За Російською православною церквою стоять Кремль і Путін – експерт

«Свята Русь», «Третій Рим», «вічна Росія», «останній оплот православ’я» – такою сучасна Росія підносить себе Заходу. Кажуть «свята Русь», але не кажуть «святий Люксембург» або «свята Франція», – пише Ален Безансон у своїй книжці «Свята Русь». На чому базуються російські міфи? Чому західні країни у це вірили та вірять? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії розповіли кандидат економічних наук, доцент кафедри періодичної преси Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Олекса Підлуцький та перекладач книги французького історика Алена Безансона «Свята Русь» Тарас Марусик.

– Звідки взявся міф про найдуховнішу, найправильнішу країну у світі – Росію?

Тарас Марусик: Про це книга Алена Безансона «Свята Русь» і не лише ця. Більшість його робіт присвячена Росії та Радянському Союзу.

Коли Безансону було 19 років, він вступив у французьку компартію, тому що у післявоєнні роки, 1951 рік, вона була чи не найвпливовішою силою у французькому і не тільки політикумі. А через п’ять років відбувся 20-й з’їзд компартії, де було розвінчано культ особи Сталіна. Після того Безансон вийшов з компартії із питанням: «Як мене могли так надурити?» Тому він почав вивчати історію Росії та Радянського Союзу.

На початку книжки Безансон пише, що кажуть «свята Русь», але не кажуть «святий Люксембург», «свята Німеччина» і так далі. Як так сталося?

– Це навіть кумедно звучить, а свята Русь – ні.

Олекса Підлуцький: А якщо вдуматися, то свята Русь звучить не менш кумедно, просто ми звикли.

Тарас Марусик: Свята Русь – це подвійний бренд.

– Як він виник і чому став вже звичним?

Олекса Підлуцький: Спершу цей термін мав суто релігійне значення. На початку існування Московської держави, вона була єдиною незалежною православною державою у світі. Якщо не брати до уваги Молдову та Волощину, які були васалами турецького султана.

Позаяк у Московщині вважалося, що православ’я є чимось принципово кращим від католицизму чи лютеранства, тож єдина православна держава автоматично ставала святою.

Хоча на той час, практично кожне віровизнання вважало себе єдиновірним християнським. Але відмінність у тому, що таке ставлення до інших християнських віровизнань не як до братів у Христі, а як до другосортних чи навіть єретиків, зараз зберегла тільки російська православна церква Московського патріархату.

Тарас Марусик: Свята Русь не завжди була таким брендом, як зараз. Тоді більше було поширено інший бренд – Третій Рим. І десятиліттями втовкмачувалося у голови росіян про винятковість і обраність російського народу та Росії.

Цей бренд не просто реанімовано зараз, він набув більшого поширення. Після розпаду Радянського Союзу треба було придумати нову ідеологію, яку витягнули з глибин століть. Патріарх Кирило особливо її запускав у обіг.

П’ять-шість років тому був організований православний пробіг територіями трьох держав: Росії, Білорусі та України. Тоді були сформовані основні тези, які звучать зараз. Наприклад, що свята Русь – це не держава, не територія, а об’єднання трьох братніх народів. А Путін говорить прямо, що це єдиний народ.

Цей бренд дуже сильно увійшов в інформаційний простір і не сприймається кумедно. Але виконує одну з ключових ролей у спотворенні світу Росією.

– Ален Безансон каже у книжці, що «Росія була побудована як секта». Чому він так сказав і що мав на увазі?

​Олекса Підлуцький: Окрім ірраціональності, як у сектантів, їхні вірування доходить до абсурду, росіяни стверджують і намагаються нав’язати світові міф про якусь особливу духовність і моральність російського народу.

– Зараз під час конфлікту на Донбасі з проросійського боку люди гинули зі словами «за Русь», ця ідея жива.

​Олекса Підлуцький: З якого боку росіяни моральніші за українців, поляків, мексиканців, нікарагуанців, наприклад? Країна, де один з найвищих рівнів корупції у світі, де найвищий в Європі рівень вбивств, де величезна кількість абортів тощо.

Це твердження про особливу моральність росіян і факти вступають між собою у кричущу суперечність. Вести дискусію на рівні раціональних аргументів росіяни не здатні.

– Пане Підлуцький, ви написали статтю про книгу Безансона «Свята Русь» і назвали її «Про країну-імітатора». Що імітує Росія?

​Олекса Підлуцький: Святість, перш за все. В російській масовій свідомості існує абсолютно хибне цинічне переконання, що Росія має не тільки право, але й обов’язок, заради правди, нав’язувати свою волю і владу сусіднім народам.

Російське поневолення, багатосотрічна російська агресія, – ця держава збільшила свої території у десятки разів протягом свого існування. І це подається як велике благо для цих народів.

Для будь-якого народу, країни здобуття державної незалежності є благо, крім тих, які були захопленні Російською імперію чи Радянським Союзом. Виходять, загальні закони історії, які діють у всього світі, на території Росії не діють.

Слухач, Донецька область: Якщо православна церква Московського патріархату є такою злісною та агресивною, чому її не заборонять на законному рівні?

​Олекса Підлуцький: Якщо ми подивимось на ідеологічну практику Московського патріархату сьогодні, то видається, що у них «русскій мір» важливіший за Христа. Який може бути «русскій мир» для християнина?

Можна тільки здогадуватися, чому наша влада не вживає адміністративних заходів. Варто було б обмежити діяльність цієї церкви, яка у багатьох випадках виступає як антидержавна, антиукраїнська організація.

– Але також є свобода совісті.

Олекса Підлуцький: Так, з одного боку, свобода совісті. А з іншого, потрібно розділяти свободу совісті, релігійну свободу та антидержавну пропаганду.

​Тарас Марусик: Немає у цьому питанні простих рішень. По-перше, в Україні Українська православна церква у єдності з Московським патріархатом. По-друге, за Російською православною церквою – політика, «Газпром», ядерна зброя, Кремль і Путін. Патріарх Константинопольський через ці фактори не може адміністративно прийняти цих рішень, тож усі потуги, щоб автономізувати Українську православну церкву, зробити автокефальною і суверенною, були марними.

– Чому Захід вірив і продовжує вірити у цю виключність, духовність, моральність Росії?

​Олекса Підлуцький: Звичайно, є особлива російська душа і характер. Але так само є особлива іспанська душа, угорська, італійська. Тобто кожна нація є унікальною. Сказати, що росіяни унікальніші за інших, не можна.

На мою думку, переважна більшість думаючих людей на Заході, у байку про святу Русь не вірять.

Тарас Марусик: Це наслідок багатосотлітньої пропаганди. У це вкладалися величезні кошти. Представлення Росії як абсолютно цивілізованої держави.

– Коли це закінчиться?

Тарас Марусик: Коли Росія розпадеться.

​Олекса Підлуцький: Закінчиться не скоро, але як на мене, боротьбу за розум людей Росія програє протягом останніх років.

– Але ці всі міфологеми тримаються на свідомості та вірі самих росіян у свою виключність.

Олекса Підлуцький: До одужання російської нації може привести деімпералізація російської свідомості, яка може проводитися примусово і ззовні. За модель має служити денацифікація, яка проводилася в Німеччині після Другої світової війни. Німці були хворі на імперський синдром не менше за росіян.

Тарас Марусик: Для цього підходить нове покоління росіян. Ми бачимо навіть у протестах, що з’являються молоді люди. При зміні поколінь і обставин це буде валитися.