Полювання на кримських колаборантів: кого Україна вважає зрадниками?

Україна досі не відпрацювала єдиної правової політики щодо кримчан і не визначила межі колабораціонізму. Про це на недавньому брифінгу повідомив постійний представник президента України в Автономній Республіці Крим Борис Бабін.

Він зазначає, що через невизначеність терміна «колабораціонізм» громадяни України, які співпрацюють із російською владою, без проблем отримують українські біометричні закордонні паспорти.

Прокуратура Автономної Республіки Крим у Києві підозрює в причетності до анексії півострова Росією 58 екс-депутатів Севастопольської міської ради. Генеральна прокуратура України інкримінує державну зраду 73 українським військовим.

Старший слідчий прокуратури АРК Трохим Луговий каже, що саме порушення присяги не вважається кримінальним злочином.

‒ У нас в провадженні кілька десятків кримінальних справ за статтею про державну зраду. До інформації щодо Севастополя варто додати, що ми вже склали досудові обвинувальні акти стосовно 59 колишніх депутатів кримського парламенту, а 7 обвинувальних актів севастопольських депутатів уже надіслані до суду.

Збір доказів ‒ це дуже кропітка праця. Ми не можемо записувати всіх підряд у державні зрадники. Один із основних критеріїв щодо працівників правоохоронних органів Криму ‒ чи переслідували вони проукраїнських активістів або будь-яких інших жителів півострова з політичних мотивів. А ось порушення присяги, наприклад, прокурора, тягне за собою лише адміністративну відповідальність.

Юрист Української Гельсінської спілки з прав людини Дар'я Свиридова зазначає, що українські правозахисники разом з державою починають опрацьовувати норми про колабораціонізм.

‒ Це дійсно складне питання. В Україні немає чіткого розуміння, яку саме форму співпраці з окупаційною владою в Криму можна вважати колабораціонізмом. На щастя, за участю уповноваженого Верховної Ради з прав людини вже створена робоча група зі співробітників офісу омбудсмена та цивільних правозахисників. Ця група розробляє проект документа, який дав би відповідь на безліч суперечливих питань, що виникли через війну, ‒ зокрема визначив би, коли настає відповідальність за співпрацю з окупаційною владою та різні ступені цієї відповідальності. На жаль, українські політики зазвичай транслюють у Крим загрози, нібито всі там ‒ колаборанти й відповідатимуть перед Україною. Це деструктивна політика.

Дар'я Свиридова переконана, що жителів непідконтрольних Україні територій, які залишилися там і продовжили виконувати свої професійні обов'язки без зловживань, не можна вважати колаборантами. Вона виступає за амністію для тих, хто працював в російських органах влади, але не скоював злочинів.

Юрист, голова громадської організації «Простір можливостей» Ірина Лоюк вважає, що варто враховувати безліч факторів.

‒ Кожну ситуацію треба розглядати індивідуально. Бувають обставини, які можуть виправдати людину, ‒ можливо, її змусили зробити щось проти України. Якщо існує загроза життю людини або життю її сім'ї, її не можна визнавати винною у колабораціонізмі. Якщо людина продовжує працювати при окупаційній владі, щоб прогодувати сім'ю, можна перевірити, наскільки її заробіток відповідає потребам людей, яких вона утримує. Якщо ж ідеться про великі зарплати, то про голод говорити вже не доводиться. Загалом, потрібно вивчити цілу сукупність фактів, перед тим як визначити, колаборант перед нами чи ні.

(Над текстовою версією матеріалу працював Владислав Ленцев)