Київ – Четвертий рік поспіль на Великдень фастівський волонтер Едуард Копилов збирає й везе на Донбас «смачний вантаж» для українських військовослужбовців і добровольців. Цьогорічний вантаж містить освячені главою Української Православної Церкви Київського патріархату Філаретом паски, домашні солодощі, сухі борщі й дитячі малюнки. Про географію великодніх поїздок Едуард Копилов розповів Радіо Свобода.
– Ми розвозимо наші Великодні смачні подарунки оборонцям України на Донеччині: Авдіївка, Піски, Курахове, Волноваха, інші місцини, де наразі йдуть бої за Україну. До речі, на нинішній Великдень ми порадували бійців-добровольців у районі шахти «Бутівка»: ми їм не лише освячені паски, а і воду питну передали. Приємно, що наші великодні подарунки освятив глава Української Православної Церкви Київського патріархату Філарет (12 квітня – КР).
Почну збирати подарунки для трьох дитячих будинків у Маріуполі, з вихователями і дітками нас доля поєднала влітку 2014 року
Повертаюся додому після відвідин бійців – і почну збирати подарунки для трьох дитячих будинків у Маріуполі, з вихователями й дітками нас доля поєднала влітку 2014 року, коли ми в Фастові придбали бойлер для одного з тамтешніх дитбудинків на прохання мого приятеля з Маріуполя. Відтоді й підтримуємо дітлахів, намагаємося кілька разів на рік завітати до них із подарунками. Традиційно повеземо їм Великодні пасочки, як і в попередні роки.
А нині наші «дитячі» пасочки на шляху до населених пунктів у районі Світлодарської дуги – їх ми передали на схід через побратимів, волонтерів із Харкова.
– «Підтримуємо», «їздимо» – хто це «ми»?
– Це я й мої однодумці з благодійного фонду «Фастів мир». Фактично, це група волонтерів і ветеранів АТО, які за підтримки небайдужих українців допомагають українським військовим, котрі тримають оборону на Донбасі, та мирним жителям того краю. Щодо мене, то я, вважайте, земляків підтримую – я з Донбасу родом.
Наша група ще до Революції гідності у 2013 році допомагала соціально незахищеним жителям Фастова
Наша група ще до Революції гідності 2013 року допомагала соціально незахищеним жителям Фастова. А потім було «бойове хрещення» під час протистоянь на Майдані, а тоді Росія напала на Україну.
– Пам’ятаєте зараз, кому з початку російської агресії допомагали?
– Так: надавали й надаємо підтримку 11-му окремому мотопіхотному батальйону «Київська Русь», Добровольчому українському корпусу («Правий сектор»), іншим підрозділам. Знаєте, зараз, хоч і поліпшилось постачання до підрозділів Збройних сил України, все одно хлопці просять чогось домашнього, смачного, чого в армійському меню не передбачено. От і веземо то «бабусині пиріжки», то «компоти від сестри».
– Чи потрапляли в небезпечні «точки» на передовій?
Якщо хочете знати мою особисту думку, то Авдіївка, якій українці в останні місяці допомагають, значно більш проросійськи чи навіть про-радянськи налаштована, ніж Маріуполь
– Звісно, як і більшість волонтерів, котрі їздять уздовж лінії розмежування й розвозять і нашим бійцям, і місцевим жителям гуманітарну допомогу. Перші місяці військового протистояння на Донбасі були «гарячими», якщо говорити про інтенсивність бойових дій і про ризики. Обстріли й досі трапляються, прокльони в спину від місцевих жителів, на жаль, теж чутно. До речі, якщо хочете знати мою особисту думку, то Авдіївка, якій українці в останні місяці допомагають, значно більш проросійськи чи навіть про-радянськи налаштована, ніж Маріуполь. У Маріуполі багато молоді, туди приїжджають українські письменники й музиканти, науковці й журналісти. Найскладніша ситуація щодо ставлення до України, до Києва в містах, які збудовані довкола якогось підприємства, де велика залежність людей від господарів цього підприємства – та в містах, де переважають пенсіонери.
– Хто допомагає Вам у Фастові?
Ми збираємо експозицію такого собі для майбутнього музею, присвяченого подіям на сході України
– І пенсіонери, і молодь; і бізнесмени, і працівники бюджетної сфери. Люди приносять, хто що може. Тішать діти – несуть малюнки для бійців, передають одноліткам на Донбас від себе подарунки. Віряни різних християнських конфесій збирають гуманітарну допомогу й передають із нами на передову бійцям і в «сіру зону» жителям. До речі, нас у Фастові і влада потроху підтримує: ми збираємо експозицію для такого собі майбутнього музею, присвяченого подіям на сході України, показуємо на міських заходах і на свята. Шукаємо приміщення для постійного розміщення нашої експозиції.
Також збираємо інформацію про бійців родом із Київщини, про волонтерський рух. Я думаю, такі речі потрібні не лише для виховання молодшого покоління українців – це потрібно нам, бійцям і волонтерам, тому що тут зафіксована наша праця для України.
