Американський аналітичний центр Atlantic Council розмірковує над тим, чим запам’ятається російський президент Володимир Путін в історії, а також чи посилиться російська агресія на сході України. У британській газеті Express йдеться про занепокоєння чільного генерала НАТО військовою модернізацією Росії.
Американський аналітичний центр Atlantic Council розмірковує над тим, чим запам’ятається російський президент Володимир Путін в історії. Автор аналізу Стівен Бленк зазначає, що Путін є «Сталіном сьогодення», який «ув’язнив» Росію репресіями й «закріпив офіційне мислення, яке прославляє автократію й російський державний націоналізм». Після смерті Сталіна ще ніхто не досягав такого рівня довгої «безперечної влади» над Росією, як це вдалося Путіну, йдеться в аналітичній статті.
Бленк звертає увагу на те, що жоден із деспотів – будь-то Олександр ІІІ, Сталін чи Брежнєв – усі були проти будь-яких реформ, які могли б хоч якось послабити їхнє правління, що завжди призводило до вкрай негативних наслідків для країни. Путін сьогодні повторює ті ж самі помилки, зазначає автор.
На додаток до суттєвих проблем зі зростаючою еміграцією росіян, демографічною й економічною кризами, також посилюється незадоволення від путінського режиму й серед молодого покоління країни, що може стати справжнім викликом для влади.
Путін, у свою чергу, відчуває, що «земля виходить із-під його ніг», про що свідчить, наприклад, нещодавнє рішення про підпорядкування російської армії силам Національної гвардії, основною функцією якої є захист путінського режиму. Зазначається, що це свідчить про те, як сильно режим «боїться свого народу і як готовий потопити будь-який спротив у крові».
При цьому «Путін не тільки готовий вести агресивну війну проти сусідів Росії й потенційних членів НАТО, він також готується вести війну проти свого народу. Путін і його оточення не мають наміру імітувати Горбачова та здаватися без бою, натомість, вони захищатимуть свою клептократію силою».
Автор підсумовує, що історики дійшли висновків, що режим Миколи І був помилкою, а режим Сталіна – катастрофою для людей. Та яким же тоді буде вердикт «для майбутнього царя, який показав, що він готовий до стратегії насильства проти своїх громадян», та що ж може статися в разі «неминучого краху путінізму»? – завершує статтю риторичним запитанням аналітик.
В іншій статті Atlantic Council автор аналізу Андреас Умланд розмірковує над тим, чи посилиться російська агресія на сході України, або ж залишиться в такому стані, як зараз. На його думку, «Росія цілеспрямовано удосконалює свою військову потужність та установки, враховуючи будівництво залізничної лінії уздовж російсько-українського кордону від Журавки до Міллерового», що дасть змогу російським військам значно швидше пересуватися в регіоні. На думку деяких експертів, це робиться саме для підготовки широкомасштабної відкритої війни Росії проти України, мовиться у статті.
Захоплення східних українських земель полегшить вихід до окупованого Криму, пише автор, особливо якщо виникнуть будь-які проблеми із побудовою мосту через Керченську протоку. Зазначається, що Володимир Путін також може вирішити, що відкрите вторгнення підвищить рівень його підтримки серед населення.
Як пояснює автор, країни Східної й Центральної Європи дуже зацікавлені в деескалації конфлікту в Україні, а тому повинні дати Росії чіткий сигнал про те, що її агресія призведе до певних наслідків, враховуючи посилення санкцій та ембарго на російський експорт.
Також зазначається, що Захід повинен знайти нові підходи до питання безпеки в таких країнах, як Україна, Молдова і Грузія, адже погіршення безпеки й економічного стану в цих країнах може мати негативні наслідки для країн ЄС. Автор вважає, що незважаючи на те, що ЄС і НАТО навряд чи розширюватимуться в найближчі роки, західним країнам усе ж таки треба віднайти шляхи для включення вищезазначених країн до європейської системи безпеки.
Умланд підсумовує, що це є «в основних національних інтересах усіх західних держав давати голосніші, чіткіші та сміливіші сигнали як постраждалим країнам Центральної та Східної Європи, так і самій Москві».
Як повідомляє британська газета Express, чільний генерал НАТО Петр Павел заявив про своє занепокоєння військовою модернізацією Росії. Посилаючись на слова Павела, видання пояснює, що військові альянсу зазвичай оцінюють рівень загрози, беручи до уваги два основні фактори – можливості й наміри агресорів. Та якщо військова потужність і можливості Росії є очевидними, те ж саме не можна сказати про її цілі та наміри – адже вони є досить нечіткими, й наразі «неможливо однозначно сказати, що Росія має агресивні наміри щодо НАТО», мовиться у статті.
Та, як зазначено у статті, існують певні проблеми, які все ж таки змушують альянс непокоїтись. На думку генерала Павела, НАТО «серйозно ставиться до потенційних загроз». «Ми робимо все можливе, щоб бути готовими як із точки зору можливостей, так і з точки зору готовності» до будь-яких ситуацій, схожих на ту, яка склалась у Криму або на сході України, цитують у статті генерала.
Петр Павел також вважає, що наразі Росія постійно нарощує свій військовий потенціал, який вартий уваги, адже Кремль може становити серйозну небезпеку для країн, які розташовані далеко від Росії.
