Олег Панфілов: Як зацікавити сепаратистів Європою?

Спеціально для Крим.Реалії

У середині березня Євросоюз опублікував відеоролик абхазькою мовою, де розповідається про те, як скористатися правом безвізового в'їзду до Європи для громадян Грузії. У Фейсбуці й інших соціальних мережах цей ролик поширили не тільки етнічні грузини, але й абхази, зокрема, й на окупованій території. Однак зазвичай балакучі абхазькі користувачі, які в штики сприймають будь-яку пропозицію Тбілісі, ці публікації обходять стороною, ніби не помічають.

Проте не мовчить Москва ‒ і офіційні чиновники, і пропаганда ‒ на будь-яку пропозицію Тбілісі вони відповідають різкими публікаціями та єхидними коментарями, кожного разу наголошуючи, що обговорювати «незалежний статус» Абхазії не мають наміру. Одразу після ухвалення рішення про надання Грузії «безвізу» окупаційна влада Абхазії оприлюднила рішення закрити пропускні пункти через адміністративний кордон, щоб люди не змогли проходити вглиб Грузії за покупками і в особистих справах. Навіть оголосили про те, що виявлена приблизно тонна продуктів із грузинським маркуванням, що підлягають знищенню.

У жителів Абхазії і Кремля різне ставлення до Європи, яке Москва хоче знівелювати ‒ раз у нас із Європою погані відносини, то у вас вони будуть такими ж, пам'ятайте, хто вас утримує. Частина абхазької політичної «еліти», звичайно, хотіла б, щоб Абхазія стала справжньою країною, щоб їх усюди зустрічали як своїх, щоб до Абхазії приїжджали туристи з різних країн, зокрема, і з Європи. Але нічого не виходить: Грузія, як і раніше, чинить тиск на уряди країн, якщо там випадково виявляється якась група з Абхазії, що називає себе офіційною делегацією. І, судячи з позиції Євросоюзу й урядів європейських країн, очікувати послаблення для окупованої Росією території не варто, його просто не буде, і чим швидше Грузія інтегрується з ЄС, тим менше буде шансів у абхазів пересуватися світом.

Після публікації відео й численних коментарів МЗС Грузії в соціальних мережах будь-які, хоча й нечисленні, спроби розповісти про можливості скористатися правом громадянина Грузії в окупованій Абхазії викликають різку реакцію. Як, наприклад, ця: «Arnold Dzari-ipa: Шановна Ніно, прочитавши ваші коментарі, хочу запитати вас: Ви з якою метою публікуєте в абхазькій групі інформацію про вартість авіаквитків у Грузії? По-моєму, ваша мета очевидна ‒ привернути увагу абхазької аудиторії цими дешевими квитками, щоб ті хлинули до Грузії. В такому випадку, змушений вас одразу засмутити, для нас неприйнятні такі ідеї, як їздити до ворожої країни, приймати громадянство й купувати авіаквитки. Так знайте, що ваша ідея приречена на провал!»

16 березня бюджетна газета «Республіка Абхазія» опублікувала інтерв'ю зі співголовою від Євросоюзу на міжнародних Женевських дискусіях зі стабільності й безпеки в Закавказзі Гербертом Зальбером, який на питання про можливість вирішити проблему з поїздками громадян Республіки Абхазія до країн Євросоюзу з абхазькими паспортами в якості проїзного документа відповів, що «це також пов'язано зі статусом вашої республіки, і, напевно, я й тут не бачу можливості для виходу з цього становища на політичному та юридичному рівнях». Здавалося б, жителям Абхазії давно пояснили ‒ ваша доля не залежить від міжнародних організацій, оскільки територія окупована Росією, й поки там перебувають російські війська, статус ніхто не змінюватиме на шкоду Європі.

На початку року Міністерство у справах примирення і громадянської рівноправності оголосило про «програму мирної політики Грузії», що складається з восьми пунктів, три з яких передбачають надання жителям окупованих територій послуг, пов'язаних не тільки з отриманням паспортів, зокрема й нейтральних, але й медичного обслуговування, можливості навчатись у найкращих університетах країни, користуватися внутрішнім споживчим ринком. Реальна ситуація в Абхазії така, що абхазька медицина перебуває в катастрофічному стані, а російська непомірно дорога. Така ж ситуація й на продовольчому ринку, коли значну частину товарів до Абхазії нелегально доставляють із грузинських міст.

Насправді спроби запропонувати абхазам послуги здійснювалиля ще урядом Міхеїла Саакашвілі, який проблемі реінтеграції приділяв особливу увагу. 24 січня 2008 року створили урядову структуру ‒ Апарат державного міністра Грузії з питань примирення та громадянської рівноправності, що замінила Міністерство з питань урегулювання конфліктів. Уряд «Грузинської мрії» змінив назву на Міністерство з питань примирення та громадянської рівноправності. Ще при Саакашвілі маріонетковій владі Абхазії пропонували різні форми реінтеграції, були відкриті можливості для безкоштовного медичного обслуговування й освіти.

2011 року парламент Грузії затвердив положення про «нейтральний паспорт Грузії», який би дав можливість жителям Абхазії отримувати візи та їздити за кордон, а щоб не дратувати Росію, на документі не було жодної згадки про приналежність до Грузії, окрім того, що занесене в цей документ на вимогу міжнародних стандартів Міжнародної Організації Цивільної Авіації (ICAO) ‒ це символ «GEO», який є обов'язковим для всіх типів проїзних документів. Перші ж місяці дипломатичних зусиль призвели до того, що Японія, Чехія, Литва, Латвія й Ірландія визнали «нейтральний паспорт» і готові були надавати за ним візи. На решті території Грузії цей паспорт також замінює внутрішній, будучи посвідченням особи.

Тоді, вісім-дев'ять років тому, з Абхазії потайки почали приїжджати на лікування деякі мешканці окупованої території, перш за все, з Гальського району. Звідти ж приїжджали абітурієнти для вступу до тбіліських університетів. Нелегальна доставка продовольства до Абхазії була завжди, і її обсяги дозволяли жителям окупованої території виживати. Тепер, судячи із заяви державного міністра з питань примирення та громадянської рівноправності Кетеван Ціхелашвілі, «порівняно з 2013 роком кількість абхазів і осетин, які скористалися медичним обслуговуванням у Грузії, 2016 року зросла в шість разів». Два роки тому, за її ж словами, кількість користувачів послуг охорони здоров'я перевищила 1110 осіб, а за три роки уряд витратив сім мільйонів ларі (приблизно три мільйони доларів).

У селі Рухи Зугдідського району, що в декількох кілометрах від лінії окупації, збудований величезний багатопрофільний медичний центр, розрахований на 220 ліжок, із тим, щоб жителі Абхазії могли ним теж користуватися. В адміністративному центрі Самегрело в Зугдіді за допомогою уряду США збудований «Центр гепатиту С», де населення поряд зі скринінгом, консультацією лікаря, лікуванням зможе отримати медикаменти. Для жителів Абхазії цей центр найбільш актуальний, оскільки в регіоні високий рівень захворюваності на гепатит, а лікування в Росії коштує нечуваних грошей.

Нарешті ще одна послуга ‒ тепер уже можливість закуповувати продукти й необхідні товари офіційно. Там же в селі Рухи на п'яти гектарах збудували багатофункціональний торговий центр загальною площею в 10 тисяч квадратних метрів із десяти будинків. Крім магазинів, тут працює пошта, можна отримати банківські послуги, а також оформити собі паспорт Грузії чи отримати «нейтральний паспорт». Разом із медичними послугами влада Грузії наблизила жителів окупованої території до всіх досягнень реформ, розпочатих під час президента Саакашвілі.

Ситуація з грузинськими окупованими територіями відрізняється від Криму й Донбасу, як, утім, немає двох схожих один на одного конфліктів. Одразу ж після окупації Абхазії російської армією 1993 року колишній президент Шеварднадзе сподівався на те, що Кремль звільнить території і сприятиме миру та спокою. 1995 року був підписаний договір, що включає в себе кілька документів ‒ про статус російських військових баз, про правову допомогу, про врегулювання питань подвійного громадянства. Шеварднадзе наївно вірив у порядність російської влади, яка так і не ратифікувала документи. Було втрачено багато часу для інтеграції, за ці роки з допомогою російської пропаганди виросло ціле покоління людей, які вважають російську окупацію «вітчизняною війною з Грузією».

Надолужувати згаяне важко, але є надія на те, що вплив матимуть кілька факторів. По-перше, родинні стосунки й історична близькість народів, які Кремль підбурив, у буквальному сенсі. У Тбілісі, наприклад, живуть представники найдавніших і шанованих княжих родів ‒ Маршаніа, Авідзба, Ачба. По-друге, за останній час у настроях абхазьких блогерів зустрічається невдоволення зневажливим ставленням росіян до абхазів. По-третє, відверте втручання Кремля в парламентські та президентські вибори. По-четверте, безвихідь ситуації, коли 25 років тому лідери сепаратизму проголошували незалежність, культурне й мовне відродження, а насправді виявилося, що економіки в Абхазії немає, бюджет складається з кремлівських подачок, абхазька мова як була, так і залишилася кухонною. В абхазьких пабліках уже можна зустріти слова про безперспективність майбутнього. Нарешті, п'ятий фактор пов'язаний із економічним становищем окупанта.

У відносинах між Тбілісі й окупованою Абхазією, швидше за все, можливий практичний умисел ‒ можливість отримати якісну й безкоштовну для абхазів медичну допомогу, дітям дати хорошу освіту в грузинських університетах, отримати «нейтральний» чи справжній паспорт громадянина Грузії та їздити світом, якщо є необхідність. Грузинські експерти не мають однозначної позиції щодо перспектив реінтеграції, але багато хто схиляється до того, що гласність і публічність у цій справі може тільки нашкодити. Тому найближчим часом навряд чи стане відомо точно, скільки жителів Абхазії отримають або вже отримали грузинські паспорти й готові жити в такій же вільній і європейській країні, як їхні нещодавні сусіди, друзі й родичі.

Думки, викладені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції