Загроза з води. Як Україна в Азовському морі захищає свою територію

Більшість звикли вважати, що лінія фронту на сході України проходить лише сушею. Але насправді морський спокій доволі умовний. Яскравий приклад – спроба російського корабля на початку травня захопити український рятувальний катер у районі Скадовська на Чорноморському узбережжі. Але й на Азовському морі, акваторія якого стала частиною зони конфлікту на Донбасі, теж були диверсії: тонули судна, гинули військові. Як же захищають берегову лінію й територіальні води України? Журналісти проекту Радіо Свобода «Донбас.Реалії» провели власну інспекцію.

Захист азовських рубежів розпочинається під водою. Звідти до зони бойових дій – рукою подати. Тому зайва пильність не завадить, пояснюють прикордонники. Адже прихований на морській глибині корпус корабля – дуже зручне місце для перевезення заборонених вантажів.

«Може бути контейнер, може закладка, можуть бути наркотики, може бути зброя», – зазначає інструктор школи військових водолазів Костянтин Миргородський.

Школа військових водолазів – волонтерський проект. Там уже тиждень екзаменують прикордонників. Завдання на глибині дуже різні: і макети мін шукають, і спеціально розроблений водолазний конструктор збирають.

«Це адаптація до підводного середовища. З урахуванням того, що там нічого не видно, потрібно стежити, щоб не пішли гайки, щоб не пішли пластини. Це розвиває логіку. Ти починаєш думати під водою. Якщо ти володієш спорядженням, то вже думаєш про роботу, не відволікаєшся. Тому що під водою абсолютно інакше психіка працює», – пояснює інструктор.

Із морського дна підіймаємося на дах спостережного пункту в районі Маріуполя. Він обладнаний так, щоб можна було оглядати морську гладінь на відстань п’яти-шести кілометрів.

«Можлива загроза – це проникнення, із застосуванням швидкісних плавзасобів, невеликих диверсійних груп на узбережжя Азовського моря. Закріплення і створення умов для висадки основного десанту противника», – каже начальник відділення прикордонної служби Сергій Сергійчук.

Це, фактично, перший рубіж оборони української території з берега. Автоматичний гранатомет, націлений на узбережжя, тут постійно тримають напоготові. І хоч уздовж берегової лінії зараз усе спокійно – зіткнення з бойовиками тут уже теж були.

«Був підхід катера з диверсійною групою до берега, вони причалили й потім використовували міномети для ураження одного з прикордонних постів спостереження, які розташовувалися на узбережжі Азовського моря», – розповідає Сергійчук.

Рівень захищеності берегової лінії

Вчасно виявити загрозу – завдання не з простих. Для цього в підрозділу тут цілий арсенал.

Прикордонники патрулюють берегову лінію цілодобово. І якщо вдень достатньо звичайних засобів, то вночі використовують потужні прожектори. Для цього потрібна окрема вантажівка, а промінь світла дозволяє бачити територію в радіусі дев'яти кілометрів.

Відстань між наглядовими пунктами понад 10 кілометрів, тому територію між ними постійно прочісують патрулі. Без службової собаки в такій справі не обійтися. Головна зброя німецької вівчарки прикордонників – відмінний нюх. За це «Герду» цінують і пестять.

«Вичісуємо, годуємо, вигулюємо, постійно на службі разом. Були і травми – лапу порізала. Мусив сам перебинтовувати. Маю свою аптечку спеціально для неї. Ну і смаколики, звісно, без них нікуди», – каже інспектор прикордонної служби Микола Роговий.

У день такий патруль проходить від 20 до 30 кілометрів. А ось відстань для охорони на воді – вражає куди більше.

Бойове патрулювання. Втрати

Контроль за акваторією Азовського моря відбувається не тільки з суші. Разом із морською охороною «Донбас.Реалії» вирушили на бойове патрулювання, щоб побачити, як виглядають будні зони конфлікту з борта броньованого катера.

Азовське море – невелике. Тому поняття «нейтральні води» тут майже відсутнє. Як і в зоні конфлікту на суші, на морі теж є умовна лінія розмежування. І хоч явних порушень тут останнім часом не було, зброї на катерах додалося.

«Це заходи безпеки, бо кожен вихід – не знаєш, що буде. Тому зброю завжди тримаємо напоготові», – пояснює командир військового катеру Володимир Вдовенко.

А ось на самому початку конфлікту на Донбасі морська охорона в Азовському морі до нових викликів, як виявилася, була неготовою. Як наслідок – втрата двох катерів.

Перший випадок стався наприкінці серпня 2014-го. Тоді в районі селища Безіменне з берега з протитанкового ракетного комплексу обстріляли сторожовий катер «Гриф». Судно затонуло, загинуло двоє членів екіпажу.

А в червні 2015 року в районі порту Маріуполь на міні підірвався катер «ЮМС-1000». І теж загинули двоє.

«Ми цього не очікували. У світовій історії по патрульних прикордонних катерах у жодній країні світу не застосовувалась зброя. Бо вони не є бойовими катерами, це патрульні катери», – зауважує заступник командира загону морської охорони Юрій Алейников.

Чи існує «флот» у бойовиків?

А ось розмови про «флот бойовиків» у бійців викликають тільки іронічну посмішку. І справді, назвати їхній плавзасіб «флотом» можна лише з великою натяжкою.

Виявляється, «Азовська флотилія» угруповання «ДНР», якою так пишаються по той бік лінії фронту – це всього лише сім рибальських катерів. Утім, експерти попереджають: найближчим часом псевдоадміралтейство бойовиків відчутно посилять.

«У російському Генштабі пообіцяли найближчим часом вирішити це питання й усе-таки передати катери. І мова якраз ішла про ті катери, які запрошувалися ще більше року тому. Тобто три проекти «Мангуст» і один проект «Соболь», – каже координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук.

Утім, мирні жителі прифронтового Маріуполя й навколишніх приморських селищ загрозу з моря всерйоз поки не сприймають. Пенсіонер Владислав Григорович того дня, як і до війни на Донбасі, прийшов на пірс, щоб зловити на вечерю кілька бичків. Віджартовується, обстріли – не привід змінювати багаторічну традицію.

«А що робити? На ліжку лежати, чи з жінкою лаятись? Людина – це така скотина, що вона до всього звикає», – сказав житель Маріуполя Владислав.