Зараз громадський активіст з Бахчисарая Сейран Салієв перебуває за ґратами. Йому присудили 12 діб адміністративного арешту за те, щоб він, нібито, розміщував у соціальних мережах матеріали екстремістського змісту. До цього силовики увірвалися з обшуком у його дім, де живуть троє його дітей, вагітна дружина і літня мати Зодіє Салієва ‒ ветеран кримськотатарського національного руху. Крим.Реалії вирішили ознайомити читачів з історією сім'ї Салієвих і розповісти про те, за що заарештованого активіста цінують друзі, соратники та родичі.
Червень 1986 року, місто Абінськ, Краснодарський край. Ініціативна група з-поміж кримськотатарських активістів прийшла до міської прокуратури. Нещодавно в місцевих газетах була опублікована серія статей, спрямованих на дискредитацію кримських татар, і громадські активісти прийшли до влади висловити своє невдоволення.
Серед присутніх були активісти, які тепер вважаються ветеранами кримськотатарського національного руху: нинішній заступник голови Меджлісу Ільмі Умеров, Рефат Чайлак, Амет Асанов та інші. «Ініціативників», як їх тоді називали, прийшли підтримати місцеві жителі з-поміж кримських татар. Банківський працівник Зодіє Салієва взяла з собою семимісячного сина на ім'я Сейран.
«Тоді майже ні у кого не було телефонів, але ми були дуже мобільні. І коли ми зайшли в прокуратуру, а Сейран був у мене на руках, у прокурора і членів райвиконкому очі на лоб полізли. Вони були в шоці, що прийшло стільки людей, ще й з малолітніми дітьми», ‒ згадує Зодіє Салієва.
31 рік потому багато що змінилося. Салієви приїхали до Криму і обжилися в Бахчисараї. Сейран, якого приносила Зодіє в Абінську прокуратуру, змужнів, завів власну сім'ю і вже має трьох дітей. Але його співвітчизникам, як і раніше доводиться боротися за право на самовизначення. 26 січня 2017 року озброєні російські поліцейські увірвалися в будинок Салієва, перевернули все догори дном, забрали Сейрана до суду, де йому призначили 12 діб арешту.
30 років в національному русі
«Я народилася в Узбекистані. Тоді нам з молоком матері передавалося, що наша батьківщина ‒ Крим. Мама багато мені розповідала про батьківщину. А тато не міг розповідати, його погнали німці, а потім він у Австрії був. А мама часто згадувала про те, як в цих вагонах вона з трьома сестрами залишилася без матері», ‒ розповідає Зодіє Салієва.
У 1967-му році адміністрація школи, в якій вона вчилася, проводила опитування серед школярів з Криму про те, чи хочуть вони вивчати кримськотатарську мову.
«У школі попросили піднятися всіх кримських татар і запитали, чи хочете ви вчити кримськотатарську тут, в Узбекистані. Я піднялася і сказала: «Так, я хочу вчити свою мову, свою культуру. Але у себе в Криму», ‒ згадує Зодіє-ханум.
У 1978-му році багато кримських татар переїжджали з Узбекистану ближче до Криму, і сім'я Салієвих перебралася до Новоросійська. На той момент вона була кваліфікованим фахівцем у банківській сфері. В Узбекистані вона зробила кар'єру від касира-контролера до інспектора обласного управління ощадкас.
«Природно, вони мене хотіли взяти на роботу. Але не прописували через те, що я кримська татарка. Керівник банку, яка взяла мене на роботу, навіть через мене отримала партійне стягнення за те, що три місяці я працювала без прописки», ‒ розповіла Салієва.
З 1986 року почався підйом кримськотатарського національного руху, і Зодіє Салієва активно до нього долучилася
У 80-х Зодіє вийшла заміж і разом з чоловіком переїхала в місто Абінськ, розташоване недалеко від Новоросійська.
З 1986 року почався підйом кримськотатарського національного руху, і Зодіє активно до нього долучилася. У 1987-му вона була однією з тих, хто брав участь у мітингах кримських татар на Красній площі, висловлюючи обурення тим, що у ТАРС вийшла стаття, яка виправдує депортацію їхнього народу.
«Потім нас насильно вивозили з Москви. Але нас не спіймали, ми поїхали назад у місто Абінськ. Але, природно, у нас деяких звільняли з роботи, викликали до прокуратури. Така у нас була боротьба. Відтоді й досі я в цьому русі», ‒ розповіла Зодіє.
«Хто шукає, знаходить шляхи»
Салієви приїхали до Криму в 1992 році, і оселилися в селі Холмівка Бахчисарайського району. Там Сейран пішов до першого класу. Холмівську школу він закінчив у 2003 році. Спробував вступити до інституту, але провалив іспити. Тоді пішов вчитися в одне з училищ Сімферополя на оператора комп'ютера.
Після цього з другої спроби Сейран вступив до Кримського інженерно-педагогічного інституту на факультет кримськотатарської та турецької філології, але з часом його покинув.
У 2006 році він одружився. Зараз у нього троє дітей, і ось-ось народиться четверта.
За свої 30 років Сейран перепробував багато професій: працював фасувальником на складі, пекарем, інкасатором.
Без Салієва не обходиться жодне з кримськотатарських свят. Він намагається брати участь в їхній підготовці, організовує спортивні змагання, сам часто буває суддею в змаганнях з боротьби Куреш.
За словами друзів і родичів Сейрана, він має дуже широке коло інтересів і захоплень: музика, танці, греко-римська боротьба, історія та топоніміка Криму. У літню пору він підробляє екскурсоводом. Приводом гордості для Сейрана стало те, що нещодавно він зводив у похід на Ескі-Кермен одну зі своїх улюблених реп-груп ‒ «Касту».
При цьому Салієв є глибоко віруючою людиною. Навіть вид спорту, яким він вирішив зайнятися, він вибирав, виходячи з канонів ісламу.
«Іслам спонукає нас бути здоровим тілом і здоровим духом. А боротьба ‒ це один з видів спорту, який був схвалений пророком Мухаммедом. Тому він його і вибрав», ‒ розповів друг Сейрана Сервер Мустафаєв.
Як відомо, в останні кілька років кримськотатарським районам Бахчисарая приділяють посилену увагу силовики. Сейран відомий як людина, яка в перших лавах з'являється біля будинків співвітчизників, в яких проводяться обшуки і затримання.
«У Сейрана є водійські права, але немає машини. Але його можна побачити всюди. Якщо якійсь людині потрібна допомога ‒ він там. Якщо якийсь гурток з боротьби ‒ він там. Якщо обшуки ‒ він там. Я йому завжди кажу: «Як ти усюди встигаєш? Люди з машиною тут опинилися пізніше за тебе». А він у відповідь: «Хто хоче, той знаходить шляхи. Хто не хоче, той шукає причини», ‒ розповів бахчисараєць Сервер Мустафаєв.
Наймасштабніша серія обшуків в будинках у кримських татар прокотилася Бахчисараєм 12 травня 2016 року. У цей день Сейран зайшов до мечеті й через звукопідсилювальну техніку, встановлену на мінареті, закликав місцевих жителів прийти і підтримати одновірців.
Силовики розцінили дії Салієва як організацію несанкціонованого мітингу, і суд призначив йому покарання у вигляді штрафу розміром у 20 тисяч рублів.
Новий візит до Салієва та його сім'ї поліцейські зробили 26 січня цього року. Бахчисарайський районний суд, підконтрольний Росії, визнав його винним у порушенні статей 20.3 і 20.29 Кодексу про адміністративні правопорушення Росії. Суддя розцінила як «поширення екстремістських матеріалів» деякі аудіозаписи на сторінці Сейрана «Вконтакте» і публікації, в яких йдеться про організацію «Хізб ут-Тахрір». Салієва помістили на 12 діб до ізолятора тимчасового утримання. Термін його арешту збігає 7 лютого.
