Спеціально для Крим.Реалії
Російська влада насичує Крим військами й технікою, створюючи потужне угруповання для вторгнення. Рано чи пізно Москва використає ці сили проти України й країн НАТО. Найбільш зручний момент ‒ літо й осінь наступного року, коли в Росії завершиться президентська кампанія.
Кремль використовує анексований півострів як величезну військову базу. З початку окупації територію «напихають» військами й технікою. Російські військові постійно проводять навчання наступального характеру. Українські експерти визнають небезпеку російського угруповання в Криму як для України, так і для країн НАТО. Але поки немає чіткого уявлення, як будуть розвиватися подальші події. По-перше, коли саме й за яких обставин Кремль може зважитися на удар із боку Криму? По-друге, які масштаби матимуть дії агресора ‒ тактична операція з нейтралізації надуманих загроз на «кордоні» з Херсонською областю чи ж наступ буде частиною великого російського вторгнення? У будь-якому випадку, зброя, яку Москва завозить на півострів, рано чи пізно буде використана проти України.
Зброя, яку Москва завозить на півострів, рано чи пізно буде використана проти України
Для відповіді на два вищевказаних питання потрібно проаналізувати тактику Кремля з початку анексії Криму й нинішній стратегічний глухий кут, у якому опинилася Москва. До окупації півострова чекісти підривали державні основи України руками «п'ятої колони». Після перемоги Євромайдану російська влада зробила помилку ‒ відкрито анексувала чужу територію й спробувала інсценувати «громадянську війну» на Донбасі. І тут вони натрапили на спротив українських громадян і дуже болісні санкції Заходу. У Кремлі усвідомили, що вийти з цього глухого кута, прихопивши з собою Крим, просто так не вийде.
Президент Володимир Путін, насичуючи Крим зброєю й технікою, дає зрозуміти, що з захопленої території він йти не має наміру. Під час недавньої зустрічі на Валдаї кремлівський лідер згадав про українців, яких він у черговий раз назвав «одним народом» із росіянами. Він висловив упевненість, що обидві нації все одно будуть «разом».
«Рано чи пізно це станеться ‒ об'єднання ‒ в сенсі не об'єднання міждержавне, а об'єднання з точки зору відновлення відносин. Чим швидше, тим краще ‒ ми будемо все для цього робити», ‒ сказав Путін. Міркуваннями про «один народ» російська влада відмовляє українцям у праві на незалежність. Це не більше ніж евфемізм, що прикриває українофобську сутність російського режиму. Висловлювання Путіна свідчать, що в його політичному світогляді нічого не змінилося. Він як і раніше розцінює незалежність України як головну загрозу для його особистої влади. Фраза «ми будемо все для цього робити» означає готовність усунути цю загрозу за будь-яку ціну.
Володимир Путін, в разі обрання на наступний термін, постарається нанести Україні нищівного удару
Москва зараз зайнята майбутніми виборами президента, хоча результати «голосування» відомі заздалегідь. Володимир Путін, в разі обрання на наступний термін, постарається нанести Україні нищівного удару. В інформаційний простір спеціально вкидають повідомлення про призначення можливого «наступника» або публіку намагаються переконати, що новий президентський термін стане для Путіна «останнім». Влада спеціально поширює такі чутки, щоб обдурити європейців і американців. Якщо в березні наступного року Володимир Путін «перепризначить» себе президентом ‒ це означатиме, що ніяких виборів у Росії (навіть формальних) більше не буде. І масштабна війна проти України потрібна йому винятково заради забезпечення довічної влади.
Російська ініціатива про введення миротворців на Донбас ‒ політичний маневр-відволікання. Між заявами й реальними справами може минути кілька років. Москва, опинившись у безвиході «мінських домовленостей», намагається заговорити переговорний процес і навіть імітує якийсь «конструктив». Наприклад, звільнивши декого з лідерів кримськотатарського народу Ільмі Умерова й Ахтема Чийгоза. Можна прогнозувати, що після виборів Москва організовує серію провокацій на Донбасі та кримському «кордоні». Відповідний досвід у росіян вже є. Путін спробує в черговий раз налякати Європу великою війною й підвищити ставки у відносинах із Вашингтоном. Йому потрібно нав'язати Заходу свої правила щодо Криму й Донбасу. Час «хитрих планів» минув безповоротно. Москва може використовувати тільки грубу силу.
Тепер, коли відносини з Києвом і Вашингтоном зіпсовані остаточно, а в байки про «неучасть» Росії у війні на Донбасі ніхто не вірить, Москва може відкрито застосувати силу
Точним індикатором наближення вторгнення стане масоване перекидання до Криму ударних частин і з'єднань російської армії. Зараз Кремль зайнятий оновленням технічного парку та тренуванням наявних сил, але це тільки підготовчий етап. Безпосередньо перед наступом на південь України Путіну знадобиться велика кількість «гарматного м'яса». На недавніх навчаннях «Захід-2017» російське командування, зокрема, випробувало методи прихованого перекидання великої кількості військ і відпрацьовувало напад на країни НАТО. Приводом для ескалації може бути що завгодно: чергові «українські диверсанти», інсценування теракту в будь-якому місті півострова чи навіть водна проблема. Крим повільно вмирає від зневоднення, на що в Москві вже не раз звертали увагу. Або ж надумані загрози «народу Донбасу» з боку українських силовиків. Не дарма Путін на Валдайському форумі цинічно наголосив, що не віддасть контроль над кордоном між Росією та «народними республіками». За словами російського президента, в такому випадку в ОРДЛО почнеться «різанина», а Москва нібито цього не допустить.
У будь-якому випадку літо-осінь 2018 року можуть бути дуже «гарячими» для України. Стратегічні цілі Кремля залишаються незмінними. Спочатку росіяни планують отримати політичний контроль над Києвом, а потім поступово ліквідувати українську державність. Навесні 2014 року в Кремлі вважали, що можуть зруйнувати Україну з наскоку, «відкусивши» Крим і наповнивши схід країни терористами й диверсантами. Тоді Путін ховався «за спинами жінок і дітей». Тепер, коли відносини з Києвом і Вашингтоном зіпсовані остаточно, а в байки про «неучасть» Росії у війні на Донбасі ніхто не вірить, Москва може відкрито застосувати силу.
Сергій Стельмах, кримський політоглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
