Учасниці російського гурту Pussy Riot Марія Альохіна та Ольга Борисова, які влаштували акцію на підтримку ув’язненого в Росії українського кінорежисера Олега Сенцова в російському місті Якутську, внаслідок чого потрапили в поліцію, у вівторок повернулися до Москви. Якутські поліцейські затримали їх за підозрою в організації несанкціонованого мітингу. Суд повернув матеріали справи «для усунення недоліків», а самих активісток відпустили.
Акцію на підтримку українського режисера Олега Сенцова, який відбуває покарання у виправній колонії-1 Якутська, дівчата провели в неділю, 6 серпня. Дві учасниці Pussy Riot в балаклавах розтягнули білий транспарант із червоним написом «Free Sentsov» уздовж огорожі мосту через озеро Сайсари і запалили кольорові димові шашки – синю і червону.
Про свої вихідні в Якутську і подальшу підтримку Олега Сенцова Марія Альохіна розповіла в інтерв’ю Радіо Свобода.
– Я рада, що Якутський міський суд ухвалив таке рішення, у мене не було планів там залишатися, тому що через два дні у нас запланований спектакль на підтримку Олега Сенцова. Рік тому ми з Білоруським вільним театром поставили цей спектакль, він називається «Burning Doors» («Палаючі двері»), і у нас будуть дві вистави в Фінляндії. Це також є частиною кампанії за звільнення Олега Сенцова.
– Але ви були готові, що в Якутську вас затримує поліція, коли готували цю акцію?
– Мені здається, якщо ти в Росії займаєшся політичною активізмом… і навіть якщо ти ним не займаєшся, у 2017 році ти повинен бути готовий до того, що тебе можуть затримати за все що завгодно. Оскільки ми в цій кухні досить давно, для нас це зовсім не дивно. Ми, звичайно, не очікували, що це станеться через добу, це дійсно досить дивно.
– І як вони вас знайшли?
– Мені здається, вони просто за нами стежили. Ми робили ввечері акцію, і наступного дня ми виписалися з хостелу і поїхали дивитися Якутськ, тому що це був наш останній день в цьому місті. Поїхали подивитися на вічну мерзлоту і мамутеня. Правда, там була його копія, а оригінал в Санкт-Петербурзі. Ще ми подивилися Музей політичного заслання. В Якутськ за радянських часів засилали досить багато політичних в’язнів, це один з найсуворіших регіонів. Наприклад, там відбував покарання Олександр Подрабінек за свою книжку «Каральна психіатрія» в 70-і роки. Саша мій друг і, на мій погляд, він один з найцікавіших дисидентів, він захищав мене як громадський захисник, коли я судилася з тюремним начальством в Березниках. І ми вирішили подивитися цей музей. І в один із моментів нашу машину, якою кермував один з наших якутських друзів, зупинила поліція. Вони пред’явили нам звинувачення по статті 20.2 Адміністративного кодексу Росії – організація несанкціонованої акції. Ми проїхали з ними, і далі приблизно годин п’ять-шість ми провели спочатку в поліцейській дільниці, а потім у Якутському міському суді.
– Як поводилися поліцейські?
Всі їхні докази акції – це роздруківки з «Твіттера» і «Інстаграму»
– Поліцейські поводилися нормально, абсолютно не хамили, і принаймні дехто з них був і сам не дуже задоволений такою ситуацією. Зрозуміло, що через добу затримувати людей, тим більше за таких обставин, і пред’являти їм такі звинувачення досить нерозумно. Всі їхні докази акції – це роздруківки з «Твіттера» і «Інстаграму», а з цим іти в суд – не дуже вартий варіант. Про що, власне, говорили і ми, і наші адвокати. Якутський міський суд, мені здається, теж дійшов такого висновку, відправивши справу назад.
– Чи задоволені ви тим, як пройшла акція, її резонансом?
– Для мене важливою і радісною новиною є те, що фактично всі ЗМІ написали про акцію «Free Sentsov», і тепер про справу Олега Сенцова знає ще більше людей. Зі мною вже зв’язалися люди з цього приводу. Це дуже важливий крок, але для мене це лише один із кроків до досягнення головної мети – звільнення Олега.
– Чому вам важливо говорити про те, щоб Олега Сенцова звільнили?
Я вважаю, що справа Сенцова і Кольченка – це одна з головних, ключових політичних справ в історії нашої країни
– Я займаюся цією кампанією понад рік, це почалося саме з вистави, яку ми поставили з Білоруським вільним театром. Тому що я вважаю, що справа Сенцова і Кольченка – це одна з головних, ключових політичних справ в історії нашої країни (Росії – ред.). По суті, вся вина Олега Сенцова полягає в тому, що він є жителем Криму, громадянином України, і, відпустивши його, Путін змушений буде це побічно визнати. Для всіх очевидно, що той «референдум», який був проведений, був нелегітимним. Можна по-різному ставитися до ситуації з Кримом, але якщо ми говоримо про закон, про правомірність, очевидно, що те, що сталося навесні 2014 року, було абсолютно незаконним, абсолютно неправомірним і спричинило жахливі, страшні наслідки у вигляді війни з братньою для нас країною – Україною – упродовж трьох років.
– У 2012 році ви влаштували панк-молебень «Богородице, Путіна прожени» і отримали два роки практично тільки за те, що станцювали на амвоні. Олег Сенцов отримав 20 років, Кольченко – 10. Як ви думаєте, чому російське правосуддя так пресує людей, хоч у чомусь не згодних з владою?
– Ну, тому що вся нинішня російська влада, і зокрема Володимир Путін, є спадкоємцями радянської системи. Він – розвідник з КДБ, зараз це ФСБ, а до цього було НКВС. Це система, яка не приймає ніякого інакомислення. Вона дивиться на людей не як на особистостей, а як на деталі якогось механізму, які повинні працювати до зносу на благо системи.
– Ви намагалися отримати дозвіл на побачення з Олегом Сенцовим? І що відомо про колонію, в якій він перебуває?
Перебувати в таких умовах протягом 20 років, мені здається, не зможе ніхто
– Олег Сенцов перебуває у виправній колонії-1 суворого режиму в місті Якутську. На побачення з ним ми потрапити не можемо, тому що Олег відмовляється від побачень навіть зі своїми родичами, а побачення родичам потрібні більше, ніж нам. В нього попереду ще досить великий термін, і зараз, мабуть, він не бачить потреби в цьому. Не можу сказати, що так буде завжди, але поки що це його вибір. Мені хотілося б привернути увагу до кліматичних умов, у яких він перебуває, тому що це дуже суворий регіон, в якому зима триває більшу частину року, а мінімальна температура, яка там буває, це мінус 62 градуси. Перебувати в таких умовах протягом 20 років, мені здається, не зможе ніхто. Це одна з дуже важливих деталей, яку мені хотілося б повідомити. Навіть зараз, влітку, коли ми туди приїхали, відчувається, що в такому кліматі і на волі існувати досить складно, а в тюремних умовах, в умовах колонії, будь-якої колонії, це фактично нестерпно.
– Що ще відомо про цю колонію?
Тільки публічність та увага суспільства забезпечує як мінімум фізичну недоторканність людини за ґратами
– Насправді, ми ще в перший день поїхали подивитися на колонію, і як тільки ми до неї під’їхали, до нас відразу вийшли п’ять співробітників, серед яких був заступник начальника всього управління. Нас там, судячи зі всього, чекали. З нами вони поводили себе досить, скажімо так, зацікавлено, їм було цікаво, скільки ми тут будемо, чи дійсно ми з Pussy Riot і всіляке таке. Мені здається, зараз якісь висновки про саму колонію робити зарано. Єдине, що я знаю, це те, що принаймні один раз Олега відправляли у штрафний ізолятор. Це було восени минулого року. Я вважаю, що увага до цієї справи повинна перебувати на високому рівні, тому що тільки публічність та увага суспільства забезпечує як мінімум фізичну недоторканність людини за ґратами.
25 серпня 2015 Північно-Кавказький окружний військовий суд в Ростові-на-Дону визнав українського режисера Олега Сенцова винним у справі про підготовку терактів у Криму. Його засудили до 20 років колонії суворого режиму. Олександр Кольченко, якого було визнано його спільником, отримав 10 років. В Якутію Олега Сенцова етапували в лютому 2016 року.
Сама Марія Альохіна, затримана з Надією Толоконниковою після панк-молебню «Богородице, Путіна прожени!» в лютому 2012 року, була засуджена до двох років позбавлення волі і провела в ув’язненні 1 рік і 9 місяців. Після звільнення зайнялася правозахисною діяльністю в рамках проектів «Зона права» і мережевого ЗМІ «Медіазона».
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
