Спеціально для Крим.Реалії
Три роки тому прихильники анексії Криму зображували бурхливе обурення з приводу Революції Гідності, висловлювали претензії співгромадянам, які бажали, щоб їхня країна стала європейською. Росія бачилася їм територією «стабільності» та «порядку». Але після надання Україні безвізового режиму з ЄС ситуація «раптово» змінилася. Тепер отримати українські документи захотіли не тільки рядові адепти «Крымнаша», але і представники «влади».
Українські журналісти розіграли «мера» Судака Володимира Сєрова і його колегу з Алушти Галину Огнєву. Репортер телеканалу «1+1» подзвонив їм, представившись кримським «віце-прем'єром» Дмитром Полонським. Журналіст запропонував їм оформити біометричні закордонні паспорти громадянина України для безвізових поїздок в країни ЄС. «Володимир Миколайович, вітаю, Полонський Дмитро Анатолійович дзвонить. Ви ж чули новини від наших колишніх партнерів в Україні. Паспорти у них прийнято, безвsз і біометрика зараз. Це інформація для внутрішнього користування. Ми для наших співробітників робимо українські біометричні паспорти, щоб можна було виїжджати за кордон», – сказав журналіст судакському «мерові».
«Глави» міст погодилися надати списки своїх працівників, нагадавши, що внутрішні паспорти громадянина України вони здали після анексії Криму, але мають на руках українські закордонні паспорти старого зразка. Відмова від українських документів – одна з основних вимог при прийомі на «державну службу» в республіці. Ця норма ніяк не впливає на законний статус жителів півострова. Вони, не зважаючи на формальну здачу паспорта, залишаються громадянами України. Російські «аусвайси», видані на півострові, визнаються тільки Москвою і її протекторатами.
За першої ж можливості місцева еліта готова знайти спосіб безперешкодно потрапити до країн ЄС
Така поведінка кримських «мерів» викликала єхидну реакцію користувачів соціальних мереж. Велика частина висміювала їхню безпринципність і дворушництво, а квасні патріоти з обуренням вимагали зняти Сєрова і Огнєву з посад. Користувачі з сусідньої Росії натякали, що вважають «неблагонадійними» усіх, хто ще пам'ятає в Криму українські порядки. Мовляв, кримчани «напросилися» до складу федерації, прирекли країну на санкції та економічну кризу, але при першій можливості готові оформити собі українські документи.
У цій історії варто виділити кілька ключових моментів.
Перше. Поведінка Сєрова та Огневої свідчить, що антиєвропейська і проросійська риторика місцевої еліти, представленої в 2013-2014 роках активом Партії регіонів, була фікцією. Партійна пропаганда орієнтувалася на просту публіку – переважно кримчан середнього і старшого віку, які ностальгують за радянськими часами. Самі ж регіонали активно каталися по закордону, користуючись благами європейської цивілізації. При першій нагоді вони готові знайти спосіб безперешкодно потрапити до країн ЄС.
Друге. Кримські політики і чиновники втомилися чекати легалізації російської анексії з боку Заходу, насамперед Європейського союзу. Готовність оформити українські документи по телефону говорить про те, що місцевому начальству дійсно «припікає». Вони не вважають подібні пропозиції від «віце-прем'єра», чимось дивним або неетичним.
Саме на цей момент звернув увагу громадський діяч-опозиціонер Ілля Большедворов, який поставив риторичне запитання: чому Сєров і Огнєва так легко повірили «Полонському»? Їх абсолютно не здивувала пропозиція «керівництва». Вони погодилися, не роздумуючи.
Кримські політики і чиновники виявилися заручниками власної недальновидності
Подібні ексцеси кидають тінь не тільки на республіканську «владу», але і на Кремль, який не здатний виконати обіцянки. Адже перед «референдумом» і упродовж року після нього адміністрація російського президента всіляко переконувала кримський «бомонд» у якнайшвидшому визнанні анексії з боку Брюсселя і Вашингтона. В результаті півострів три роки впевнено деградував до стану сірої зони, відрізаною від цивілізованого світу, інвестицій і технологій. Кримські політики і чиновники, спокусившись на дари кремлівських «данайців», виявилися заручниками власної безпринципності та недалекоглядності.
Третє. Важливий висновок полягає в тому, що надання Україні безвізового режиму має істотне політичне і пропагандистське значення. Скептики можуть сказати, що більша частина кримчан рідко виїжджали в сусідні українські області, не кажучи вже про закордон. Дійсно, деякі продовжують жити за принципом «за Перекопом землі немає». Але йдеться саме про «еліту», яка зображає з себе російських патріотів, і соціально активну частину кримського суспільства.
Безвізовий режим з Європейським союзом спростовує настільки улюблені московськими пропагандистами тези про «розвал» або про «державу, що не відбулася». Адже саме в цьому російські політики намагалися переконати кримчан навесні 2014 року, пропонуючи їм нібито порятунок від «смути» і «хаосу». Логіка проста: депутати в Брюсселі ніколи б не схвалили вільний в'їзд громадянам країни із вкрай нестабільною політичною системою.
Готовність Сєрова та Огневої оформити українські документи вказує на те, що вони не вірять в казки Москви про швидкий крах України і намагаються пристосуватися під обставини. Решта «голів» міст, якщо б їм надійшла така пропозиція, швидше за все, також погодилися б отримати український біометричний паспорт.
Сергій Стельмах, кримський політоглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, викладені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
