Спеціально для Крим.Реалії
Понад півстоліття тому на екрани вийшов відомий документальний фільм Михайла Ромма «Звичайний фашизм». Зловісна чорно-біла картина. Закадровий голос повідомляв про мільйони вбитих і закатованих на догоду перевазі «арійської раси»; розповідав про зліт і падіння ватажків нацистської Німеччини та їх союзніков. В середині оповіді диктор (це був сам Ромм) зробив паузу і спокійним голосом наголосив, що фашизм нікуди не подівся: він буде завжди жити, лише змінюючи імена і вигляд.
Сучасний російський фашизм ховається за гучним гаслом «Кримнаш». Агресивна вербальна конструкція стала символом мови ворожнечі та міжнаціональної нетерпимості. Після входження в «рідну гавань», місцеві шовіністи вирішили, що настав їхній «зоряний час». Днями відбувся типовий випадок.
Мешканка села Мирне, екс-кандидатка в «депутати» Держдуми Наталя Крижко запропонувала топити в морі кримськотатарських активістів, які виступають за установку покажчиків рідною мовою. Таку пропозицію Крижко озвучила під час бесіди в Facebook з членом «Партії росту» Олександром Таліповим і кримською громадською діячкою Лілією Діденко. Їх обурило, що група кримських татар, які проживають в селищах Білоглинка і Мирне Сімферопольського району, звернулися до сільської ради з проханням встановити на в'їзді в села таблички з історичними назвами ‒ Аташ-Кият і Сарайли-Кият. Не йшлося про перейменування, але шовіністи сприйняли ініціативу саме так. Звернувшись до Діденко, Крижко попросила сприяти і не допустити «страшної помилки».
Під час обговорення обидві жінки і Олександр Таліпов, який приєднався до них, дішли до висновку, що ініціатива з установки дорожніх табличок походила від Меджлісу, керівництво якого перебуває на материковій Україні. Спочатку вони запропонували вивезти кримськотатарських активістів у залізничних ешелонах, але згадали, що сполучення з Україною заблоковане.Таліпов знайшов своєрідне рішення: «в Керченську протоку». Крижко ідея сподобалася, і вона вирішила її розвинути. «Тоді баржу, і в найглибшому місці Чорного моря... і поминай як звали», ‒ написала мешканка Мирного.
Редакція кримськотатарської газети «Авдет» першою звернула увагу на висловлювання громадських діячів, написавши про це новину. Інформація розійшлася соціальними мережами. Наразі посилання на бесіду Крижко з однодумцями недоступне. Швидше за все, її видалили після того, як в соціальних мережах пішла «хвиля» з боку кримських татар.
Наталя Крижко проживає в Мирному. Як зазначено в її профілі в мережі Facebook, вона працює вчителем у місцевій школі. Звичайно, можна було закрити очі на подібні заяви. Мовляв, в інтернеті багато чого пишуть. Але, по-перше, вона ‒ педагог і, отже, може впливати на думку підростаючого покоління. По-друге, дама бере активну участь у громадському житті селища, є публічною фігурою.
На сайті села Мирне вистачає інформації про те, як педагог-татарофоб бере участь в організації концертів і народних гулянь. Як було зазначено вище, Крижко намагалася конвертувати суспільний капітал в політичний, балотуючись до російської Держдуми. Тобто, вона своїми діями і заявами неодноразово демонструвала намір впливати на громадську думку і політичну обстановку в регіоні.
Немає сенсу апелювати до російських законів або кримської конституції, в якій кримськотатарська фігурує серед «державних». Подібні документи, як й інші гучні обіцянки окупанта ‒ «фількіна грамота».
Після насильницького виселення корінного народу радянська влада влаштувала в Криму «тиху гавань» для відставних партійних працівників, бюрократичної верхівки, військових чинів, чекістів та міліціонерів
Насправді, проблема набагато глибша і складніша. Латентна татарофобія була присутня в Криму з початку активного повернення кримських татар з місць депортації. Причини такого явища переважно психологічні. Після насильницького виселення корінного народу радянська влада влаштувала в Криму «тиху гавань» для відставних партійних працівників, бюрократичної верхівки, військових чинів, чекістів та міліціонерів. З початком української незалежності зазначена соціальна група зайняла агресивні прорадянські позиції. Масове повернення кримських татар стало для них черговим ударом. Корінний народ одним тільки фактом свого існування постійно нагадував колишнім комуністам, що вони в Криму ‒ непрохані гості, які захопили чужі будинки і землю.
Корінний народ одним тільки фактом свого існування постійно нагадував колишнім комуністам, що вони в Криму ‒ непрохані гості
Колишні партробітники, відставні силовики і спецслужбісти, а також їхні діти мали в республіці істотну політичну вагу. Фактично «відтворення» кримської автономії в січні 1991 року відбулося на догоду їхнім інтересам. Корінний народ не підтримав цю ідею, бо «відновлення» радянської автономії, ліквідованої в 1945 році, йшло не за національним, а за територіальним принципом. Партійне начальство на чолі з Миколою Багровим свідомо пішло на таке підтасовування.
Маючи політичні, фінансові та медійні можливості шовіністи і їхні спільники організували постійне цькування кримських татар. У хід йшли старі радянські міфи про нібито «масове зрадництво» в роки радянсько-німецької війни, «некультурність» кримських татар та інші вигадки. Аби тільки обґрунтувати просту тезу: «Кримських татар депортували обґрунтовано». Злодії та їхні спадкоємці до останнього намагалися переконати себе і оточення в тому, що «законно» присвоїли собі чуже майно.
У 2000-і роки цькування кримських татар продовжилося, але в більш прихованих, витончених формах
У роки української влади, незважаючи на відсутність послідовної національної політики, рідко хто з місцевих шовіністів наважувався голосно і відкрито поливати кримських татар брудом. Закликати до вбивств, як Наталя Крижко, ніхто не насмілювався. У 2000-і роки цькування кримських татар продовжилося, але в більш прихованих, витончених формах. Провокаційні статті (в цьому плані прославилася «Кримська правда»); псевдонаукові історичні дослідження, автори яких намагалися позбавити кримських татар автохтонного статусу; повзуче знищення освіти рідною мовою і багато іншого.
Міна, закладена «червоними директорами» в 1991 році, вибухнула навесні 2014-го. Під час анексії Криму російська пропаганда і місцеві демагоги лякали широку громадськість не тільки міфічними «бандерівцями», а й «татарськими радикалами», які готували погроми. Серед «кримнашистів» (особливо старшого віку) нерідко можна було почути фразу в дусі: «Якщо б сюди не прийшла Росія, татари б нас перерізали».
Поведінка кримських шовіністів має ознаки «вічного фашизму», описані геніальним мислителем Умберто Еко: агресивний ірраціоналізм, націоналізм і ксенофобія; захопленість теоріями змови і культивація почуття обложеної фортеці. Крижко і Діденко формувалися як особистості в умовах незалежної України, активно вбираючи антитатарські настрої. Сам факт того, що вони публічно обговорюють масові вбивства кримських татар, говорить багато про що. Вони не соромляться і не приховують свої думки, вважаючи, що оточення їх зрозуміє і схвалить. Шалений націоналізм, готовність знищувати людей тільки тому, що вони іншої національності, віри чи кольору шкіри ‒ звичайний фашизм. Шовіністи впевнені, що російська «влада» де-факто надала їм право знущатися з корінного народу, забороняти рідну мову і навіть погрожувати масовими вбивствами.
Прихильники фашистського «Кримнашу» не можуть або не хочуть зрозуміти одного: рано чи пізно Росія буде змушена піти з української території. Інтернет «пам'ятає» кожне необережне слово, кожну злочинну погрозу. І настане момент, коли за такі слова доведеться відповісти.
Сергій Стельмах, політичний оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
