Автор коментаря в американській газеті The Washington Post розмірковує над тим, як рішення президента України Петра Порошенка про припинення для Міхеїла Саакашвілі українського громадянства загрожує демократії у країні. Американський аналітичний центр Atlantic Council друкує точку зору про те, чому президент США Дональд Трамп може помилятися щодо втручання України у вибори США 2016 року. А британський журнал The Economist описує, як українські мігранти «підживлюють» економіку Польщі так, що дехто їх уже починає боятися.
Щоденна американська газета The Washington Post оприлюднила коментар про те, як рішення Петра Порошенка про позбавлення Міхеїла Саакашвілі українського громадянства загрожує демократії в країні.
Автор статті, український журналіст, що стажується у США, Максим Еріставі зауважує, що більшість коментаторів пропускають головне – «українська демократія перебуває в серйозній небезпеці».
Президент України наразі намагається відвернути увагу від свого палкого бажання придушити опонентів, у той час як Саакашвілі «прагне затуманити провал своєї кар’єри». Та з цих двох – наміри Порошенка є набагато важливішими, зауважує Еріставі.
Автор вважає, що Порошенка було б легше зрозуміти, якби Саакашвілі справді загрожував йому, але колишній президент Грузії навіть не має серйозного впливу в Україні, а його рейтинги досить низькі. Але проблема в тому, що сам Порошенко перебуває в такій самій уразливій позиції – «жодне опитування не дає йому шансу на перемогу на виборах 2019 року», а тому його занепокоєння критикою щодо нього зростає. Саме тому, на думку автора, Порошенко пішов на вірогідне порушення норм міжнародного права, припинивши українське громадянство Саакашвілі (українська влада заявляє, що Саакашвілі подав документи на українські документи з грубими помилками – КР).
Еріставі також вважає, що Порошенко більше часу витрачає на боротьбу зі своїми критиками, замість того, щоб боротися з іншими численними проблемами в Україні, такими як корупція. Автор стверджує, що президент України також перешкоджає роботі громадянського суспільства, залякує незалежну пресу та вихваляє авторитарних лідерів Туреччини, Азербайджану та Білорусі. Все це свідчить про те, що «наша демократія перебуває в серйозній небезпеці».
Американський аналітичний центр Atlantic Council (Атлантична рада) пояснює, чому президент США Дональд Трамп помиляється щодо втручання України у вибори США 2016 року. Автор статті Адріан Каратницький нагадує, що 25 липня Трамп у своєму твіттері написав: «Українські спроби щодо зриву кампанії Трампа – непримітна робота над підтримкою Клінтон. То де розслідування?».
Автор зазначає, що те, що Трамп називає «українськими спробами» зірвати його кампанію аж «ніяк не можна порівнювати з широкомасштабними й систематичними зусиллями Росії».
Повідомляється, що на відміну від Росії, Україна не «зламувала» електронні пошти американських чиновників і не просувала Гіларі Клінтон через підконтрольні Україні ЗМІ. При цьому, Україну звинувачують у простому обговоренні ролі керівника виборчого штабу Трампа Пола Манафорта в її внутрішній політиці, зазначає автор. Видання нагадує, що Манафорт був радником колишнього українського президента Віктора Януковича, а потім повернувся до України 2014 року, щоб «перетворити залишки нині забороненої Партії регіонів на Опозиційний блок». Також зазначається, що «всі матеріали, які надходили з України під час виборчої кампанії в США, мали відношення лише до діяльності Манафорта в Україні й були обмежені його стосунками з Януковичем і Партією регіонів».
Автор також зауважує, що, на відміну від російського втручання у внутрішні комунікації Клінтон, які в російській вертикальній авторитарній системі влади були запущені за згодою президента Володимира Путіна, надання інформації про Манафорта не було санкціоноване українським урядом. Навпаки, ця інформація надійшла від критика Порошенка – Сергія Лещенка.
А тому, на думку автора, твіт Трампа вказує на те, що він не зовсім розуміє інформаційні потоки в Росії й Україні: адже, якщо в Україні панує плюралізм, то в Росії панує лише президент Володимир Путін, і будь-які дії узгоджуються саме з ним. А тому «перед тим, як президент США напише інший неточний твіт стосовно цього питання, йому не завадило би отримати більше інформації про Україну», підсумовує Каратницький.
Британський журнал The Economist пише про те, як українські іммігранти «підживлюють» економіку Польщі. Видання зазначає, що кількість українців у Польщі значно збільшилося від початку війни на сході України: наразі там працює приблизно один мільйон українців. Більшість із них «втекли не від війни, а через її економічні наслідки». У Польщі українці «можуть заробити у п’ять разів більше, ніж вдома, збираючи помідори, змішуючи цемент або працюючи водієм в Uber», ідеться в статті.
Через еміграцію поляків до західних країн ЄС, у Польщі значно скоротилася кількість робочої сили, зазначає автор. Видання зауважує, що «Союз підприємців і роботодавців Польщі» (ZPP) заявляє, що для підтримки зростання робочої сили протягом найближчих трьох десятиліть потрібно ще п'ять мільйонів працівників», і лише міграції українців для цього буде недостатньо. Тим не менш, українці все одно дуже допомагають польській економіці, зазначає видання.
Автор звертає увагу на те, що 2013 року в польському місті Каліш працювало приблизно 527 тимчасових іноземних працівників, у той час як сьогодні їхня кількість досягла 10700, і більшість із них – українці. За словами заступника мера цього міста Кароліни Павлицак, «українці рятують ринок праці».
Опитування громадської думки вказують на те, що 63 відсотки поляків вважають українців корисними для економіки Польщі, але майже такий самий відсоток людей вважає, що необхідно обмежити притік мігрантів зі сходу, повідомляється у статті.
Автор також звертає увагу на те, що наразі польські роботодавці стурбовані тим, що «безвіз» України з ЄС може підштовхнути українців до пошуку нелегальної роботи в західних європейських країнах.
