27 колишніх «нахімовцев» ‒ курсантів севастопольської Академії військово-морських сил ‒ в кінці березня отримали лейтенантські погони в Одесі. Інститут військово-морських сил НУ «Одеська морська академія» заснували відразу після анексії Криму, в червні 2014 року, а вже з 1 вересня там стали вчитися 103 курсанти, які не зламали присягу і переїхали з півострова до Одеси. Таких було 103 людини. Тепер молодих лейтенантів чекає служба у Військово-морських силах України, зокрема, на флагманському кораблі українського флоту ‒ фрегаті «Гетьман Сагайдачний».
Про те, як курсантам і їхнім викладачам дався переїзд з Криму в 2014 році, і про долю українського військового флоту в ефірі Радіо Крим.Реалії розповіли перший заступник начальника Інституту військово-морських сил Національного університету «Одеська морська академія» Олександр Веретельников і курсант, старшина першої статті Руслан Кукленко.
‒ Пане Олександре, як ви і курсанти пережили переїзд до Одеси в 2014 році?
Наші противники переконували, що відразу на виїзді з півострова на нас чекають арешт і в'язниця за дезертирствоОлександр Веретельников
Веретельников: Тоді ми не зовсім розуміли, що маємо виїхати з Криму надовго, здавалося, що це якесь непорозуміння, що все лише тимчасове. Пам'ятаю, наші противники переконували, що відразу на виїзді з півострова на нас чекають арешт і в'язниця за дезертирство. Може, почасти тому багато військовослужбовців так і не наважилися залишити Крим. Ось у такій атмосфері невизначеності все і відбувалося.
‒ Чи вдалося в Одесі розгорнути повноцінну підготовку морських офіцерів?
Веретельников: Нам пощастило потрапити в цивільний виш, де виявилося багато суміжних спеціальностей для військових: штурмани, механіки тощо. Нас дуже добре зустріли. Звичайно, є деякі незручності, хотілося б мати окрему будівлю, але ми пристосувалися. Думаю, що зрештою ми станемо окремим університетом, оскільки Україна ‒ морська держава, їй потрібний справжній флот.
‒ Чи оновлюється український флот після того, як в Криму довелося залишити так багато кораблів?
Веретельников: На щастя, так. За три роки у нас з'явилися два нових катери, в 2017-му ми чекаємо ще чотири судна. Поступово флот відроджується, завдяки цілеспрямованій політиці держави. Я думаю, що з часом ми станемо на ноги і перетворимося на грізну силу ‒ не тільки оборонну, а й наступальну.
‒ Дякую, Олександре. Наскільки добре вдалося налагодити навчальний процес після переїзду, з вашої точки зору, Руслане?
Курсанти живуть у цивільному гуртожитку. Це позначається на дисципліні. Військовій людині все ж таки потрібний режим як частина навчального процесуРуслан Кукленко
Кукленко: Звичайно, відмінності є: в Криму у нас була своя академія, своя територія, військова організація. В Одесі у нас нічого такого немає, курсанти живуть у цивільному гуртожитку. Тут все добре, всіх влаштовує, але це позначається на дисципліні. Військовій людині все ж таки потрібний режим як частина навчального процесу.
‒ Як далося рішення про переїзд у 2014 році?
Кукленко: Дуже важко було спостерігати російські прапори там, де вчора майоріли українські. В іншому жодного страху я не відчував ‒ переїжджати чи ні. Я знаю, що інші не змогли кинути свою батьківщину, свої будинки і сім'ї ‒ що ж, багато в чому розрахунок окупантів виправдався. Але як український військовий не можу уявити собі таку зраду. Після переїзду я ні з ким з тих людей не спілкувався і не хочу.
‒ Ви засуджуєте їх?
Кукленко: Вони, піддавшись на солодкі розповіді про те, як у Росії добре служити і як там платять, зробили свій вибір. Ми зробили свій і не шкодуємо, а що до решти в Криму ‒ нехай розбираються українські правоохоронні органи.
(Над текстової версією матеріалу працював Владислав Ленцев)
