На першотравневих демонстраціях в анексованому Криму знайшлося місце кільком акціям протесту. Севастопольські комуністи виступили проти олігархів, малих зарплат і соцвиплат. До них приєдналися господарі земельних ділянок, які оголосили, що російський уряд міста позбавляє їх власності. Під час ходи в Сімферополі профспілка працівників культури Криму виступила проти націоналізації дитячого табору «Салют».
На питання про першотравневі демонстрації в двох найбільших містах анексованого Криму в ефірі Радіо Крим.Реалії відповідають російський громадський активіст Ілля Большедворов і севастопольський журналіст Андрій Васильєв.
‒ Чи згодні ви з оцінкою в 25 тисяч учасників першотравневого ходи в Сімферополі, Ілле?
Большедворов: Ні. За моїми відчуттями, центром міста пройшли не більше ніж 10 тисяч людей.
‒ Які протестні гасла ви бачили?
Большедворов: В основному люди йшли зі святковими гаслами. Протестувальники проти незаконної націоналізації дитячого табору «Салют» були в меншості. Насправді, в місті накопичилося дуже багато проблем, просто місцева влада не узгоджує акції протесту під різними надуманими приводами.
‒ Нагадайте, будь ласка, суть конфлікту навколо дитячого табору.
Большедворов: «Салют» ще з радянських часів належав профспілці працівників культури Криму ‒ його будували на їхні внески. Минулого року та ж профспілка вклала 5 мільйонів рублів в реконструкцію їдальні. Ще в 2014 році Російська Федерація визнала за працівниками культури право власності на дитячий табір, але нещодавно він чомусь опинився у списку кандидатів на націоналізацію. Профспілка кілька десятків разів зверталася особисто до Сергія Аксьонова, щоб цю помилку виправили, але жодної реакції не дочекалася.
‒ Ви думаєте, що тепер російська влада Криму вирішить проблему чи, навпаки, піде проти занадто сміливої профспілки?
Ситуація зайшла у глухий кут, тому вони і вийшли на першотравневу ходу з цими гаслами ‒ хоч якось достукатисяІлля Большедворов
Большедворов: Складно про це судити. Ситуація зайшла у глухий кут, тому вони і вийшли на першотравневу ходу з цими гаслами ‒ хоч якось достукатися. Ось, наприклад, під Сімферополем на реконструкцію аеродрому громадського авіаклубу виділили 125 мільйонів рублів, а тепер там збираються будувати житлові будинки. Що тепер, мовчати про кожний такий випадок?
‒ Як організатори демонстрації поставилися до протестних гасел?
Большедворов: У моєму відеоролику видно, як співробітники адміністрації Сімферополя підбігали до членів профспілки і вимагали віддати плакати, не скандувати нічого. Щоправда, поліція не наважилася витягувати людей з натовпу, коли колона наблизилася до Сергія Аксьонова. Після того як вдалося виступити 1 травня, профспілка планує скоординуватися з іншими організаціями та подати заявки на нові акції протесту.
‒ Дякуємо, Ілле. Як відбулася демонстрація в Севастополі, Андрію?
Васильєв: Як демонстрація адміністративного ресурсу місцевої влади. Туди зігнали бюджетників, продавців з муніципальних ринків тощо. До слова, змусили з'явитися і неповнолітніх зі шкіл, а російські закони забороняють робити це без згоди батьків. На тлі зігнаних людей традиційний протестний виступ лівих сил був майже непомітним.
‒ Але він схвилював місцеву адміністрацію?
Васильєв: У Росії 1 травня тепер відзначається як свято весни і праці, тобто в ньому немає тієї соціальної начинки з радянського минулого. З точки зору влади, несвяткові гасла 1 травня недоречні, але оскільки КПРФ і «Справедлива Росія» лише номінально вважаються опозиційними партіями, то ніякої небезпеки в цьому не бачать.
‒ Тобто російська влада намагається створити нову традицію Першотравня?
Васильєв: Я б сказав, що в Севастополі вони продовжують справу українських адміністрацій міста, які за Віктора Януковича точно так само зганяли бюджетників на демонстрації. Різниця в іншому: багато севастопольців розчаровані й не задоволені тим, що після 2014 року життя в місті не покращилося. Не сказав би, що за цим стоїть великий протестний потенціал, але окремі конфлікти трапляються тут і там, з різних приводів. Найболючіше питання ‒ як і раніше, безконтрольна забудова Севастополя.
(Над текстовою версією матеріалу працював Владислав Ленцев)
