Чим більше спілкуюся з людьми в Криму, тим більше помічаю, що градус невдоволення зростає. І в першу чергу ‒ через погіршення життя простих кримчан.
Це й не дивно ‒ адже рівень управлінського менеджменту в «нових» органах виконавчої влади й місцевого самоврядування в Криму просто не витримує жодної критики. Про це вже говорять привселюдно не якісь там місцеві ліберали, а навіть ті, хто, здавалося б, має мовчати про провальну управлінську політику в «російському Криму».
Рівень управлінського менеджменту в «нових» органах виконавчої влади й місцевого самоврядування в Криму не витримує жодної критики
Ось ветеран «російського руху» Криму Олександр Забара стверджує, що такого бездарного керівництва у Криму, зокрема, в Білогірському районі, ще не було за всю історію півострова.
Про невідповідність необхідному рівню кваліфікації й управлінської ефективності більшості місцевих керівників заявив і «спікер» Держради Криму Володимир Константинов.
«У нас дуже великий рівень недовіри до чинних голів адміністрацій, які ще займають свої місця. За підсумками минулого року в повній мірі тільки чотири голови адміністрації витримали іспит за всією сумою факторів, разом із освоєнням бюджету, реалізацією соціально-економічних програм на місцях, оцінкою їх виборцями, результатами виборів», ‒ сказав Константинов.
Прості ж кримчани вже не нарікають, а відкрито обурюються.
Із минулого місяця почалися невиплати зарплат і авансів учителям шкіл і співробітникам дитсадків у Криму. За інформацією жителя Білогірського району, громадського працівника Іллі Большедворова, що приїхав із Росії, вихователь дитячого садка повідомила йому, що призупиняє свою роботу до виплати їй заробітної плати. Люди в шоці, в багатьох кредити, які потрібно вчасно гасити, а без зарплати цього зробити не виходить.
Спілкуюся з підприємцями, вони кажуть, що складається враження, ніби їм оголосили війну
Ще гірша справа у кримського малого бізнесу. Спілкуюся з підприємцями, вони кажуть, що складається враження, ніби їм оголосили війну. На закриття підприємницької діяльності з ранку вишиковуються цілі черги в Сімферополі. Підприємців тиснуть наповну. Не дають торгових місць, штрафують на величезні суми.
Розповідають, що ринковики, які залишилися без робочих місць, після знесення їхніх торговельних точок на Центральному ринку в Сімферополі вирішили разом іти до Аксьонова, але їх не пустили до Радміну й навіть розмовляти не стали.
Роботи нормальної немає для простих людей, усе пристойне тільки по блату від «команди переможців». Ось, що пише з цього приводу сімферополець Олександр Звєздін:
«Сьогодні я був у Кримській службі зайнятості. Шукаю більш оплачувану та престижну роботу. На дошці знайшов. Рівень зарплат учителів: учитель російської мови ‒ 9 тисяч 300 рублів. Учитель образотворчого мистецтва ‒ 10 тисяч. Він малює. Учитель фізкультури ‒ 11 тисяч. Він стрибає і кидає м'ячик. Учитель музики ‒ 13 тисяч. Він співає».
На такі зарплати в Сімферополі можна лише вести жалюгідне існування, і то ‒ за наявності власного кутка.
Складається відчуття, що є дві паралельні реальності. Одна ‒ як дійсно живуть кримчани, а друга ‒ що показує телеканал «Крим24» ‒ як усе добре на півострові та які високі рейтинги довіри в «команди переможців».
Як би не старався «Крим24» твердити, що все добре і прекрасно в «рідній гавані», життя у кримчан від цього кращим не стає
Що ж відбувається в «королівстві» кримському? Адже як би не старався «Крим24» твердити, що все добре і прекрасно в «рідній гавані», життя у кримчан від цього кращим не стає. Як то кажуть, скільки не кажи «халва», а солодше в роті від цього не стане. Потрібні справи, потрібна ефективна робота держуправлінців, а її немає. А тому градус невдоволення кримчан зростає, і це в переддень президентських виборів у Росії. Відчуваю, що з такими темпами на вибори президента прийде ще менше кримчан, ніж на вибори до Держдуми...
Зарема Сейтаблаєва, кримчанка, блогер (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
