Американська щоденна газета The Washington Post наводить думку, що надання Україні летальної зброї США може стати величезною помилкою. Дослідницький інститут The Jamestown Foundation пише про зростання загрози Україні від морських мін часів Другої світової війни в Чорному морі. А американське інтернет-видання The Hufftington Post розмірковує над тим, якою може стати відповідь президента Росії Володимира Путіна на нові санкції США.
Американська щоденна газета The Washington Post наводить думку, що надання Україні летальної зброї США може стати величезною помилкою, а натомість варто нарощувати економічний і політичний тиск на Росію. Автор статті – професор з міжнародних відносин Джорджтаунського університету у Вашингтоні Чарльз Купчан – переконаний, що рішення надати Україні летальні озброєння лише посилить конфлікт, призведе до ще більших втрат українських земель і дестабілізує політичну ситуацію в країні.
Купчан нагадує, що російська військова потужність значно перевищує українську, а тому США не слід підштовхувати Україну на ескалацію конфлікту з Кремлем. США добре відомо, що Україна не зможе пересилити російські війська, вважає автор.
Прагнення надати Україні летальну зброю цілком зрозуміле, зазначає Купчан, адже у спробах залишити Київ під своїм впливом Росія вже не один рік поспіль намагається дестабілізувати Україну – спочатку вона анексувала Крим, потім розпочала військовий конфлікт на сході, який уже забрав життя 10000 людей.
«Та припустити думку, що повернення ще кількох росіян додому в мішках змусить Путіна відмовитися від Донбасу, означає зовсім не розуміти Кремль. Путін – майстер маніпуляції російською публікою, особливо якщо це стосується українського питання, а тому він навряд чи відступить, якщо зростуть російські втрати», – пише Купчан.
Більше того, автор переконаний, що якщо Путін вирішить посилити кровопролиття після надання Україні летальної зброї від США, у Вашингтона буде не так багато варіантів: «Росія постійно намагатиметься бути на крок попереду». Росія та Україна мають спільний кордон у понад 2000 кілометрів, а тому Кремль має значно більше можливостей впливати на долю України, ніж Вашингтон.
Крім того, додає автор, надання Україні летальної зброї має ще один мінус – воно може спричинити розкол між США та їхніми головними європейськими союзниками. Адже Німеччина і Франція ведуть перед у пошуку дипломатичного вирішення конфлікту на Донбасі і давно виступають проти надання Україні летальної зброї.
Тому замість того, щоб намагатися грати з найсильнішою стороною Росії – її військовою потужністю, – автор вважає, що набагато краще грати з її найслабшою стороною – її економічним станом, посилюючи санкції.
У висновках Купчан зазначає: «Конфлікт в Україні напевно отруюватиме відносини Росії із Заходом до досягнення дипломатичного врегулювання. Але постачання летальної зброї в Україну – це надійний рецепт військової ескалації й трансатлантичних розбратів. Найкращий спосіб принести мир в Україну – це трансатлантична єдність, що має на меті тримати Росію в політичній і економічній ізоляції, доки вона не піде на укладення угоди за столом переговорів».
Дослідницький інститут The Jamestown Foundation пише про дедалі більшу загрозу від морських мін у Чорному морі. Автор статті Ігор Кабаненко – адмірал ВМС України у відставці, колишній перший заступник головнокомандувача ВМС, перший заступник начальника Генштабу ЗСУ і заступник міністра оборони України – пояснює, що радянський Чорноморський флот свого часу розмістив значну кількість підводних мін у прибережних водах Чорного моря, зокрема в північно-західній його частині.
«Північно-західна частина Чорного моря є економічно важливою: в її водах перетинаються морські судноплавні лінії і розташовані кілька важливих портів Чорного моря – в Одесі (Україна), Констанці (Румунія), Варні та Бургасі (Болгарія)», – мовиться у статті. Більше того, води у цьому регіоні порівняно неглибокі, а тому міни, які не вибухнули ще від часів Першої та Другої світових воєн, і досі становлять небезпеку для суден.
Автор зауважує: «Російський Чорноморський флот накопичив значний досвід у галузі мінної війни в регіоні. Цей флот традиційно був лідером у ВМФ Росії у здатності розміщувати цілі мінні поля». Кабаненко також повідомляє, що після анексії Криму Росія значно збільшила і почала вдосконалювати виробництво морських мін.
Такі міни мають потужну руйнівну силу, їхня особливість полягає в тому, що їх особливо важко виявити і нейтралізувати, вони мають сильний психологічний ефект, мовиться в аналізі. Навіть одну таку міну можуть використати для того, щоб значно перешкодити свободі судноплавства на великих територіях, що становитиме велику загрозу для важких торговельних суден.
Автор зазначає, що, як показала анексія Криму, російська тактика включає «елемент несподіваності», а тому він не виключає можливості з боку Росії «проводити приховані наступальні дії з використанням мін у північно-західній частині Чорного моря». «У той же час неможливо виключити ймовірність більш інтенсивної та більш відкритої мінної війни в Чорному морі», – мовиться у статті.
Через це наразі існує необхідність створити міжнародну військово-морську групу з контрзаходів, «що мають бути спрямовані на забезпечення свободи мореплавання і також матимуть позитивний вплив і на безпеку торгових суден у східному Середземномор’ї», адже регіональна морська безпека лише виграє від таких регулярних операцій, вважає Кабаненко.
Американське інтернет-видання The Hufftington Post розмірковує над тим, якою може стати відповідь президента Росії Володимира Путіна на нові санкції США.
Автор статті, колишній американський дипломат Макс Берґман, вважає, що тепер досягти порозуміння між президентом США Дональдом Трампом та Путіним стало майже не можливо: Конгрес показав, що він блокуватиме будь-які спроби Трампа співпрацювати з Росією. Для Путіна ситуація теж досить складна – санкції стосуються енергетичного сектору, який є ключовим для російської економіки, а тому він не залишить дії Заходу без відповіді, мовиться у статті.
Путін може використати відсутність єдності в Європі у своїх геополітичних цілях і кинути виклик самому існуванню НАТО – і для цього йому навіть не потрібно здійснювати збройний напад на якісь країни – йому лише достатньо «виставити альянс паперовим тигром, у якому країни не хочуть приходити на допомогу одна одній», спровокувавши кризу, наприклад, у країнах Балтії, зауважує Берґман. І якщо станеться ситуація, у якій прихильність США до захисту європейських країн опиниться під сумнівом, це призведе до глобальних наслідків.
«Якщо США не виконуватимуть свої договірні зобов’язання в Європі, це означатиме, що їм не можна довіряти в цьому і в країнах Азії. Японія, Корея та Австралія будуть змушені підлаштовуватися під дедалі більшу могутність Китаю», – пише Берґман.
Така ситуація неминуче призведе до повернення протистояння наддержав, що піде на користь авторитарним силам, і аж ніяк не демократичним, підсумовує автор.
