Крим: антиукраїнська газета українською мовою

Спеціально для Крим.Реалії

«Влада» Криму анонсувала випуск регіональної газети українською мовою. В «Радміні» запевнили, що заручилися підтримкою «української громади» Криму, створеної за вказівкою кремлівської адміністрації. Подібні ініціативи націлені на пропаганду серед жителів півострова помилкових стереотипів та інформаційне прикриття подальших репресій проти українських активістів.

Як повідомив російським журналістам голова «держкомітету» у справах національностей Заур Смирнов, випуск видання погодили з «українською громадою Криму».

«Газета розповідатиме про життя українців на півострові. Назва газети поки в робочому проекті», ‒ сказав Смирнов. За його словами, газета виходитиме за підтримки кримського «уряду», і перший номер планують випустити вже цього місяця.

«Українська громада Криму» ‒ організація, заснована минулого року з подачі республіканського «уряду». Її основним завданням є пропаганда серед кримчан і жителів України взагалі образу «правильного», з точки зору Москви, українця ‒ такого собі простакуватого «молодшого брата». Організацію очолив Олег Усик ‒ житель Сімферопольського району, активний член «Единой России». На сайті «Миротворець», який збирає інформацію про колабораціоністів і терористів, зазначено, що Усик є депутатом місцевої ради від ЄР. Хоча на сторінці громади в мережі Фейсбук спростували зазначену інформацію.

Олег Усик ‒ «професійний українець» на службі в російської адміністрації Криму. Він активно підтримує агресивну політику Москви щодо України, виступає за розчленовування країни, створення на базі східних областей прокремлівської квазідержави ‒ «Новоросії». Також кримський активіст відкрито поширює українофобські заяви й агітки. Наприклад, він тиражує в соціальних мережах записи на кшталт: «Українці ‒ це росіяни, які зрадили росіян». Формально такі «витівки» підпадають під знамениту 282-ту статтю Кримінального кодексу Росії ‒ дії, спрямовані на розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

Із моменту створення «українська громада» Криму майже не фігурувала в інформаційному просторі. Чому її активізували саме зараз і в контексті запуску газети? Українську мову в Криму оголосили «державною» ще 2014 року, але спочатку чиновники «Радміну» навіть не заїкалися про подібні проекти. Відповідь лежить на поверхні. Йдеться про видання антиукраїнської газети мовою Тараса Шевченка й Івана Франка. Подібні дії ‒ типова практика окупаційних адміністрацій. Нацисти під час Другої світової війни, захопивши радянські території, видавали газети й агітаційні матеріали російською й національними мовами; формували суспільно-політичні структури, лояльні до влади Третього рейху.

Москва та її ставленики на півострові діють за схожим сценарієм, але з урахуванням політичних і дипломатичних нюансів українсько-російського конфлікту. По-перше, кримська «влада» намагається таким чином активізувати пропаганду серед громадян України і збити з пантелику американських і європейських політиків. По-друге, виданням української газети мають намір прикрити репресії проти українських активістів і супротивників анексії взагалі.

Після виборів президента США Москва, сподіваючись на швидке вирішення «кримського питання», активізувала діяльність в інформаційному просторі нашої країни. В хід пішли не тільки агенти Кремля, а й наївні панікери. Українській і світовій громадськості намагаються донести, що мир у країні можливий тільки після відмови від Криму, в якому нібито захищені інтереси всіх національностей; і після зміни влади в Києві, коли на чолі держави опиниться «компромісна» фігура. Російські видання назвали таким олігарха Віктора Пінчука, який запропонував відмовитися від українського півострова. І нібито жителі України готові закрити очі на відторгнення частини території, розпочавши стосунки з Москвою з «чистого аркуша»; мовляв, навіть етнічні українці на півострові підтримують політику російського президента Володимира Путіна.

Російські політики та пропагандисти неодноразово говорили про те, що до 2014 року на півострові нібито проводили «агресивну українізацію». Якщо мова зайшла про друковані видання, то варто нагадати, що в Криму українською мовою виходила лише «Кримська світлиця» й український додаток до газети «Кримські вісті». Все інше ‒ переважно російською. Навіть найтиражніша кримськотатарська газета «Голос Крыма» видавалася «великою й могутньою». Фактично до анексії йшлося про обмеження державної мови на півострові й дискримінацію кримських українців.

Тепер кремлівські ставленики, розповідаючи про «братні народи», зайнялися насильницькою деукраїнізацією. Ініціатива «влади» з випуску української газети збіглась у часі з черговим витком репресій проти кримських активістів. Минулого тижня стало відомо, що Український культурний центр (НКЦ), що діяв у Сімферополі, опинився на межі ліквідації. Причина ‒ політичні переслідування з боку ФСБ. Минулого місяця силовики обшукали активістів центру ‒ сімейну пару Андрія Виноградова й Наталю Харченко. Їх запідозрили в «екстремізмі» за публікації в соціальних мережах. Виноградова звільнили з роботи. Російські силовики неодноразово натякали активістам про необхідність терміново залишити республіку. Спецслужби вже видавили з півострова іншого активіста УКЦ ‒ Вельдара Шукурджиєва.

Навряд газета, анонсована Зауром Смирновим, підготує матеріал на підтримку журналіста Миколи Семени чи активіста Володимира Балуха, переслідуваних російськими спецслужбами. Якщо видання запустять, велика ймовірність, що на шпальтах газети можуть з'явитися публікації в дусі «Крымской правды». Сумнівно, що функціонування маріонеткової «української громади» й запуск чергового пропагандистського ресурсу принесе «владі» відчутний результат. Москва програла інформаційне протистояння за Крим ще на початку анексії, адже не змогла переконати світову громадськість у «законності» власних дій.

Сергій Стельмах, політичний оглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції