Журналісти і редактори кримського видання «Кримська світлиця» вийшли на мітинг до стін Кабінету міністрів України. Що відбувається з єдиною україномовною газетою в Криму і чого вимагають видавці? Про це говоримо з головним редактором газети «Кримська світлиця» Віктором Мержвинським, головою «Євромайдан-Крим» Сергієм Мокренюком і заступником міністра культури України Тамарою Мазур.
Єдина в Криму україномовна газета «Кримська світлиця» видавалася на півострові з 1992 року. Газета висвітлювала життя української спільноти в Криму і була трибуною для місцевих авторів. Її фінансували з бюджету України. З минулого року Національне газетно-журнальне видавництво Мінкультури України припинило друкувати газету і підписало наказ про переведення всього колективу на материк. Переїхати погодилися не всі.
З липня 2016 року громадсько-політична та літературно-художня газета «Кримська світлиця» відновила вихід в друкованому вигляді. 14 жовтня у Києві презентували інтернет-сайт газети. Нова команда сформована повністю з кримчан, які розраховують і на передплатників видання.
‒ У нас в гостях головний редактор газети «Кримська світлиця» Віктор Мержвинський. Вікторе, що зараз являє собою видання, який колектив над ним працює, що змінилося в газеті?
Мержвинський: Колектив ‒ на 95% люди, пов'язані з Кримом: ті, хто там народився або довгий час прожив. Деякі люди зі старого складу редакції переїхали на материк, коли газета ще виходила у Криму, і тепер працюють з нами. Що стосується змін ‒ у зв'язку з переїздом в першу чергу змінилася мета видання. Наша майбутня аудиторія і передплатники тепер зовсім інший контингент. Події останніх двох років, звичайно, теж стимулюють працювати в іншому форматі. Змінився також дизайн газети. Також ми намагаємося поширювати важливу інформацію через соцмережі та інші інтернет-майданчики. Ми знаємо, що є люди, які не бояться провозити нашу газету до Криму через адмінкордон, поширюють серед наших читачів.
‒ Чому напередодні колектив «Кримської світлиці» та інших видань був змушений вийти під стіни Кабміну? Чого ви вимагали?
Мержвинський: Перша причина ‒ невиконання постанови Кабміну, що з'явилася ще в травні. Вона передбачає підвищення зарплати журналістам, оскільки за рангом вони прирівнюються до держслужбовців. Зарплати мали збільшитися істотно, проте з'ясувалося, що постанова працює тільки в межах Кабміну, а на наше держпідприємство чомусь не поширюється.
‒ До речі, з цим питанням ми можемо звернутися безпосередньо ‒ з нами на зв'язку заступник міністра культури Тамара Мазур. Тамаро, як буде вирішена ситуація навколо газети «Кримська світлиця»? Чи дійсно журналісти цієї газети мають отримувати підвищену зарплату?
Мазур: Як я вчора пояснювала і представникам Національного газетно-журнального видавництва, і представникам профспілки, законодавство передбачає підвищення заробітних плат журналістам до рівня держслужбовців. Міністерство культури України готове виконувати цю вимогу. Але газета «Кримська світлиця» функціонує в складі Національного газетно-журнального видавництва. Воно отримує підтримку з держбюджету в обсязі 30%. Ми не покриваємо повністю зарплату і не зобов'язані цього робити. Тому що держпідприємство може і має самостійно заробляти гроші і формувати бюджет в межах свого фінансового плану. Коли директор підприємства звернувся до нас з проханням затвердити новий штатний розклад, воно не було забезпечене фінансовим планом. Ми просили просто привести її у відповідність: або підвищити показники фінансового плану, який має бути виконаний, або оптимізувати штат. Справа в тому, що в Національному газетно-журнальному видавництві зарплати всіх інших співробітників, зокрема і технічних, прив'язані до зарплати журналіста. І підвищення зарплати журналістів тягне підвищення зарплат технічних співробітників.
‒ Який же вихід з цієї ситуації?
Мазур: Пошук рішення триває. Ми запропонували керівництву такий варіант: внести зміни до штатного розпису, підвищивши зарплати тільки журналістам, як того вимагає закон. Відмежувати зарплати технічного персоналу, керівництва від зарплат журналістів. А потім, коли фінансове становище покращиться, можна буде підвищити зарплату зокрема й технічним співробітникам і керівництву.
‒ Пане Вікторе, що ви можете сказати з цього приводу?
Мержвинський: Пані Мазур ‒ юрист, і прекрасно володіє канцелярською мовою, законодавчою базою. Однак головне питання до міністерства ‒ чому в принципі закон не виконується до цього часу? Можливо, я занадто емоційний, тому що, чесно кажучи, втомився від цього всього. Якби наші чиновники хоч раз побували в шкурі переселенців, думаю, тон був би дещо іншим. Ми постійно слухаємо обіцянки, стикаємося з невиконанням навіть судових рішень. Я почув, що наше видання і все видавництво не є підлеглими Мінкультури. Це все одно що сказати, що сільська школа не підпорядковується Міносвіти.
Мазур: Ви оперуєте поняттями, які не можна порівнювати. Школи ‒ це бюджетні установи, і вони перебувають у підпорядкуванні Міносвіти. Національне газетно-журнальне видавництво ‒ держпідприємство, яке самостійно здійснює господарську діяльність. Закон чітко визначає напрямки фінансово-економічної підтримки ЗМІ. І ця підтримка не передбачає покриття витрат на зарплату. Ми не зобов'язані це робити. Але керівництво підприємства може використовувати виділену нами підтримку на свій розсуд. І питання, чому не підняли зарплату ‒ не до міністерства, а до безпосереднього керівництва.
‒ З нами на зв'язку голова громадської організації «Євромайдан-Крим» Сергій Мокренюк, який підтримує співробітників «Кримської світлиці». Сергію, завдяки тиску кримських громадських активістів цього року вдалося вирішити багато важливих питань, зокрема навколо Таврійського національного університету. Як ви думаєте, чи вдасться захистити колектив газети?
Мокренюк: Йдеться не про колектив, а про наявність чи відсутність державної політики в сфері культури в кримському питанні. Немає культури і культурної політики ‒ немає держави. Мені дуже шкода, що люди, які цього не розуміють, очолюють Міністерство культури.
‒ Що ви будете робити, якщо не знайдеться способу вирішити проблему оплати праці журналістів «Кримської світлиці»?
Мокренюк: Цього не може бути. Газета важлива для кримчан. Ми знайшли для редакції прекрасний комп'ютер, без міністерства. Значить, можна знайти й інше. Якщо міністр цього не може ‒ значить, це зробить інший міністр. Навіщо потрібний міністр, у якого немає бачення розвитку кримської та української культури?
‒ Пане Вікторе, наскільки добре зараз читають і купують газету, чи зросла предоплата? Чого вдалося досягти за рік?
Мержвинський: На момент переведення на материк тут у газети було всього 18 передплатників. Станом на листопад їх близько 100. На початок 2017 року, думаю, їх буде 600-700. Це велика робота ‒ нас, активістів, наших симпатиків. Люди намагаються нам допомогти. Міністр обіцяв надати нам приміщення і техніку ще в серпні. Якби не зусилля активістів і держпідприємства, яке тимчасово взяло для нас техніку у інших редакцій, а приміщення було виділене за рахунок переміщення відділу кадрів, не знаю, що б ми робили.
‒ Я чув, що «Кримську світлицю» провозять на анексований півострів. Чи не вилучають її на адмінкордоні?
Мержвинський: Коли газету перевели на материк, змінилася сама мета видання. Тепер там менше матеріалів політичного профілю. Культура, спорт ‒ так.
‒ Чи доступна в Криму електронна версія газети?
Мержвинський: Так, не зважаючи на те, що державна підтримка на функціонування сайтів не виділяється. Ми розробили сайт з підтримкою наших активістів. Він ще не ідеальний. Справа ще й у тому, що колектив видання, який не захотів переїжджати на материк, взяв зобов'язання вести сторінку газети на Фейсбуці, вести сайт, і, можливо, їм не завжди вдається давати повну і об'єктивну інформацію. Склалася ситуація, коли, по суті, паралельно функціонують дві «Кримські світлиці», і це не на користь виданню.
