Зранку чуєш: «Добре утро. Як діла?». В автобусі виконуєш «просьбу оплатити білєтіки». Далі «виходиш на слідуючій остановці», ідеш до метро «тудою» чи «сюдою»… І тобі «то канєшна не нравицця».
Суржик оточує нас майже скрізь. Звідки він? Від незнання, від намагання говорити російською, від байдужості?
Суржик – це російсько-українська мовна мішанка. За російського царизму українську мову забороняли століттями. Та навіть за переписом 1910 року, на території сучасної України понад 70% людей, навіть на сході, говорили українською.
За радянської влади українських селян, основних носіїв української, заморили голодоморами. Письменників, вчителів – масово репресували. Українську мову витіснили практично з усіх сфер життя. Її вивчення, на відміну від російської, не давало жодних кар’єрних перспектив. Не знаючи до ладу жодної мови, українці намагалися говорити російською, щоб «вивищитися». А на практиці виходив суржик – продукт колоніального панування.
За дослідженням КМІС від 2012 року, суржиком спілкується від 11 до 18 відсотків усього населення України. Від 2,5% у Захiднiй Українi до максимального показника в 21% у пiвденних та схiдних регiонах. Водночас, ця цифра показує лише тих, хто усвідомлює свою суржикомовність.
Лише в Україні?
Однак суміш мов характерна і для інших країн. У Білорусі – це трасянка, в Америці – наприклад, спенгліш (суміш іспанської та англійської), або ж американсько-російська мішанина: «Вам пісом ілі наслайсить?»; американсько-українська мішанина: «Закрийте віндоу, ато чілдренята заіліють» та інші.
ВВС навіть створила окрему мовну службу, що мовить піджин-англійською – для Західної і Центральної Африки. Нігерійський піджин – це суміш англійської, іспанської, французької, португальської та мов західної Африки. І лише в Нігерії цю мову знає понад 75 мільйонів людей.
Є мова літературна. Ми нею пишемо, читаємо і спілкуємося, наприклад, на навчанні. А є мова жива. І в жодній країні світу більшість людей чистою, рафінованою, професорською мовою не говорить. Усюди є домішки з інших мов, помилки та неграмотність.
З одного боку, можна намагатися зменшити ці засмічення. З іншого – вивчити, зрозуміти, з чого складається цей суржик, послухати бабусь, говірки яких складаються з різних-різних мов. І використовувати його з гумором. Бо як-не-як, а український суржик – унікальний.
А ще є теорія, що майбутня мова людства – це один суцільний глобальний суржик!
Марічка Набока, журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації на сайті – Радіо Свобода
