Російська влада Керчі підготувала заявку на визнання міста найдавнішим у сусідній Росії. Зараз таким вважається дагестанське місто Дербент, якому 2 тисячі років. У 2016 році призначений Кремлем голова уряду півострова Сергій Аксьонов доручив зібрати інформацію, що поставить крапку в суперечці й «офіційно зробить» Керч мінімум на 600 років давнішою. На думку місцевих чиновників, новий статус міста дозволить звернути більше уваги на пам'ятки давнини, що руйнуються, зокрема Мітрідатські сходи, які частково завалилися після анексії. Російська адміністрація Керчі просить на її реставрацію понад 1 мільярд рублів, але роботи не почалися досі.
Російський публіцист Єгор Холмогоров ще у 2014 році задав тон історичним апетитам Росії під час анексії українського півострова:
«Повертаючи Крим, ми з варварської периферії, з околиці, потрапляємо в найбільш кипучий центр античного і візантійського світу, стаємо його повноправними учасниками. І незадоволені західні сусіди виявляють, що наша історія вже не жалюгідний обрубок в тисячоліття, а цілком конкурентоспроможна і за тривалістю, і за насиченістю з їхньою історією. Якщо раніше в складі Росії були тільки міста, які на тисячу років молодші за міста центру західноєвропейського ядра ‒ Іль де Франса, то тепер ми раптово на 600 років давніші. Тут важко на нас не розізлитися».
На головні питання про стародаувню Керч та історичну агресію Росії в ефірі Радіо Крим.Реалії відповідає кримський історик Андрій Іванець.
‒ Чи справді Керч у нинішніх умовах може претендувати на статус одного з найдавніших міст сусідньої Росії?
Ми маємо справу зі спробами привласнити історію і закріпити анексію півострова в умах росіян через брендування кримського міста як споконвічно свогоАндрій Іванець
‒ Жителі Дербента можуть спати спокійно: ніхто не визнає, безумовно, більш давню Керч частиною історичної спадщини Російської Федерації. Ми маємо справу зі спробами привласнити історію і закріпити анексію півострова в умах росіян через брендування кримського міста як споконвічно свого. Так чи інакше, вибудовування паралельної путінської реальності рано чи пізно закінчиться крахом.
‒ Чи важливий був вік Керчі для України?
‒ Те, що місто заснували 2600 років тому, було загальновідомим фактом. Коли російські діячі роблять великі очі й оголошують про це як про велике відкриття або новину, мені стає смішно. Чисто історичне питання, яке в Україні цікавило тільки фахівців і туристів, стало політичним.
‒ І тим не менше Мітрідатські сходи в Керчі так і не полагодили.
‒ Це свідчення недовговічності «кримнашистської» ейфорії. Володимир Путін навіть приїжджав туди і вислуховував звіт, чому сходи ще не відреставрували, але для нього це лише піар. Крим залишається важливим тільки як пропагандистська категорія ‒ навіть президентські вибори 2018 року (у Росії ‒ КР) присвятили річниці анексії.
Директор Східно-Кримського історико-культурного музею-заповідника Тетяна Умрихіна, у свою чергу, називає проблему віку Керчі актуальною в російських умовах:
«Весь науковий світ давним-давно знає, це для них апріорі істина, що Керч ‒ найдавніше місто в нашій і сьогоднішній, і колишній країні Радянський Союз. Для вченого світу не секрет, що нашому Пантікапею 2600 років, а то й більше. Для цього є абсолютно точна доказова база. Ми завжди знали це, але тепер прийшло розуміння, що ми маємо це якимось чином і довести, і розповісти. Тому голова Республіки Крим Сергій Аксьонов закликав нас знайти ці аргументи і, найголовніше, донести їх світу».
‒ Чи можна хоч частково погодитися з цими аргументами?
‒ Найцікавіше, що полум'яні промови про «стародавній російський Пантікапей» лунають з вуст колишньої української чиновниці, екс-міністра культури і мистецтв Автономної Республіки Крим. Мені це нагадує археологічні експедиції Третього Рейху в 1942 році, які шукали на півострові сліди присутності готів і таким чином, мабуть, виправдовували розширення «життєвого простору арійської раси».
‒ Чи може Україна протидіяти анексії кримської історії Росією?
‒ Не може, а зобов'язана ‒ по лінії Міністерства закордонних справ, та й правоохоронних органів. Один з наших мислителів сказав, що коли історію використовують з політичною метою, то вона стає страшнішою за ядерну зброю.
(Над текстовою версією матеріалу працював Владислав Ленцев)
У матеріалі використовується термінологія, вживана на анексованому Росією півострові
