Американський аналітичний центр Atlantic Council пояснює, які фактори вказують на позитивні зміни в Україні. Британське видання The Economist аналізує нову книгу про життя колишнього лідера СРСР Михайла Горбачова. А американський часопис The National Interest розмірковує про ситуацію на Сході України.
Американський аналітичний центр Atlantic Council розмірковує над покращенням ситуації в Україні в чотирьох напрямках. Посилаючись на дані International Republican Institute, автор статті Кеті Ларок зазначає, що нарешті можна (хоч і з обережністю) говорити про позитивні зміни, які відбуваються у державі.
По-перше, відчувається відродження економічного стану, що підтверджують і нещодавні дані Світового банку, зазначає автор. Однак, як показують опитування, українці не вбачають у цьому заслуги уряду й залишаються незадоволеними ситуацією з корупцією, мовиться у статті.
По-друге, безвізовий режим із ЄС уже має певні позитивні наслідки для українського суспільства: опитування показують, що позитивне ставлення до ЄС серед українців стрімко зростає, повідомляє автор.
По-третє, продовжує змінюватись і політичний ландшафт в Україні. Згідно з даними опитування, політичними партіями, які перейдуть п’ятивідсотковий бар’єр, будуть «Батьківщина», «За життя», «Радикальна партія», «Блок Петра Порошенка» й «Опозиційний блок».
По-четверте, за даними опитування, спостерігається значне зростання підтримки урядів місцевого самоврядування, йдеться у статті.
Кеті Ларок вважає, що, незважаючи на те, що в Україні все ще залишається багато роботи, особливо у сфері боротьби з корупцією, але загалом ситуація потрохи покращується.
Пітер Ваґнер (голова Групи підтримки України в Єврокомісії): «Громади відчувають користь місцевих реформ, і це утримує дух Революції гідності»
Британське видання The Economist пише рецензію на нову книгу американського політичного науковця Вільяма Таубмана, під назвою «Горбачов: Його життя та часи», яка змальовує події з життя «хлопчика-селянина, який став головою Комуністичної партії, а згодом звільнив людей від 70 років брехні та поховав Радянський Союз».
Видання зазначає, що ще з часів розпаду Радянського Союзу люди в Росії, на Заході та у Китаї не могли зрозуміти – чому людина на чолі наддержави підірвала особисту владу, що керувало лідером Комуністичної партії? Автор книги знаходить багато відповідей саме у спогадах Горбачова, а не у його політичних рішеннях, йдеться у статті.
За часів жорстокого правління Сталіна через колективізацію та голод загинули два дядьки та тітка Горбачова. Один із дідусів Горбачова був проти колективізації та зберігав вдома ікони – його заарештували у 1937 році за те, що він не мав зерна. Другий дідусь був відданим комуністом та схвалював колективізацію, та його теж заарештували, «щоб виконати квоти на сталінські Великі Чистки», повідомляє автор. Обидва дідусі вижили, та відчуття несправедливості через те, що влада жорстоко покарала того з них, хто був вірним Комуністичній партії, залишило слід у серці юного Горбачова.
У книзі також іде мова і про те, що у професійному житті Горбачов керувався цінностями, які згодом відобразилися на його політиці: «він не був прихильником насилля, підтримував тяжку працю та поважав особисте життя», – зазначає видання.
«Він хотів покращити похмурі умови життя своїх співвітчизників, які були йому важливіші за геополітичний статус Радянського Союзу у якості наддержави», – мовиться у статті.
Американський часопис The National Interest розмірковує про ситуацію на сході Україні. Автор статті Сет Францман зазначає, що багато хто вважає, що Україна перебуває в стані «замороженого конфлікту», але насправді це не так – ночами бої постійно тривають.
Все ж Україна не хоче повномасштабної війни з Росією, зазначає автор. «Україна вважає, що міжнародне співтовариство стоїть на її боці у конфлікті з Росією стосовно Криму й ситуації на Сході» – зауважує автор. При цьому, держава продовжує модернізувати армію та сподівається, «що нове військове обладнання зі Заходу замінить застарілу радянську техніку» у той час, як ключем для отримання нового обладнання є успішне реформування в економічній та військовій сферах.
Автор зауважує, що багато експертів вважають, що Росія програла Україні ще у 2014 році, адже «вона мала набагато сильніші позиції до початку протестів на Майдані Незалежності, і коли Януковича усунули від влади, а сепаратисти розпочали спроби взяти контроль над східними територіями – вся країна мобілізувалась проти них».
Та сьогодні найголовнішим питанням залишається те, яким же буде наступний крок, зазначає видання. «Чи досягне цей конфлікт припинення вогню, і чи зможуть території, підконтрольні сепаратистам, повернутися назад під контроль України? Чи вони перетворяться у модель типу Південної Осетії та Абхазії в Грузії, чи Придністров’я у Молдові?» – розмірковує автор.
Францман також зазначає, що «Росія багато не втрачає, продовжуючи підтримку відокремлених республік. А з огляду на те, що Сполучені Штати наразі зосереджені на інших питаннях внутрішньої політики, а ЄС також відволікається на власні проблеми, ймовірно, ситуація в Україні, на кшталт тієї, що є зараз, триватиме».
