Людмила Сенцова – мати кримського політв'язня Олега Сенцова – живе в селі Скалисте Бахчисарайського району Криму. Гостей із числа журналістів і правозахисників жінка приймає рідко. Однак минулими вихідними її відвідав координатор Кримської контактної групи з прав людини Абдурешит Джеппаров, якому вдалося дізнатися, як живе мати в'язня Кремля.
«Журналісти і правозахисники у мене нечасті гості. Та й, чесно кажучи, хочеться спокою. Хочеться спокійно дожити свій вік, наскільки це можливо в моїй ситуації», – зізнається Людмила Сенцова.
Про сина, якого в серпні 2015 року російський суд засудив до 20 років позбавлення волі, жінка каже з гордістю: скаржитися Олег не звик. У першу чергу, він турбується про те, як живе його родина, розповідає мати політв'язня.
Якось ми вислали йому посилку, так він мені сердито вимовив, що не потрібно цього робитиЛюдмила Сенцова
«Скільки я не спілкувалася з сином, він жодного разу не поскаржився мені. Якось ми вислали йому посилку, так він мені сердито вимовив, що не потрібно цього робити. Йому важливо, щоб ми не бідували. А посилки йому надсилають добрі люди, не забувають про мого синочка», – каже жінка, ледве стримуючи сльози.
За словами Людмили Сенцової, незважаючи на арешт сина, в рідному селі до неї ставляться доброзичливо. Однак, без неприємних епізодів не обходиться.
«Були якісь вибори в Криму. Приїхала до мене на своїй машині правозахисниця. Поки ми з нею розмовляли, невідомі особи розбили лобове скло і прокололи колеса на її автомобілі. Це було вкрай неприємно. Але, на щастя, ця новина дійшла до Ільмі Умерова. Він надіслав хлопців допомогти – і ті швидко полагодили машину», – каже жінка.
Охоче розповідає Людмила Сенцова і про онуків. У Олега в Криму залишилися двоє дітей – дочка Аліна й син Владислав, що страждає аутизмом. Хлопчик захоплюється ляльковим театром – у його кімнаті розташувалася ціла майстерня, де він власноруч майструє героїв і декорації для своїх уявлень, які влаштовує для сестри й бабусі.
Але Людмила Сенцова нарікає: останнім часом спостерігати за творчістю онука стає все складніше. Жінка – інвалід по зору й уже майже повністю осліпла на одне око. У свою чергу, правозахисник Абдурешит Джеппаров пообіцяв надавати матері кримського політв'язнів допомогу.
«У будь-який час доби дзвоніть мені, чим зможу – завжди допоможу», – порадив він матері Сенцова.
Абдурешит Джеппаров повідомив Крим.Реалії, що скоро – 13 липня – в Олега Сенцова День народження, і його рідний будинок обов'язково цього дня відвідають кримські активісти.
Тим часом 10 травня виповнилося три роки з тих пір, як російські силовики затримали в Сімферополі режисера Олега Сенцова й анархіста Олександра Кольченка. В Росії їх звинуватили в організації терористичного акту й засудили до 20 і 10 років суворого режиму відповідно. Ні Сенцов, ні Кольченко свою провину не визнали.
«10 травня я був затриманий біля під'їзду мого будинку. Мене кинули в мікроавтобус, із мішком на голові привезли до колишньої будівлі СБУ на Івана Франка. Почався дуже жорсткий допит, мене запитували, кого я знаю з активістів, хто збирався підривати пам'ятники. Мене почали бити ногами, руками, палицями, лежачи й сидячи. Коли я відмовлявся говорити, почали душити... Години через чотири вони втомились і повезли мене на обшук. Тільки там я дізнався, що це співробітники ФСБ. Вони там очікували побачити терористів і зброю, а знайшли тільки мою дитину, яка була присутня під час обшуку, про що в протоколі не йдеться. Знайдені гроші – це гроші моєї кінокомпанії для зйомок фільму «Носоріг», – згадував ті події Олег Сенцов.
Правозахисний центр «Меморіал» вніс Сенцова й Кольченка до списку політв'язнів. В американському ПЕН-центрі зазначають, що доля Сенцова – «це дуже яскрава ілюстрація нетерпимості уряду Путіна до інакомислення».
