Олег Панфілов: Туристичний колапс в Абхазії

Спеціально для Крим.Реалії

Останні кілька днів в Абхазії головною новиною стала істерика. Не стільки через політичні чвари і числені заяви прихильників колишнього президента Олександра Анкваба і нинішнього Рауля Хаджимба, скільки через зруйнований туристичний бізнес. Ще кілька років тому керівники маріонеткового уряду говорили про мільйони туристів, тепер вони визнають, що до Абхазії від сили приїжджає сотня-друга росіян.

Інформація з Абхазії стала нагадувати зведення з фронтів. Відвідування Ріцинського заповідника туристами значно поступається торішнім показникам і становить 38 відсотків, сказала директор Ріцинського реліктового національного парку Рита Лолуа. Директор Новоафонської печери Мирон Чалмаз розповів про те, що показники відвідуваності печери значно відстають в порівнянні з минулим роком. Дехто каже, що позначилися «несприятливі погодні умови», але насправді туристичний бізнес Абхазії переживає найтяжчу кризу.

Абхазький союз туризму провів засідання, присвячене проблемам літнього туристичного сезону. Керівники готелів Абхазії повідомили, що не зважаючи на зниження цін на готельні номери на 20 відсотків, їхня заповнюваність впала від 30 до 80 відсотків. А керівники абхазьких турфірм визнали зниження рівня продажів не тільки на путівки, а й на екскурсійні маршрути.

У радянські часи Грузія і, в першу чергу, Абхазія була найбільшою курортною республікою, «великою шашличницею». З перших альпіністських походів Гіоргі Николадзе почався радянський туризм в Грузії, який завдяки величезній кількості мінеральних вод та кліматичних лікарень перетворився на популярне проведення часу для радянських людей. За 70 років радянської влади важко було знайти сім'ю, в якій хто-небудь не побував у Піцунді, Цхалтубо або Гаграх. Як і під час Російської імперії в Грузію приїжджали, щоб лікуватися джерелами Боржомі або повітрям Бешумі та Бакуріані. Після розпаду СРСР Абхазія в 1993 році за допомогою російської армії стала «незалежною», їй були обіцяні різні блага, зокрема й благополучне і сите життя. Розвиток курортів більшої частини Грузії почався після «революції троянд» у 2003 році і зараз вони набагато випереджають окуповані абхазькі.

Ще в кінці існування СРСР абхазькі сепаратисти говорили про свої мрії, про те, як буде «відроджена» республіка, як всі говоритимуть абхазькою мовою і насолоджуватися абхазькою культурою, деякі вже будували плани щодо розвитку туризму. Нагадувало це розповідь Остапа Бендера про майбутнє Нью-Васюків, але насправді у Абхазії величезний туристичний потенціал. Колись упорядковані й переповнені пляжі Гагри і Сухумі, високогірне озеро Ріца, Новоафонські печери ‒ це лише частина найвідоміших і популярних місць, які тепер, як скаржаться чиновники, не заповнені, як би їм хотілося.

Ще в 2015 році «міністр курортів і туризму Абхазії» Автанділ Гарцкія хвалився: «За три минулі місяці літа абхазько-російський кордон перетнуло 3,5 мільйони осіб. Ця цифра на 700 тисяч чоловік вища за торішні показники». Чи реальні були цифри чи ні, зараз вже важко перевірити, враховуючи радянські традиції приписок і бравурних рапортів про відважно виконану роботу.

Тепер сайт Apsnylife пише про причини зниження кількості туристів у кілька разів: «Необгрунтоване зростання цін на товари і послуги, а також невідповідність ціни і якості є головною проблемою абхазької туристичної галузі». На цьому сайті як свідчення, опубліковані порожні пляжі, вулиці популярних місць. Відчуття запустіння передає смуток туроператорів і готельєрів, які розводять руками і не розуміють, що відбувається. Офіційний сайт «міністерства» дає різноманітну інформацію, але навряд чи туристам навіть з дружньої Росії цікавий, наприклад, музей Бойової Слави ім В.Г. Ардзінба, того самого сепаратиста, завдяки кому Абхазія опинилася в такій ситуації.

Директор туристичного агентства «Апсу-тур» Єлизавета Маланія в розпачі констатувала: «Всі турфірми відзначили, що обсяг туристичного потоку різко впав. У травні турів не було. У червні дуже мало. У минулому році турами відправили близько 270 осіб, в цьому році 70 осіб».

Директор «Alex Beach Hotel» В'ячеслав Чернишов повідомив про ситуацію в Гаграх: «Завантаження готелів у Гаграх впало майже на 100%. Зараз в моєму готелі 50 осіб, тоді як в минулому році в цей час було 130 осіб. Інші працівники сфери нарікають на те, що нова міграційна політика в період курортного сезону приносить більше шкоди, ніж користі для туристичного сектора. Оформити іноземного працівника в Абхазії обходиться тепер у понад 20 тисяч рублів. При тому, що 3 роки тому це коштувало 6 тисяч рублів. Щоб відповідати високим стандартам, невеликому готелі необхідно 150 чоловік персоналу».

Директор готелю «Інтер-Сухумі» Лев Павлов: «Сьогодні кожен приватник, починаючи від торговця на ринку і закінчуючи таксистом, намагається обікрасти туриста. Треба припиняти подібну практику».

Президент «Абхазького союзу туризму» Анна Калягіна зазначила, що туристи, які бажають відпочити в Абхазії, в першу чергу стикаються з дорогим авіаперельотом: «Наприклад, якщо вилетіти удвох з Самари до Сочі в липні, це обійдеться людям в 30 тисяч рублів».

Однак і це ще не всі проблеми туристичного бізнесу в Абхазії. Серед них і брак звичайної водопровідної води, погане медичне обслуговування, від якого місцеві жителі їдуть через окупаційну лінію вглиб Грузії, де отримують кваліфіковану допомогу. Але що робити туристам? До всього іншого виріс рівень злочинності, збільшилася кількість пограбувань не тільки місцевих жителів, а й туристів, відбувалися жорстокі вбивства і зґвалтування. Туристи в своїх відгуках на спеціалізованих сайтах пишуть про хабарництво та корупцію, про зношений транспорт і повне ігнорування безпеки на дорогах. На сайтах можна зустріти багато знятих туристами з Росії відео, на яких показані номери готелів зі старими радянськими меблями і допотопною сантехнікою.

Туристичний контингент в основному російський ‒ романтики, малозабезпечені сім'ї, раніше було багато літніх людей, які ностальгують за радянськими часами і Сухумським пляжем, описаним Фазілем Іскандером, часів ловеласа Марата ‒ галасливий, веселий, яскравий. Іноді приїжджають з Казахстану і Білорусі, бувають туристи з Вірменії та інших пострадянських країн. Здебільшого їхній вибір був обґрунтований рекламою російського телебачення і настроєм, доданим російським президентом Путіним, який всіляко обіцяв новий добробут для своїх сусідів, а тим більше сепаратистів з ненависної їм Грузії. Напевно, є туристи, яким подобаються екстремальні умови, але огидний сервіс, «здирництво» у всьому ‒ від таксі до продавців ‒ змусили людей відмовлятися від Абхазії.

Ймовірно, головна причина спаду інтересу до Абхазії ‒ це банальна конкуренція. 29 лютого 2012 року президент Саакашвілі скасував візовий режим з Росією в односторонньому порядку, а до цього був спрощений режим, коли росіяни могли отримати візу прямо в аеропорту. Це рішення різко збільшило приплив туристів, але відтоді почалися проблеми у Абхазії. Різниця в обслуговуванні, безпека, спрощене ведення бізнесу, бажання населення заробляти, бурхливе будівництво нових готелів, легкі комунікації, зручні аеропорти. У Грузії багато розваг, коли і колишня, і нинішня влади приваблюють туристів концертами світових зірок ‒ від Андреа Бочеллі до Deep Purple і Scorpions.

Більшість людей, які зібираються на відпочинок, мало цікавить політична підоснова давніх подій, до яких вони або зовсім ніяк не належать, або дуже опосередковано. Абхазія їм обіцяна як територія усіляких можливостей ‒ від моря до кухні, а насправді туристи стикаються з хамством, високими цінами та радянським сервісом. До того ж при падінні рівня життя в Росії туристи вчаться економити, а не віддавати стільки, скільки вимагає таксист з Сочі до Сухумі.

Ситуація дуже схожа на ту, з якою зіткнувся окупований Крим. Була б у Грузії така ж підтримка, як зараз в України, напевно, і влада не стала б заробляти на окупантах. Але для маленької Грузії це ще й шанс на прорив інформаційної блокади: російські туристи, незважаючи на свою, м'яко кажучи, екстравагантність, своїми очима бачать країну і чого вона досягла. Вмираючий туристичний бізнес в Абхазії ‒ тільки частина проблем, які очікують на сепаратистів у майбутньому, попереду економічні проблеми і фінансові, оскільки всі державні чиновники отримують зарплати з російського бюджету. Але туризм в географічному раю ‒ хороший показник: якщо він помирає, значить, там живуть не такі люди, які здатні що-небудь розвивати.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції