У Великій Британії опублікували книжку «Російська революція. Нова історія» (The Russian Revolution. A New History), автор якої, професор Бард-коледжу Шон МакМікін, переконливо доводить, що Жовтневий переворот 1917 року не міг би відбутися без значної фінансової підтримки більшовиків з-за кордону – з Німеччини, Швеції, Данії, Швейцарії. Автор по-новому розглядає роль війни й воєнного стану в долі революції. Значну провину за перемогу більшовиків американський історик покладає особисто на Олександра Керенського.
Ця книжка є досить актуальною сьогодні, адже ні в російській, ні в західній історіографії ніхто й досі не звертав уваги на фінансову базу більшовицької партії. Автор книжки намагався знайти відповідь на те, звідки ж у Леніна знайшлися гроші на Жовтневий переворот. Шон МакМікін працював із величезною кількістю матеріалу в 24 російських, німецьких, австрійських, шведських, британських, французьких, швейцарських та американських архівах. А тому всі факти, представлені автором, дуже переконливі, адже всі вони підкріплені фінансовими документами.
Російська революція була найуспішнішою кримінальною змовою в історії
Рецензуючи книжку МакМікіна, лондонське видання The Times робить такі висновки: «Російська революція була найуспішнішою кримінальною змовою в історії… Вона була також промовистим прикладом того, як ліберали можуть програти, програти катастрофічно, якщо, маючи велетенську перевагу, вони роз’єднані перед обличчям нещадного ідеологічного ворога».
В інтерв’ю для Радіо Свобода Шон МакМікін розповідає, як йому вдалося ретельно розслідувати фінансування партії більшовиків та прояснити економічну таємницю їхньої найпотужнішої пропагандистської кампанії напередодні Жовтневого перевороту.
Без німецьких та інших грошей партія Леніна та Троцького не ввійшла б в історію
– Мені вдалося в моєму розслідуванні, причому не тільки в Росії, але й у Німеччині, Швеції та Франції, знайти багато доказів того, яку роль відіграв у фінансуванні більшовиків шведський банк «Ніа Банкен» і його голова Улоф Ашберг, якого називали «банкіром Леніна». Ашберг продовжив співпрацю з більшовиками й після Жовтневого перевороту. Між 1921 і 1924 роками він реалізував на Заході на 50 мільйонів доларів цінностей «Гохрану» (державного сховища цінностей, у якому в перші роки після перевороту зібрали конфісковані коштовності царської родини, Російської православної церкви і приватних осіб – КР) – п’ять мільярдів доларів у перерахунку на нинішні гроші. 1940 року Ашберга допитала в Парижі французька поліція, і він відверто розповів про свої зв’язки з більшовиками до та після революції. Його свідчення зберігаються в архіві паризької префектури. В Швеції я знайшов щоденник Ашберга, вірніше, його фрагменти, з яких стає багато чого відомо про його оборудки з більшовиками. У Німеччині мені пощастило знайти документи про постачання до Росії через підставні фірми товарів, у тому числі медикаментів, термометрів і рідкісних і дуже дорогих контрацептивів. Виручка від їхнього продажу йшла більшовикам. Ці транзакції здійснювалися в рублях, що дозволяло більшовикам використовувати величезні суми готівкових грошей. Багато з цих фактів виявила комісія Тимчасового уряду, яка розслідувала діяльність більшовиків після їхньої невдалої спроби захопити владу в липні 1917 року. Під час обшуку в штаб-квартирі їхньої партії в особняку Кшесинської вилучили їхні фінансові й облікові документи, багато з них згодом знищили в СРСР. Та Олександр Керенський про них знав – про це він повідомив у мемуарах. Ці факти є в постанові Тимчасового уряду про арешт Леніна, який утік у Фінляндію, та інших більшовиків і в оголошеннях про їхній розшук. Однак Керенський, по суті, саботував це рішення, побоюючись гаданої змови генерала Корнілова і сподіваючись на підтримку ідеологічно близьких лівих сил. У серпні він амністував арештованих у зв’язку з липневим заколотом більшовиків і випустив їх із тюрем. І хоча більшість документів про співробітництво більшовиків із закордонними спонсорами знищили, дещо все ж зберіглося в Російському державному архіві соціально-політичної історії в Москві. Проте не слід переоцінювати роль закордонних субсидій в перемозі більшовиків. Було чимало й інших факторів, що спрацювали на їхню перемогу. Тим не менш, без німецьких та інших грошей партія Леніна та Троцького не ввійшла б в історію, гроші дуже допомогли.
– Чи можна хоча б приблизно назвати загальну суму отриманих більшовиками німецьких субсидій на революційну пропаганду 1917 року?
Кошти, виділені німецьким Генштабом на антивоєнну пропаганду в Росії, оцінюються в 50 мільйонів марок золотом
– Існує кілька таких підрахунків німецьких політиків та істориків у рамках загальних німецьких витрат на ведення Першої світової війни. Зазвичай кошти, виділені німецьким Генштабом на антивоєнну пропаганду в Росії, оцінюються в 50 мільйонів марок золотом. Це приблизно еквівалент 10 мільйонів доларів за тодішнім курсом, що дорівнює мільярду доларів за сьогоднішніми мірками. Це величезна сума на ті часи.
– Чи можна говорити про корупцію серед більшовиків в перші роки радянської влади? Адже через їхні руки проходили величезні та погано контрольовані грошові потоки й нечувані награбовані цінності?
– Авжеж, корупція існувала. Були й розкрадання. Відомо багато випадків використання партійним керівництвом реквізованих речей в особистих цілях. Наприклад, «Ролс-Ройс», на якому їздив Ленін, був конфіскований у приватної особи, що, за нормами європейського права, було відвертим грабунком.
– Марксистські історики стверджують, що Жовтнева революція була результатом класової боротьби. Чи це справді так?
– Якщо ви вірите в марксистсько-ленінську теорію історичного розвитку, то неминуче вимушені користуватися такими поясненнями причини революції. Але я не впевнений, що ця теорія здатна пояснити політичні події 1917 року в Росії. Ба більше, на мій погляд, вона відвертає нас убік від реальної проблеми. Щоб зрозуміти події Жовтня 1917 року, треба почати з війни, в яку того часу була втягнута Росія.
– У чому, на вашу думку, головні причини перемоги більшовиків? Чим вони так звабили російський народ?
Якби цар послухав Григорія Распутіна, який 1914 року радив йому не вступати у війну, не було б 74 років радянської влади та її нескінченних жертв
– Критичну, головну роль їхньої перемоги можна пояснити одним словом – «війна». Історики називають багато причин поразки ліберальної демократії в Росії в жовтні 1917 року, вказуючи, зокрема, на політичну та економічну кризи, затягування земельної реформи, відсутність політичної волі у Тимчасового уряду та багато інших. Та на мій погляд, головна причина падіння демократії в Росії – це втома від війни, яка зруйнувала російську державність та пробудила найбільш ниці інстинкти озброєного народу. Якби цар послухав Григорія Распутіна, який 1914 року радив йому не вступати у війну, не було б 74 років радянської влади та її нескінченних жертв. Ленін звабив російський народ простим гаслом «Геть війну!» і якоюсь мірою обіцянкою «Землю селянам!»
– Чим Ви пояснюєте те, що і через сто років після Жовтневого перевороту перед Росією все ще стоять майже ті ж самі проблеми, які в неї були й до Жовтня?
Багато з чинних проблем Росії викликані в основному неперебутою традицією радянської влади та навмисною культивацією комуністичної спадщини
– Деякі російські проблеми ніколи не зникали. На Заході люблять говорити, що путінський режим – це лише новий варіант все тієї ж самої російської авторитарної традиції, що відрізняється дефіцитом демократії і права і обмеженням громадянських свобод. Однак, на мій погляд, багато з чинних проблем Росії викликані в основному неперебутою традицією радянської влади та навмисною культивацією комуністичної спадщини. Звідси й виникає радянська ментальність російського правлячого класу.
