Два роки Мінських угод: врятовані життя, втрачені можливості – експерти

Військові експерти й політики стверджують, що підписання Мінських угод дало Україні час на модернізацію армії й можливість урятувати тисячі життів, однак погоджуються: «Мінськ-2» не виконують, тож формат перемовин варто змінювати.

12 лютого виповнилося два роки з моменту підписання других Мінських угод. Цей документ повинен був змусити сторони конфлікту на Донбасі виконувати так званий «Мінськ-1» – ті домовленості уклали ще у вересні 2014 року. Передбачалося, що другі мирні домовленості зможуть повністю врегулювати ситуацію до кінця 2015 року, однак жоден із 13 пунктів повністю так і не виконали, а припинення вогню й відведення зброї відбулося лише частково, зазначають як сторони конфлікту, так і незалежні спостерігачі.

Дебальцеве, Широкине, Мар’їнка, Авдіївка, Світлодарська дуга – в цих точках найзапекліші бої тривали вже після Мінська-2. Тристороння контактна група із урегулювання ситуації на Донбасі неодноразово оголошувала режим тиші, проте обстріли тривають, а сторони конфлікту звинувачують одна одну в порушенні перемир’я.

«Завдяки Мінську-2 збройні сили можуть дати відсіч Росії» – Тетерук

За два роки після підписання експерти оцінюють Мінськ-2 як спосіб здобути «тактичний перепочинок». Тоді як Україна потерпала від «гострої фази» вторгнення російських військ, саме цей документ дозволив виграти час для модернізації армії, переозброєння і збереження тисяч життів, а зафіксована в документі лінія розмежування приблизно збігається зі станом справ на сьогодні.

Член комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки й оборони, депутат «Народного фронту» Андрій Тетерук вважає, що Україна за цей період суттєво зміцнила своє військо.

«Наші Збройні сили, які отримали бойовий досвід, здатні зупинити будь-яку російську агресію на сьогодні, – сказав він у коментарі Радіо Свобода. – Те, що відбувалось упродовж останнього місяця – і Світлодарська дуга, і спроба загострити ситуацію під Авдіївкою, показали, що Росія вже неспроможна використовувати свої збройні сили як єдиний аргумент».

На думку депутата, вирішення конфлікту все ж лежить у дипломатичній площині, однак сильніша армія тепер слугує «якісним підґрунтям» для перемовин.

Експерт із питань безпеки Юрій Костюченко у письмовому коментарі для Радіо Свобода підкреслив, що Мінські угоди є «гібридним інструментом» у гібридному конфлікті, тому потрібно застосовувати інші критерії ефективності.

«Збережені життя, визволені заручники, накопичені ресурси, отриманий досвід, виснажений агресор – це не зовсім «глухий кут». Це, незважаючи на продовження обстрілів, загострень, навіть наявність поранених і вбитих, – є запорукою розвитку й перемоги», – написав він.

До того ж, завдяки Мінському процесу українські державні інститути виробляють адекватну модель реагування на комплексні безпекові виклики, яку схвалюють усередині й за межами країни, а суспільство та громадянські інститути виробляють відповідну модель в умовах війни, стверджує Костюченко. За його словами, Мінський процес сприяє системним перетворенням в Україні, тоді як на міжнародному рівні він показав: для західних країн кремлівська інтерпретація поняття суверенітету пострадянських країн є незрозумілою й неприйнятною.

«Ніякого переозброєння не відбулося» – Жданов

«Мінськ не працює» – про це неодноразово заявляли Київ, Москва, Брюссель і Берлін; таку думку озвучують і співрозмовники Радіо Свобода сьогодні. Сторони конфлікту обвинувачують одна одну, а експерти зауважують, що час від часу «Мінськ» порушують усі гравці.

Військовий експерт Олег Жданов не бачить переваг цих мирних угод. Він стверджує, що кількість жертв обстрілів збільшується з кожним днем, а серед військових є тривожна тенденція до зростання кількості небойових втрат. В армії, за його словами, навички реального бою покращили на рівні ведення батальйону, тоді як у бригадах досі залишається радянський бойовий статут.

«Насправді, ніякого переозброєння не відбулося. Усе, що є на сьогодні – це старе радянське озброєння, яке зняли зі збереження і привели у більш-менш технічно справний вигляд», – сказав Жданов.

Військовий інструктор Цві Аріелі зазначив, що за два роки можна було зробити значно більше для реформування армії.

«Закрили якісь дірки, відремонтували якусь техніку, призвали людей. Але система управління військами і зв’язок – це головне, чого нам бракує – значною мірою лишилися такими, як і були. Нове керівництво не прийшло, ті ж генерали, які розвалювали армію, ті ж некомпетентні воєначальники залишилися», – сказав він.

Директор департаменту міжнародних багатосторонніх відносин фонду «Майдан закордонних справ» Олександр Хара підкреслює, що з юридичної точки зору Мінські угоди «в принципі не можуть працювати». Він зазначив, що угоди не вимагають від Росії жодних компромісів, а Україну зобов’язують змінити Конституцію й територіальний устрій, а також повернути тимчасово окуповані території на умовах Москви.

Більше того, сторони трактують документ у діаметрально протилежний спосіб, стверджує експерт.

«Росіяни кажуть, що слід виконувати цей пакет у цілому: поки ми будемо вас убивати, змінюйте Конституцію, робіть амністію, узаконюйте окупаційні адміністрації», – каже Хара. У тексті ж домовленостей комплекс заходів має нумерацію та вказівки до імплементації, наголосив він.

«У переговорах можуть з’явитися нові сторони» – Костюченко

Президент України Петро Порошенко неодноразово наголошував: «мінський підхід» до відновлення територіальної цілісності є «абсолютно безальтернативним».

Зокрема, 12 лютого під час зустрічі з президентом Словенії Борутом Пахором Порошенко вкотре наголосив, що для досягнення прогресу в переговорному процесі щодо політичного врегулювання на Донбасі мають бути виконані першочергові безпекові елементи Мінських домовленостей, передусім, повне й остаточне припинення вогню й відведення важких озброєнь.

Тим не менше, форми й формати майбутніх перемовин можуть зазнати змін, стверджують співрозмовники Радіо Свобода.

Зокрема, Юрій Костюченко пояснив, що така позиція керівництва держави не виключає збільшення кількості сторін у переговорах, а Андрій Тетерук запропонував у майбутньому долучати підписантів Будапештського меморандуму. Існує імовірність пошуку вирішення конфлікту на Донбасі й на поновлених перемовинах у «нормандському форматі».

Про це домовилися під час телефонної розмови 7 лютого канцлер Німеччини Ангела Меркель і російський президент Володимир Путін, а міністр закордонних справ України Павло Клімкін повідомив 9 лютого, що така зустріч може відбутися на полях «Великої двадцятки» 17 лютого.

Однак для успіху в дипломатії потрібно змінити сам формат перемовин, сказав Олег Жданов. Він наголосив, що перш за все Україна повинна дати політичне визначення бойових дій на Донбасі: ідеться про «громадянську війну» чи про «збройний конфлікт із Російською Федерацією». У першому випадку західні партнери мали би триматися осторонь і сприймати Росію як миротворця, а у другому – ставитися до неї як до країни-агресора.

«Наша невизначеність у політичному плані послужила тому, що не було досягнуто ніякого результату Мінських домовленостей. Увесь світ – і Захід, і Вашингтон, і Москва в тому числі, чекають від нашого президента конкретики», – сказав Жданов.

Олександр Хара стверджує, що українська влада повинна офіційно визнати території Донбасу окупованими й ухвалити закон «про колаборантів».

«Лише повернення до правового поля дає підстави вимагати від українського суспільства консолідації й мобілізації, а від світової спільноти – чіткої оцінки», – переконаний експерт. За його словами, збройну агресію Росії проти України може зупинити або відсіч, або мирна угода після програшу України, або нездатність Росії продовжувати війну.