Столичне видання США The Washington Post присвячує матеріал розповіді про керівника Національного банку України Валерію Гонтареву та її діяльність на цій посаді. Шведський часопис Svenska Dagbladet розмірковує над важливістю згуртування ЄС і НАТО через агресію Росії. Британський часопис The Times пише про те, як Росія намагалася «поліпшити» свій імідж, відправивши на конкурс «Євробачення» до Києва співачку-інваліда, сподіваючись, що її не будуть освистувати, як попередніх російських виконавців на цьому конкурсі.
Популярний шведський часопис Svenska Dagbladet друкує статтю «Росія може розколоти Європу навіть без другої Ялти». Видання зазначає, що ситуація нині дуже відрізняється від тієї, за умов якої було скликано Ялтинську конференцію наприкінці Другої світової війни. На думку шведської газети, США не братимуть нині участі в чомусь подібному, а Росія зараз не володіє потугою тодішнього Радянського Союзу. Проте в колах політологів мусується ідея можливості проведення конференції, подібної до Ялтинської, яка здійснить новий розділ Європи.
Шведське видання нагадує, що Ялта, місто у Криму, стала синонімом розділу зон впливу поміж світових суперпотуг. Наслідки Ялтинської конференції визначали європейську геополітику впродовж десятиліть Холодної війни. Попри відразу, яку викликала у західних демократій репресивна радянська система, Захід, тим не менше, нічого не зробив, аби змінити статус-кво, затверджений у Ялті, чи під час подій в Угорщині 1956 року, чи під час придушення «Празької весни» у Чехословаччині 1968 року. Втім, усе змінилося після закінчення Холодної війни, коли звільнені від комунізму народи Східної Європи висловили бажання бути частиною західноєвропейської системи безпеки.
«Принцип того, що колишні комуністичні держави мають право на свій власний політичний вибір так і не був прийнятий Кремлем. Росія прагнула бачити Європу розділеною на сфери впливу, де суперпотуги мали б право ухвалювати рішення щодо політики незалежних держав», – пише шведський часопис.
Утім, Svenska Dagbladet вказує, що за нинішніх обставин Росія просто неспроможна контролювати колишні держави Східної Європи. Попри всі свої природні ресурси, економіка Росії все одно менша за економіку, скажімо, Італії. З іншого боку, Росія й далі має можливості створювати невизначеність і конфлікти на європейських теренах. Це отримало підтвердження у Грузії, нині видно в Україні, а також до певної міри в Білорусі й на Балканах. А за умов, коли російська економіка дедалі глибше входитиме у стагнацію, існуватиме більший ризик, що кремлівське керівництво намагатиметься роздмухати зовнішні конфлікти з тим, аби відволікти увагу населення Росії. Все це, на думку шведської газети, може призвести до більшої нестабільності в Європі. Іншим ризиком у цій ситуації може постати розкол у ЄС і НАТО. Відтак, підсумовує шведський часопис, захист і збереження західного альянсу перед лицем російської загрози є нині надзвичайно важливим.
«Росія може розколоти Європу навіть без другої Ялти»
Американський столичний часопис The Washington Post друкує статтю «Вона виправила українську економіку, але змушена була залишити свою посаду через погрози вбивством». У цьому матеріалі американське видання пише, що впродовж трьох років, які Валерія Гонтарева перебувала на посаді голови Національного банку України, вона нажила собі багатьох ворогів, навіть за умов того, що її діяльність викликала захоплення Міжнародного валютного фонду за ті кроки, які вона здійснила, аби стабілізувати економіку України, розбиту війною, анексією, десятиріччями розкрадань і внутрішньої ворожнечі.
«Для мене це були три роки серйозного цькування. Я тут була кимось на зразок «останнього з Могікан», майже за Фенімором Купером», – каже Валерія Гонтарева.
Американський часопис зазначає, що Гонтаревій було не складно нажити ворогів. Вона скоротила апарат НБУ – з 12 тисяч до п'яти тисяч співробітників. Вона відпустила курс гривні, що стабілізувало економіку, проте зменшило доходи населення. Ба більше, в намаганні очистити застарілий банківський сектор України, вона націоналізувала 87 банків, які мали приблизно 60 відсотків статків цього сектору.
«Ці банки не були банками. Ми називаємо їх «банками-зомбі». Приблизно 20 із них були суто інструментами для відмивання грошей. Вони зовсім не займалися бізнесом. Там ішлося лише про відмивання грошей», – повідомила Валерія Гонтарева.
Американське видання пояснює, що найбільший із націоналізованих банків – «Приватбанк» контролювався провідними олігархами Ігорем Коломойським і Геннадієм Боголюбовим. Газета додає, що інші українські олігархи також спрямували їхнє незадоволення проти керівника Національного банку. Хоча на Заході кроки Гонтаревої розглядалися як успішні й навіть героїчні.
«Гонтарева зробила фантастичну роботу, попри величезний спротив деяких осіб і політичних груп. Вона цілком заслуговує на медаль за все, чого вона досягла», – заявив заступник директора МВФ Девід Ліптон.
The Washington Post зазначає, що найпотужнішими битвами, які вела Гонтарева на посаді голови Нацбанку, були спроби регулювати діяльність приватних банків в Україні, багато з яких контролювалися олігархами.
«Мене називали вбивцею олігархів», – сказала Валерія Гонтарева.
Втім, за її словами, попри погрози фізичної розправи, голова Національного банку мусить і далі працювати з тим, щоб продовжувати інтегрувати Україну в решту Європи.
«Нам не треба особливого ставлення до себе. Ми – велика країна в центрі Європи з освіченим населенням. Нам не треба винаходити наш український велосипед», – зазначила Валеря Гонтарева.
Голова Національного банку України Валерія Гонтарева повідомила, що 10 квітня подала президентові України заяву про намір піти у відставку за власним бажанням з 10 травня.
«Вона виправила українську економіку, але змушена була залишити свою посаду через погрози вбивством»
Один із найповажніших часописів Великої Британії The Times містить матеріал «Гірка пісня «Євробачення» для континенту, що конфліктує». Газета пише, що організатор проведення пісенного конкурсу «Євробачення» – Європейський телерадіомовний союз завжди наголошував, що ця подія не пов’язана з політикою. Але видання висловлює свою думку, що «Євробачення» таки є доволі політизованою подією, й ніколи цей конкурс не був більш політизованим, ніж цього разу, коли фінал відбувається у столиці України.
Британська газета зазначає, що найбільш політизованим аспектом цьогорічного пісенного конкурсу є відсутність учасника від Росії через конфлікт із господарем цьогорічного «Євробачення» – Україною. Разом із тим видання вказує, що Україна була помітним гравцем на сцені «Євробачення» останнім часом, здобувши перемогу двічі за останні 12 років. Часопис нагадує, що минулого року українка Джамала перемогла на цьому конкурсі з піснею «1944», присвяченій сталінським депортаціям кримських татар. Водночас, як підкреслює британська газета, ця пісня Джамали може також розглядатися як критика переслідувань Росією кримських татар на анексованому в України Кримському півострові.
Газета запитує, чи ж президент Росії Володимир Путін просто так спостерігатиме за пісенними успіхами України? Звісно, ні! Хоча чутки, що Росія бойкотуватиме конкурс у Києві таки не виправдались. Хоча Росія тут пішла іншим шляхом, вирішивши відправити до Києва співачку в інвалідному візку. Втім, як пише газета, Росія має проблеми зі своїм іміджем, як країна, яка порушує права сексуальних меншин. 2014 і 2015 років представників Росії освистували на фіналах «Євробачення». Цього разу в Москві вирішили, що ніхто не наважиться освистувати співачку в інвалідному візку. Певний час виглядало, що Кремль винайшов виграшну формулу, аж доки СБУ не заборонила в’їзд російській співачці за те, що та виступала в анексованому Криму 2015 року. Росіяни, як завершує британська газета, втім, попри все, вочевидь, знов виставлятимуть співачку-інваліда наступного року, сподіваючись, що конкурс не відбуватиметься знову в Україні.
«Гірка пісня «Євробачення» для континенту, що конфліктує»
