Спеціально для Крим.Реалії
Наша громадськість у черговий раз переконалася, що російський лібералізм закінчується на «українському питанні», зокрема на проблемі анексованого Криму. Опозиціонер Олексій Навальний, який претендує на посаду президента Росії, підтвердив прихильність «Кримнашу». Забувши про міжнародне право, він запропонував українцям погодитися на «чесний референдум» у республіці.
Якщо раніше Олексій Навальний обговорював перспективу «чесного референдуму», будучи рядовим опозиціонером, то тепер він претендент на пост глави держави. Виступаючи в ефірі радіо «Эхо Москвы», він сказав, що проблема анексованого півострова не вирішиться ще довго. Політик порівняв «кримське питання» з Єрусалимом і Північним Кіпром. У той же час він повторив думку про те, що проблему можна залагодити шляхом «нормального референдуму».
«Значить, даємо час всім агітувати хоч греблю гати, абсолютно чесний вільний референдум. Ми розуміємо реальне волевиявлення жителів Криму, після цього починаємо щось робити», ‒ розповів Навальний. Можна припустити, що «чесний референдум», із його точки зору, передбачає легалізацію російського статусу над Кримом.
У перший рік анексії російський опозиціонер убив демократичну громадськість наповал, порівнявши Крим із «бутербродом». Мовляв, зміна влади в Кремлі не передбачає автоматичного відновлення українського суверенітету над Кримом. Новина про теперішню заяву Навального зібрала безліч негативних коментарів не тільки в українському сегменті соціальних мереж, але й від колег в опозиційному цеху, категорично не згодних із «Кримнашем». Опоненти апелювали до міжнародного права і здорового глузду. Наводили аналогію: Китай силою відхопить частину російської території, нашпигувавши її військами і зброєю, а після запропонує ошелешеним росіянам: «Давайте проведемо «чесний референдум» і ви погодитеся, що територія залишиться за Китаєм назавжди». Саме такий варіант запропонував Україні «демократ» Навальний, продемонструвавши свій великоруський цинізм.
Рідко хто з російських опозиціонерів знаходить у собі сміливість говорити про факт: Кремль украв чуже майно
Уже багато було написано про те, що російська «ліберальна опозиція» в більшості своїй стоїть на позиціях «Кримнаша». Вони старанно прикриваються різними евфемізмами, пропонують провести «правильний референдум» чи просувають ідею «спільного управління». Рідко хто з них знаходить у собі сміливість говорити про факт: Кремль украв чуже майно, і півострів усе одно доведеться повернути законному власнику. Деякі, як журналіст Олег Кашин, визнають, що анексія була незаконною, але при цьому говорять про «відновлення справедливості». Міф про «споконвічно російський» Крим, але тільки в іншій редакції.
Так само, як Навальний свідомо збрехав, порівнюючи український півострів із Північним Кіпром. Туреччина, на відміну від Росії, не стала приєднувати бунтівну «республіку». У цій історії важливе інше. Обурюватися щодо чергової заяви Навального про Крим не варто. У чинному політичному полі й за нинішньої адміністративної конструкції його шанси на обрання російським президентом мінімальні. Можливо, він і стане главою держави, але тієї, що виникне на уламках Російської Федерації. З огляду на те, що чинна владна команда ґрунтовно загнала ситуацію в глухий кут, поставивши величезну країну в залежність від телевізійного рейтингу однієї людини ‒ президента Володимира Путіна, ‒ росіян очікує низка трагічних подій.
Висування Олексія Навального ‒ ініціатива Кремля. Сподіваюся, ніхто з розсудливих людей не подумав, що російське «правосуддя» раптово прозріло й Верховний суд скасував вирок, винесений політику у «справі Кіровлісу» тільки з міркувань законності?
Нинішнє висування Олексія Навального ‒ ініціатива Кремля. Сподіваюся, ніхто з розсудливих людей не подумав, що російське «правосуддя» раптово прозріло й Верховний суд скасував вирок, винесений політику у «справі Кіровлісу» тільки з міркувань законності? Справу відіслали на новий розгляд. Таким чином, опозиціонер усе одно залишився на «гачку» у Луб'янки. Судячи з інформаційного контексту, в адміністрації президента ухвалили рішення допустити несистемного кандидата до перегонів за головне крісло країни. Тільки з цією метою влада могла послабити тиск. І як тільки розпочався процес перегляду справи, Навальний поспішив повідомити про свою участь у майбутніх виборах, хоча до старту кампанії часу ще досить.
Кремлю потрібна імітація чесної боротьби, щоб надати перемозі Путіна більшої легітимності. Політична підтанцьовка з-поміж старих системних кандидатів (скандаліста Володимира Жириновського, комуніста Геннадія Зюганова чи «есера» Сергія Миронова) за роки «розвиненого путінізму» істотно пошарпалася. Цей старий партдержактив набрид виборцю. Ефектною кампанія за їхньої участі не буде. Адміністрації президента потрібна беззастережна перемога; «намальованими» показниками тут не відбудешся. На одному Криму виїхати теж не вийде.
У суспільстві накопичується втома від нищівних «геополітичних перемог», через які добробут обивателів неухильно падає. Спостерігачі бачать, як Кремль «приєднав» півострів, «захистив» російськомовних на Донбасі, «громить терористів» Сирії, всіляко демонструючи геополітичну велич, але життя з кожним днем стає тільки гірше. Як показали нещодавні вибори до Держдуми, електорат охопила політична апатія. Влада вирішила його «простимулювати», використавши Навального в ролі керованого технічного кандидата. Розраховувати, що Путін запропонує наступника, не варто. Через анексію українського півострова, військові злочини на Донбасі й у Сирії, нинішня верхівка триматиметься за владу до останнього. Для них втрата посади ‒ питання життя і смерті в буквальному сенсі цього виразу.
Фарисейство Навального ні зараз, ні потім не вершитиме долю захопленого півострова. Питання Криму залежить від двох аспектів: міжнародний тиск на країну-агресора і стан її економіки. Не варто скидати з рахунків варіант, коли Україна силою звільняє окуповані території, а й такий сценарій багато в чому залежить від підтримки західних партнерів і обстановки в самій Росії. Чим гірше буде ситуація (політична й фінансова) у ворожому таборі, тим більша ймовірність того, що кремлівська верхівка піде на переговори щодо Криму.
Нинішні запевнення про те, що «питання закрите», ‒ дурне позерство і спроба підвищити ставки перед можливими торгами. Класичний приклад ‒ Курильські острови. Спочатку Москва вставала в позу, говорячи щось на кшталт «питання закрите». Тепер під час нещодавнього візиту до Токіо Путін висловився про готовність проводити «спільну господарську діяльність» на островах. Причина проста: федеральній владі дуже потрібні гроші. Вони готові хоч зараз здати території за певну суму, але не хочуть ризикувати телевізійними рейтингами. Адже минулого року вони вже подарували Китаю під виглядом оренди 115 тисяч гектарів землі в Забайкаллі. Громадськість, одурманена телевізором, навіть не помітила.
Для Олексія Навального тема Криму ‒ всього лише елемент риторики, спроба загравання з імперським електоратом
Для Олексія Навального тема Криму ‒ всього лише елемент риторики, спроба загравання з імперським електоратом. Він прекрасно розуміє, що цивілізований світ відмовився визнати півострів російським не через «неправильний референдум», а внаслідок грубого порушення Кремлем міжнародного права.
Сергій Стельмах, політичний оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
