Буваючи на материковій території України, не раз уже чула зневажливі відгуки про кримчан, мовляв, Крим ‒ це збіговисько «вати» та колабораціоністів. Згодна, що цього «добра» в Криму вистачає з надлишком, але все ж не варто узагальнювати всіх кримчан.
Насправді в Криму, на мій погляд, посилюється проукраїнський рух. По-перше, вляглася та ейфорія, яку нагнітали російські ЗМІ з приводу «повернення до рідної гавані», мізки почали тверезо працювати й, протверезівши, багато людей стали розуміти, що «рідна гавань» ‒ зовсім не райське місце. До того ж «камені з неба» все сильніше б'ють по голові у вигляді різкого зниження рівня життя й нещадного зростання цін на все...
Система може «переїхати» тебе, і ніхто їй не зможе й не захоче перешкодити
По-друге, у «рідній гавані» не тільки пересічні кримчани, а й незалежні громадські активісти, бізнесмени, раптом, усвідомили, що вони абсолютно беззахисні перед системою. Розуміння того, що система може «переїхати» тебе, і ніхто їй не зможе й не захоче перешкодити ‒ вельми гнітюче душевне відчуття. Спогад про свободу слова в «старому» Криму до 2014 року дуже контрастує з нинішнім станом речей.
По-третє, будь-яка дія породжує протидію. Чим сильніше кримчани відчувають тиск системи, тим більше їм це не подобається і тим більше це їх починає обурювати. Особливо це стосується кримськотатарського населення. Все більше кримськотатарських активістів відкрито починають боротися з тиском на їх співвітчизників. І приклад Ільмі Умерова, який відкрито на суді оголосив про невизнання так званого «референдуму», тому яскраве підтвердження.
Чим сильніше кримчани відчувають тиск системи, тим більше їм це не подобається і тим більше це їх починає обурювати
І якщо хтось на материковій Україні вважає, що в Криму немає проукраїнського руху, то це помилка. Сама російська влада в Криму підтверджує, що проукраїнський рух діє. Наприклад, місцева влада стверджує, що в Білогірському районі «були факти поширення листівок антиросійського характеру, які містять інформацію в дусі сепаратизму, а також залякування місцевого населення».
Багато кримчан усвідомили, що їхній «референдум» привів до незворотних наслідків. Світ після цього змінився. І Росія виявилася одна проти всіх, в кроці від великої війни, війни, учасниками якої тепер автоматично стануть кримчани. Слово «війна» тепер не щось міфічне, як це було для кримчан до 2014 року, і навіть не сміховинна «загроза бандерівців». Тепер слово «війна» набуло для кримчан свого істинного похмурого сенсу. Росія вже втягується все глибше в ту війну. Уже чимало кримчан, які купилися на «блага контрактної служби в армії РФ», побували в «гарячих точках» Сирії та Північного Кавказу. Є вже «вантаж-200» звідти до Криму. У моєї знайомої син, який перейшов до російської армії 2014 року, побував у відрядженні в Сирії. Тепер мати ходить засмученою та збентеженою. Син запив. Каже, що таке там побачив, що нервова система порушена геть. Сім'я сина розпалася.
Так де ж ті часи українського Криму, коли можна було відчувати себе не затиснутим, говорити і писати те, що думаєш і вважаєш правильним, не боячись, що за пост або репост в соцмережі можуть засудити та посадити? Ті часи, коли не було неймовірної бюрократії, коли бізнес міг розвиватися, коли начальство не дозволяло собі свавілля...Часи змінюються і все ще може змінитися. А проукраїнський рух, судячи з усього, в Криму діє все сильніше
Ті часи минули, але... часи змінюються і все ще може змінитися. А проукраїнський рух, судячи з усього, в Криму діє все сильніше, тим більше місцева влада з «команди переможців» Криму, гірша за російських силовиків, своєю антинародною діяльністю йому дуже активно допомагає в цьому.
Зарема Сеїтаблаєва, кримчанка, блогер (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
