Москва готується до «жорсткого» варіанта «гібридної війни» проти сусідньої країни, включаючи можливість збройного перевороту і введення військ. Так вважають керівники білоруського Центру стратегічних і зовнішньополітичних досліджень ‒ директор центру Арсеній Сивицький і керівник програми російських досліджень Юрій Царик.
На думку аналітиків, «перезавантаження» відносин між Москвою і Вашингтоном не так очевидне, як це здається на перший погляд, однак прихід до влади Дональда Трампа в будь-якому випадку вигідний Москві. Це на якийсь час «вимикає» США з активної участі у світовій політиці у зв'язку з адміністративною плутаниною і політичними конфліктами всередині американського істеблішменту.
Арсеній Сивицький вважає, що прихід Трампа до влади в Америці сіє розбрат всередині цієї країни.
Політика Трампа може призвести до підриву курсу на стримування агресивних намірів РосіїАрсеній Сивицький
«Перш за все, йдеться про ухвалення військово-політичних рішень. Напрямок політики Трампа та його інтенції у відносинах із Росією можуть призвести до дисфункціональності НАТО і підриву курсу на стримування агресивних намірів Росії, а також до можливого конфлікту у відносинах США і Китаю. Мабуть, це зараз головна загроза міжнародній стабільності та безпеці», ‒ упевнений Сивицький.
Юрій Царик наголошує: сама гра в «перезавантаження» відображає позицію далеко не всіх прихильників Трампа у США.
Ціна, яку виставить Вашингтон за «нове перезавантаження», може виявитися не по кишені МосквіЮрій Царик
«У самій Росії досить могутні елітні групи орієнтовані на зрив «перезавантаження», яке ще й не почалося. Це пов'язане зокрема з внутрішніми причинами. Жодних перспектив швидкого економічного зростання у Росії немає, а можливість нарощування міжнародної напруженості на тлі певної «паралізованості» США і НАТО виглядає для них досить заманливо. Важливо й інше: ціна, яку виставить Вашингтон за «нове перезавантаження», може виявитися не по кишені Москві, адже вона, судячи з усього, передбачає приєднання Росії до активних дій проти Ірану та Китаю», ‒ зазначає він.
Проте експерти сходяться в думці, що на початковому етапі потепління відносин Кремля з новою адміністрацією США дуже ймовірне.
«У разі можливого «перезавантаження» найголовнішою загрозою є можлива спроба Росії різко наростити свою перевагу на міжнародній арені за допомогою застосування сили. Високо імовірний силовий варіант з боку Росії щодо Білорусі, України та інших країн з метою перетворення їх на «держави, які не відбулися». У разі можливого конфлікту ‒ навіть при збереженні НАТО як працюючої структури ‒ Росія має перевагу як мінімум на першому його етапі», ‒ попереджає Арсеній Сивицький.
Юрій Царик, у свою чергу, налаштований більш оптимістично.
Якщо ми зможемо вистояти під цим тиском, то закладемо основу нової системи міжнародних відносинЮрій Царик
«Звичайно, перемога Трампа призводить до зниження рівня втручання американської адміністрації в те, що відбувається у Східній Європі, а значить до скорочення політики стримування агресивних намірів Росії в регіоні. З іншого боку, ця загроза створює і вікно можливостей для України й Білорусі. Якщо ми зможемо вистояти під цим тиском, наші країни не тільки відбудуться як держави, а й закладуть основу нової системи міжнародних відносин, в усякому разі в цьому регіоні. Росія просуває свою модель таких відносин, за якої великі країни мають свої сфери впливу і взаємодіють одна з одною, не цікавлячись думкою малих країн. Це майже прямим текстом вказується в російських стратегічних доктринах. Така модель є неприйнятною для народів суверенних держав, і в поточній ситуації у нас є шанс це змінити», ‒ підкреслює він.
Білорусь ‒ найбільш ймовірна наступна мета Кремля
Що стосується конкретних очікуваних дій Москви, аналітики згодні в тому, що саме їхня країна стане метою нової російської «гібридної війни».
Москва може дійти до застосування тактичної ядерної зброї в регіоніАрсеній Сивицький
«Якщо говорити про можливий наступний крок Кремля, ним може стати спроба організації державного перевороту в Білорусі. Задум полягає в тому, щоб використати цю подію як привід для введення в республіку своїх військ та організації їх постійної присутності в країні. По суті, це означає ліквідацію суверенітету Білорусі. В цьому випадку Білорусь перетвориться на своєрідний військово-політичний плацдарм Росії і джерело «гібридних» загроз для суміжних країн: України, Польщі, Литви та Латвії. У гіршому випадку це може стати початком повномасштабної війни Росії проти згаданих країн. Якщо ж НАТО проводитиме мобілізацію і готуватиметься відбити атаку, Москва може дійти до застосування тактичної ядерної зброї в регіоні. Саме цей варіант розвитку подій закладався у нещодавній військовій грі у Варшаві, в якій я брав участь», ‒ припускає Арсеній Сивицький.
Юрій Царик вважає, що новий конфлікт необхідний для Кремля.
«Росія наближається до президентських виборів, йти на які Путіну нема з чим. Новий конфлікт у важливій для російського суспільства зоні зіграв би на руку Кремлю. Ми бачимо, як російські ЗМІ готують громадську думку до такого варіанта», ‒ говорить експерт.
Однак мінські аналітики вважають, що успіх можливої російської агресії в Білорусі не визначений.
«Незважаючи на той величезний вплив, який Росія має в Білорусі в економічному, культурному, інформаційному відношенні, і навіть щодо білоруських спецслужб, шанси Москви на успіх не такі вже й великі. Білоруське військово-політичне керівництво має цілком реалістичне уявлення про наміри і плани дій Кремля. У зв'язку з цим відпрацьовують і відповідні методи протидії. Наприклад, зараз проводиться комплексна перевірка боєготовності армії із залученням близько трьох тисяч резервістів. Тому у військовому аспекті шанси Москви на повторення кримського або донбаського сценарію дуже низькі. Більше того, у нас повністю врахований досвід України, і навіть у разі найгіршого розвитку подій і нездатності Верховного головнокомандувача керувати військами, збройні сили не залишаться без наказу», ‒ повідомляє Арсеній Сивицький.
Спроби політичного впливу
При цьому Юрій Царик зазначає: існують цілком помітні ознаки того, що Росія нарощує свій тиск на Білорусь зсередини білоруського політичного поля.
«Буквально кілька тижнів тому ми спостерігали посилені спроби переконати громадськість у тому, що військово-політичного тиску з боку Росії не існує. Тепер же, навпаки, спостерігаються спроби роздути істерію і забалакати питання. Деякі люди, які публічно позиціонують себе як націоналістичні, антиросійські сили, певно відпрацьовують російські гроші, і ведуть активну діяльність в регіонах, очевидно, створюючи ґрунт для можливого «гібридного» протистояння. Однак їхню діяльність відслідковують.
Білоруське керівництво дійсно розробляє всі можливі варіанти розвитку подій, зокрема ‒ в економічній сфері. Прораховуються сценарії аж до введення тимчасової економічної блокади з боку Росії.
Білорусь і Україна мають бути готові прийти один одному на допомогу
При цьому російська сторона використовує різні тактики для посилення свого впливу на білоруську політику. Так, наприклад, в апаратних колах поширюється інформація про те, що в Росії нібито існує частина еліт, які готові відмовитися від «жорсткого» сценарію. Ідея полягає в тому, що білоруська влада нібито має підігравати таким рухам і допомагати їм посилювати свій вплив у Москві. Це типова установка, яку Москва транслює, щоб відволікати увагу від своєї реальної політики і тим самим вводити в оману уряди і суспільства пострадянських країн і країн Європи. Насправді, російська еліта в силовому аспекті діє в рамках твердого консенсусу, і кожного разу, коли він починає розпадатися, перемогу все одно беруть прихильники більш жорсткої лінії», ‒ повідомляє Юрій Царик.
Проте, при всіх перерахованих хитрощах і каналах впливу, експерти оцінюють шанси Москви в Білорусі на успіх нижче 50%.
«Ключовим аспектом є військова підготовка до відбиття різного виду агресії і спроб розпалити внутрішній конфлікт. До цього можна додати необхідність економічних реформ і якнайшвидшу диверсифікацію економіки. Ну і, звичайно, Білорусь і Україна мають бути готові прийти один одному на допомогу. Розвиток стратегічних відносин між нашими країнами вже зараз передбачає, що ми не залишимо один одного в біді. До того ж ми розвиваємо вельми продуктивні взаємини з Польщею», ‒ зазначають мінські аналітики.
