Днями довелося взяти участь у дискусії з колишньою колегою. У нашій розмові вона зронила, мовляв, що ти все незадоволена новими кримськими реаліями, у нас не стріляють, не підривають, хто хоче працювати ‒ працює, загалом, нормальне життя!
Довелося пояснити їй, що нормальним життям я це не можу вважати. Занадто багато відбувається ненормальних речей у Криму, сама атмосфера тут ненормальна для людей, які вважають права людини і свободу не пустими словами.
Кажу їй: це нормально, що в Криму наростає процес кримінальних переслідувань, набирають обертів адміністративні арешти навіть за публікації в соцмережах? Це нормально, що арешти моїх співвітчизників відбуваються у формі показових заходів з надмірною участю силовиків? І є всі передумови, що адміністративний тиск на незалежних активістів триватиме і посилюватиметься. Тільки з відкритих джерел відомо вже про відкриття п'яти кримінальних справ за висловлення думки, і є маса адміністративних переслідувань з цього приводу.
Чи задоволена тим, що кримські ЗМІ стали безвільними рупорами «команди переможців»?
Питаю її, а чи задоволена вона кримською журналістикою? Чи задоволена тим, що кримські ЗМІ стали безвільними рупорами «команди переможців»? Чи задоволена вона, що створюється гнітюча обстановка для вільних журналістів в Криму? Чи подобається їй, що на півострові не можна більше розраховувати на об'єктивне правосуддя, якщо справа стосується прав і свобод людини? Суди в цих випадках суворо орієнтовані на позицію звинувачення. Проводяться все частіше закриті судові засідання. Є побоювання, що ця практика стане нормою для кримських судів.
Цікавлюся, чи нормально, що наростає тиск на адвокатів, вже близько десятка випадків відкритого тиску сталося. Мовчить. Кажу їй, а ти в курсі, що за анонімку будь-якого твого недоброзичливця, можеш опинитися в Центрі Е? Тут вона зовсім знітилася. Розповіла їй про випадки масового затримання людей співробітниками Центру Е. Особливо осіб неслов'янської національності. Що це найчастіше відбувається на ринках, де вона якраз зараз працює, а також в кафе і мечетях. Затриманих змушують здавати слину на визначення ДНК, знімають у них відбитки пальців.
Кажу їй, а ти в курсі, що за анонімку будь-якого твого недоброзичливця, можеш опинитися в Центрі Е?
Продовжую їй наводити аргументи і питаю, а нормально, що людей за їхнє виявлення громадянської позиції садять до буцегарні, як це відбувається з прихильниками опозиціонера Олексія Навального в Криму? Що відбувається перешкоджання місцевою владою проведенню масових акцій і пікетів, в т.ч. одиночних. Що чиниться тиск на Український культурний центр і його активістів, тим самим демотивуючи клієнтів центру і значно ускладнюючи процес його функціонування.
Бачу, що мої доводи все більше бентежать мою співрозмовницю, але визнати мою правоту вона ще не готова
Бачу, що мої доводи все більше бентежать мою співрозмовницю, але визнати мою правоту вона ще не готова. Кажу їй, а нормально, що в Криму прогресує одна з найсерйозніших соціальних проблем ‒ наростання дефіциту лікарів у сільських районах. Офіційно вже озвучуються цифри неукомплектованості лікарями закладів охорони здоров'я в регіонах півострова 10% і більше. Реально ця цифра ще більша.
Ну вистачить, вистачить, пробурмотіла співрозмовниця. Згодна, є проблеми, згодна не все нормально, вибач, але я поспішаю, захвилювалася вона і, ледь кивнувши на прощання, побігла геть. А я подумала, що побігла вона геть не від мене, а від правди, від суворої, сумної і неприємної правди, яку, на жаль, не приховати і не завуалювати за допомогою підневільних «команді переможців» кримських ЗМІ...
Зарема Сеїтаблаєва, кримчанка, блогер (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
