Спеціально для Крим.Реалії
Кримськотатарські політики, спокусившись на сумнівні пропозиції кремлівських «данайців», опинилися біля розбитого корита. Сталося саме те, про що їх попереджали ще навесні 2014 року: російська «влада» їх використовувала для створення потрібного інформаційного галасу і більше не має потреби в послугах основної маси колабораціоністів.
Один із типових прикладів ‒ керівник кримськотатарської організації «Инкишаф» (перекладається українською мовою як «розвиток»), член Ради з питань міжнаціональних відносин при російському президенті Ескендер Білялов. Днями він в ефірі пропагандистського телеканалу журився з приводу того, що «влада» півострова звільняє кримських татар-чиновників, а нових не набирає. З посади «віце-прем'єра» пішов одіозний Руслан Бальбек, з адміністрації Сімферополя був звільнений екс-юрист Меджлісу Тейфук Гафаров, без посади залишився і фахівець відділу міжнаціональних відносин Білогірської адміністрації Мурат Язиджиєв. Йому не допомогла активна участь в колабораціоністському русі «Къырым», «влада» не оцінила його зрадницькі заклики до кримських татар відмовитися від ідеї національної державності.
Тепер Ескендер Білялов скаржиться, що Кремль та його республіканські маріонетки мало приділяють уваги кримським татарам, корінний народ не представлений широко на адміністративних посадах і в силових органах.
«У 14-му році я підняв питання на зустрічі з президентом (Російської Федерації ‒ КР). Він мені сказав: «Ескендере, у Росії немає п'ятої графи». Так і є. У нас у владі багато хлопців працює, але хотілося б більше. Ми хотіли б бачити у владі заступника прокурора республіки ‒ кримського татарина. Ми хотіли б бачити заступника міністра (МВС), заступника голови ФСБ. Раніше у нас за України ці посади були. Так, в СБУ не було, але в міліції, прокуратурі були. Я думаю, все-таки у нас є гідні кадри, які могли би зайняти, та нам би легше було працювати», ‒ сказав Білялов.
Кремль і його кримські маріонетки поступово видавлюють кримськотатарських колабораціоністів з політичного поля, позбавляючи усіляких перспектив
Він вважає, що служба кримських татар у зазначених російських «органах» нібито допоможе співвітчизникам. «Ви самі бачите, що відбувається: силові структури ‒ дуже багато зараз таких проблемних моментів, коли проводять вони свої якісь службові заходи. Я думаю, якби там були й наші співробітники вищого рангу, це було б простіше і проводити для цих людей. Так що треба побільше довіряти кримським татарам, більше брати саме у владні структури наших хлопців», ‒ додав політик.
Лідер «Инкишаф» сказав велику дурницю. Судячи з його плутаних міркувань, кримським татарам буде приємніше, якщо їх битимуть й обшукуватимуть не приблуди з Росії, а власні співвітчизники. Очевидно, пан Білялов перебуває в стані фрустрації, і цьому є своє пояснення. Кремль і його кримські маріонетки поступово видавлюють кримськотатарських колабораціоністів з політичного поля, позбавляючи усіляких перспектив. Щоб зрозуміти, чому Ескедер Білялов опинився у такому становищі, потрібно повернутися до подій весни-літа 2014 року.
Під час анексії російські емісари активно обробляли представників корінного народу, використовуючи улюблену чекістську технологію «розводів». Керував процесом екс-представник російського президента в Криму Олег Белавенцев. З одного боку, він намагався схилити на свій бік керівництво Меджлісу, а з іншого ‒ вів переговори з внутрішньою опозицією. До останніх на той момент належали прихильники Ремзі Ільясова, який програв у 2013 році вибори голови Меджлісу.
Ескендер Білялов мав певну політичну і ділову вагу в системі національного самоврядування. Він відомий у Сакському районі як «латифундист». Його підприємство орендує кілька тисяч гектарів землі в районі, займаючись вирощуванням сільгосппродукції. Він на той момент керував сакським регіональним меджлісом, мав власну фракцію «Инкишаф» в Курултаї. Білялов активно лобіював просування Ільясова, але, як відомо, програв. Хоча вони до останнього були впевнені в перемозі.
Коли півострів заполонили «зелені чоловічки», кремлівські емісари зіграли на кримськотатарських протиріччях. Білялова «завербували» швидко. Виступаючи на відомій сесії Курултаю 29 березня 2014 року, він публічно почав дякувати (!) Президенту Володимиру Путіну за консолідацію корінного народу. «Спасибі Путіну, що він згуртував нас, кримських татар!», ‒ проголосив Білялов. Делегати зустріли його слова лайкою і свистом. І очільнику «Инкишаф» довелося виправдовуватися. Мовляв, він мав на увазі, що російське вторгнення згуртувало кримських татар, але йому не повірили.
Ескендер Білялов «осиротів» у політичному сенсі слова. Зрештою, він залишився без гучної посади, з якої намагався впливати на кримських татар, без політичних перспектив і, найголовніше, втратив повагу співвітчизників
Незабаром його політичний партнер Ремзі Ільясов отримав посаду «віце-спікера», а сам Білялов ‒ «радника» повпреда Белавенцева. Під персону Білялова створили якусь «раду» для реалізації указу Путіна щодо «реабілітації» кримських татар. Судячи з інформаційного контексту і заяв Белавенцева, представництво російського президента нібито мало намір працювати з корінним народом, висуваючи кримських татар на адміністративну роботу. Білялов бачив себе таким собі фільтром, через який проходитимуть кандидати на різні посади. Наслухавшись кремлівських казок, він брав активну участь у спробах створення проросійського Курултаю, особисто вмовляв делегатів національного з'їзду, вів агітацію серед підприємців. Усе марно.
Ідилія тривала, поки Путін не ліквідував «кримський федеральний округ» і не перевів Белавенцева на Північний Кавказ. Ескендер Білялов «осиротів» у політичному сенсі слова. Зрештою, він залишився без гучної посади, з якої намагався впливати на кримських татар, без політичних перспектив і, найголовніше, втратив повагу співвітчизників. Важко переконувати їх у принадах «російського» Криму, коли кожного дня утискають рідну мову і культуру, вриваються в будинки активістів, б'ють, обшукують і фабрикують справи проти кримських мусульман. За останні два роки у кримських татар накопичилося чимало питань до Білялова і його «соратників», на які у нього немає виразних відповідей.
Сергій Стельмах, політичний оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
