«У Криму нікому заступитися за Семену»

У понеділок 18 вересня на черговому судовому засіданні у справі кримського журналіста Миколи Семени сторона обвинувачення попросила для нього покарання у вигляді трьох років позбавлення волі умовно з випробувальним терміном три роки й позбавленням права займатися будь-якою громадською діяльністю протягом трьох років.

Восени 2015 року Микола Семена опублікував колонку під назвою «Блокада ‒ перший необхідний крок до звільнення Криму». Підконтрольні Москві правоохоронні органи півострова порушили проти журналіста кримінальну справу. Його звинувачують у сепаратизмі щодо Росії.

Обвинувачення робить основний наголос на результатах стеження за самим журналістом і на інформації, яку слідчі отримали в результаті прослуховування дзвінків і читання матеріалів автора. Адвокати Семени стверджують, що згідно з міжнародним правом приналежність Криму не змінилася. Сам журналіст називає цю справу політичним переслідуванням.

Чому кримського журналіста судять за висловлення думки й на що сподівається захист? Про це говоримо з адвокатом Миколи Семени Олександром Попковим, редактором українського Центру журналістських розслідувань Валентиною Самар і журналістом Радио Свобода Антоном Наумлюком.

‒ Пане Олександре, чи почули Ви щось нове з боку звинувачення під час останнього засідання?

Попков: Ні, всі аргументи були такими, як і раніше. Єдине ‒ в нас у четвертий раз з'явився новий прокурор. Це прокурор, який був на самому початку, ‒ (Світлана) Будинська. Вона не була на половині засідань. Не зрозуміло, яким чином людина може підтримувати обвинувачення, якщо не знає, що відбувалося в суді.

‒ Що означають вимоги звинувачення?

Попков: Вони вимагають три роки позбавлення волі умовно з випробувальним терміном три роки. Тобто упродовж трьох років необхідно поводити себе гідно, не здійснювати правопорушень ‒ і тоді реального терміну не буде. Але його також просять засудити до додаткового покарання ‒ він три роки не зможе займатися журналістською діяльністю. Тобто те, з чим до нього ФСБ прийшла на самому початку, ‒ мовляв, не треба писати погано про Путіна і про Росію ‒ тепер закріплять на папері.

​‒ Виходить, Микола Семена не зможе не тільки писати в ЗМІ, а й на своїй сторінці в соцмережах? Адже це теж публічність.

Попков: Це суперечний момент, але, найімовірніше, так.

‒ Як процес розвиватиметься далі? Коли ви очікуєте вердикту від суду?

​Попков: Із заключним словом Микола вже виступив. Це означає, що наступний етап ‒ це винесення вироку. Вирок призначений на 22 вересня на 14:30. На виправдальний вирок ми, звісно, не розраховуємо, тому що його не буде. Далі ми подаватимемо апеляційні скарги, вивчатимемо з матеріалами справи та протоколами, тому що нам не давали з ними ознайомитися.

‒ Скільки часу може зайняти апеляція?

Попков: З урахуванням того, що протоколи можуть виготовляти тривалий час, це може затягнутися на два-три місяці як мінімум.

‒ Валентино, чи стала справа Миколи Семени показовим покаранням для всіх кримських і російських журналістів?

Самар: Звісно. Перш за все, тому що такою її хотіли зробити. Практика за статтею, за якою звинувачують Миколу Семену, вже є, але ще не було таких гучних процесів. Справа Семени була розрахована саме на те, щоб показати всім російським журналістам (і навіть українським і закордонним), що їх легко можна за цією статтею притягнути до відповідальності.

Другий момент показовості полягає в тому, на що Росія не розраховувала. Тому що такий юридичний спротив, який апелює до логіки юриспруденції та критичного аналізу кримінального кодексу Російської Федерації, показав неспроможність так званого правосуддя. Політичні процеси в Криму ‒ це картковий будиночок, із якого складається державна система.

Окрім іншого, це показує неспроможність професійного російського цеху, який мав якось стрепенутися, побачивши, що їхнього колегу судять за точку зору. Але цього не відбувається.

Ми спостерігаємо, як українські правозахисники й медіаорганізації борються на Миколу Семену, Ільмі Умерова, Рефата Чубарова й інших, захищають право на свободу слова й вираження думки. І водночас представники російських журналістських організацій виступають адвокатами російського репресивного режиму.

‒ Антоне, оголошення вироку Ахтему Чийгозу дуже широко висвітлювалось у кримських ЗМІ, а щодо процесу, наприклад, Володимира Балуха я майже нічого не знайшов. На Ваш погляд, із чим пов'язана така вибірковість?

Наумлюк: Процес щодо Чийгоза сприймався кримськими татарами, в першу чергу, як процес проти всіх них. В інших випадках складно говорити про таку масову підтримку.

Що стосується Семени, я сподіваюся, що російська журналістська спільнота все-таки відреагує. З'явилася незалежна профспілка, яка не пов'язана ні з органами влади, ні з якимись політичними структурами. Вони вже неодноразово підтримували журналістів, зокрема тих, хто зазнавав переслідувань за позицію щодо Криму й Донбасу. У самому Криму чекати підтримки від журналістів не варто ‒ заступатися за Семену там нікому.

(Над текстовою версією матеріалу працювала Катерина Коваленко)