заявив, що після свого повернення у 2012 році з Сирії він «з Єкатеринбурга нікуди не виїжджав» і в Україні у 2014 році «не був».

​Згідно з основною версією, якої дотримується міжнародна Спільна слідча група, котра розслідує катастрофу рейсу MH17, літак був збитий ракетою, випущеною з установки «Бук» з контрольованої сепаратистами території. «Бук», як вважає слідство, був доставлений в Україну з Росії. Особу одного з фігурантів прослуховувань, опублікованих JIT, вдалося встановити групі розслідувачів Bellingcat – на їхню думку, це Сергій Дубинський, який фігурує на плівках під позивним «Хмурий».

У Bellingcat також стверджують, що «Бук» був приписаний до 53-ї зенітно-ракетної бригади з Курська, крім того, експертам групи вдалося з’ясувати маршрут, за яким установка була доставлена в Україну, і визначити коло осіб, які могли бути причетні до її транспортування російською територією.

Російська влада відкидає будь-яку причетність до катастрофи. За час з моменту трагедії російські ЗМІ і офіційні особи встигли висунути декілька альтернативних версій причин трагедії, кожна з яких була спростована незалежними розслідуваннями.

Експерт Bellingcat Арік Толер в розмові з Радіо Свобода зазначає, що штаб у Краснодоні, куди, згідно з основною версією розслідування, був відряджений Ткачов, розташований неподалік місця, де «Бук» перетинав кордон з Росією.

– У розмові, викладеній JIT, як мені здається, мова цілком може бути про події, безпосередньо пов’язані з катастрофою «Боїнга». Наприклад, на одному з записів «Оріон» говорить «Дельфінові»: «Ми йдемо на Сніжне». Це місто, поруч з яким «Бук» був в день аварії «Боїнга». В іншій розмові «Дельфін» говорить про тягачі та крани, і про те, що «треба завантажити, замаскувати і відвезти». Мені здається, це схоже на розмову про «Бук». Ткачов був координатором між російськими військовими і сепаратистами. Важко сказати, якою була його роль в катастрофі «Боїнга», але це найбільша фігура, яка доводить зв’язок між російською армією, сепаратистами і катастрофою літака. «Бук» перетнув кордон за 18 годин до аварії «Боїнга». Я думаю, що в «Оріона» і «Дельфіна» були важливі ролі в транспортуванні ракетної установки до України і в її поверненні до Росії. Що стосується «Оріона», то він був дуже важливим командиром сепаратистів. Ми не знаємо, чи був він українцем, чи росіянином, але нам очевидно, що він був важливою фігурою. І при цьому він говорив з «Дельфіном» на «ви», а той з «Оріоном» – на «ти». Це показує, що статус «Дельфіна» був набагато вищим. Крім того, з опублікованих JIT прослуховувань зрозуміло, що «Дельфін» не знав географічних деталей цього району, наприклад, він не знав точно, де розташований луганський аеропорт. Все це підтверджує, що «Дельфін» був не місцевим. Ці деталі збігаються з тим, що ми знаємо про генерала Ткачова.

Міжнародна Спільна слідча група вже заявила, що уважно вивчить інформацію, яку опубліковали Bellingcat і The Insider.

Головний прокурор Нідерландів Фред Вестербеке, який очолює міжнародну Спільну слідчу групу у справі про катастрофу «Боїнга», заявив у жовтні 2017 року, що поки не знає, коли буде завершене розслідування трагедії, фінальною крапкою якого повинен стати суд над винними в цьому злочині. У середині жовтня в інтерв’ю російському виданню «Новая газета» Вестербеке розповів, що протягом останнього року зусилля слідчих були спрямовані на ідентифікацію підозрюваних. Зокрема, списку керівників і військових командирів, які ухвалили рішення про перекидання зенітної установки «Бук» до України, сказав нідерландський прокурор.

За словами Романа Доброхотова, публікація розслідування про «Дельфіна»-Ткачова неминуче призведе до того, що нідерландські слідчі захочуть поговорити з ним: «Цікаво, як тепер поведе себе російська влада, яка раніше заявила про готовність співпрацювати з JIT. Або Росії доведеться забезпечити їм цю можливість, або доведеться йти на прямий конфлікт з міжнародною Спільною слідчою групою. Це буде сприйнято світовою спільнотою як визнання, що генерал Ткачов якимось чином до цього причетний. Кремль опинився в дуже важкій ситуації, і дуже цікаво, як він буде з неї виходити».

Оригінал публікації – на сайті Російської редакції Радіо Свобода