«Закон Колесніченка-Ківалова» захищає «русскій мір» в Україні – письменниця Лариса Ніцой

У середу Конституційний суд України завершив розгляд у формі усного слухання справи щодо конституційності закону «Про засади державної мовної політики» (так званий «закон Колесніченка-Ківалова») і перейшов до закритої частини процесу. Усне слухання тривало два дні, 13-14 грудня. А під стінами КСУ на мітингу активісти вимагали якнайшвидше скасувати цей закон. ​Радіо Свобода звернулося за коментарем до члена Координаційної ради із застосування української мови у всіх сферах життя при Міністерстві культури, письменниці Лариси Ніцой із запитанням: чи варто очікувати на швидке рішення Конституційного суду?

– Я думаю, що це затяжний процес, тому що, по-перше, багато сил кинуто, у тому числі, й провладних, на те, щоб його пригальмувати, щоб його якось затягнути… Тому що цей закон захищає, на жаль, «русскій мір» в Україні. А «русскій мір» просто так, на жаль, не здається.

– Але все ж таки, якщо цей закон скасують – як, на Вашу думку, це змінить ситуацію з українською мовою?

– Змінить на краще. Чому домагаються скасування цього закону? Щоб довести, що якесь юридичне право та існує в Україні. Коли скасовують закон, який суперечить Конституції, який суперечить способу ухвалення цього закону. Тому що його ухвалили у неправильний спосіб. Є ж певні правила виписані – як ухвалюються нові закони. Ці правила були порушені. Тобто він існує з багатьма порушеннями. І тому, коли Конституційний суд його скасує, це просто доведе те, що в нас все-таки існують якісь юридичні норми в країні.

– Тоді ще депутат-регіонал Чечетов відверто сказав: «мы их развели, как котят». Це ж з приводу цього закону було…

– Так. Дивіться, з яким порушенням! Ну, по-перше, багато депутатів і не голосувало за цей закон. І їх навіть не було. Потім вони написали листи і заяви про те, що вони за нього не голосували. І їх навіть в Україні в той момент не було, не те що в сесійній залі. Однак їхній голос числиться, що за закон проголосовано. Ну і багато таких нюансів, які свідчать про те, що закон не повинен був бути ухвалений. Однак він вважається таким, що ухвалений.

І тому всі хочуть, щоб його скасували, щоб довести, що в нас все таки юридичні закони, норми, правила працюють в країні. Якщо ж його все таки не скасують – я нічого в цьому трагічного не бачу. Це тільки викличе зайвий раз сум з приводу нашого юридичного законодавчого рівня. Але чому нічого страшного в цьому немає? Тому що нам давно треба було ухвалити інший мовний закон. Тому його просто приймуть і все. Якщо приймають новий закон, в Україні існує таке правило, і в багатьох інших країнах: якщо приймають новий закон, то попередній закон просто автоматично перестає працювати.

​– А які, на Вашу думку, норми повинні бути обов’язковими в цьому новому законі, якщо до нього дійде?

– Цей новий закон, якщо його приймуть, він – у першу чергу – не повинен порушувати прав корінних народів і більшості, тобто українського народу, який живе в Україні. Бо «закон Ківалова-Колесніченка» порушує, в першу чергу, права всіх українців на свою мову. Вони нікому не можуть доказати, чому мене, українця, українку в Україні, наприклад в кафе, в ресторані, перукар у перукарні, будь-де, за мої гроші обслуговують не моєю мовою.

– І власне, часто одразу на митниці вже починають говорити російською…

– Ну так. От власне! Я нещодавно була в Чехії, дуже мені сподобалася ця країна. Я просто в захваті від неї. От я прилітаю, мене на митниці чеською мовою питають: мета візиту і так далі. Коли я прилітаю в Україну, мене на нашій митниці російською мовою запитують, звідки я прилетіла. Почекайте, я в Україну прилетіла, чи куди?

Чому мене зустрічають російською мовою?! А тому що оцей «закон Ківалова-Колесніченка» – він передбачає те, що спілкування навколо можливе російською мовою, тому що таке правило, так дозволяє цей «закон Ківалова-Колесніченка». Тому ми його і хочемо пошвидше скасувати, а на його місце ухвалити такий закон, який працює в багатьох європейських країнах. Ми ж не вигадуємо нічого нового. Не вигадуємо ніякого велосипеда.

І звичайно, нехай розвиваються мови меншин. Ми не маємо нічого проти мов меншин.

– Якщо говорити про тенденції розширення російськомовних шоу на українських телеканалах, які останнім часом дуже і дуже помітні – як Ви гадаєте, ці тенденції зменшаться зі скасуванням «закону Ківалова-Колесніченка», чи лише з ухваленням цього нового мовного закону, який Ви щойно згадали?

– Однозначно! Звісно. Буде більше україномовного продукту. При чому у всіх сферах, у тому числі і ЗМІ, в ефірах, на телебаченні. Щодо тенденцій, то навіть пересічні громадяни це помічають. От у мене мама, вона пенсіонерка, вона сидить вдома, вона дивиться телевізор. І дуже популярний в Україні був проект «Х-фактор», який проходить у багатьох країнах. І раніше в нас із чотирьох членів журі – три російськомовні і один україномовний. Як навіть пересічні громадяни це бачать, які не займаються ні політикою, ніякий активний спосіб життя не ведуть: пенсіонерка сидить вдома, дивиться телевізор, а вже із чотирьох членів журі – чотири російськомовні. І моя матуся старенька сидить і каже: «Чого це всі російською мовою розмовляють?! Хоч би один був, одненький... І того прибрали».

Потім коли кинулися дивитися, а хто ж фіналісти, і всі хлопці-фіналісти, які вийшли в ефір – виявилося, що приїхали до нас з Росії, і жодного українця в нашому шоу немає. Вона цього не знала, але вона дивиться і вона відчуває що щось не те. І вона каже: «Мені так раніше подобався цей проект, а зараз він мені якийсь чужий». Тобто стара бабуся і та каже, що «якийсь він мені чужий». Коли заглибитися, провести паралелі – це тому, що він проводиться не мовою населення України.

По-друге, мова ж відображає і світогляд, і якось воно все в мові проскакує. Воно дійсно чуже. А чому? А тому що «закон Ківалова-Колесніченка», який зараз існує у нас в Україні, – дозволяє такі речі, такі маніпуляції. Тому що він каже, що: «Кожен може спілкуватися тією мовою, яка йому рідна!» От зараз зібралися всі, кому рідна мова російська. «Закон Ківалова-Колесніченка» каже, що це так можна на всю Україну такою мовою вести передачу для всіх людей. Хоча більшість в Україні спілкується українською.

– А ось ще одне запитання з приводу ситуації – якщо цей закон таки скасують або буде ухвалений новий мовний закон – чи повинні в такому разі російськомовні громадяни почуватися непевно і боятися цього моменту?

– Абсолютно не повинні вони боятися! Тому що ми виступаємо за новий закон, який не змушуватиме людей на кожному кроці відмовитися від своєї мови і користуватися тільки державною мовою. Звичайно, що ні! Давайте візьмемо будь-яку європейську країну. Давайте візьмемо ту ж саму Чехію. Меншини вдома, на вулиці, в магазині – де хочеш – розмовляють між собою своєю рідною мовою. Їх за це ніхто не переслідує і ми нікого не збираємося переслідувати.

Меншини можуть своєю мовою слухати свої пісні, меншини можуть своєю мовою читати свої книжки – хіба їх за це якось утискають, дискримінують? Та зовсім ні. І те саме ми хочемо закласти в наш закон. Але – на державному рівні кругом повинна бути державна мова.

Як в Чехії. Прилітаєш – державна мова, в магазин приходиш – чеська мова, в ресторан, кафе заходиш – чеська мова. Якщо, звісно, є хтось, хто спілкується твоєю мовою, знає твою мову – буде з тобою твоєю мовою спілкуватися – чудово, прекрасно! Але правило першого звернення в Україні повинно бути українською. Це як програма за замовчуванням в комп’ютері стоїть.

– А ось, коли я до Вас телефонувала – там у Вашому телефоні замість гудків якісь такі веселі голоси… Цікаво, що це?

– У мене рінг-тон про Чебурашку. Чому про Чебурашку? Бо я в дитинстві дуже любила цього персонажа, радянський мультик такий був про Чебурашку. Я дуже любила цю іграшку. І коли в дорослому віці почула, то зраділа, що це Чебурашка. А по-друге – думаю так: «Треба мені, оскільки мені закидають, що я сильно нетерпимо ставлюся до російської мови, то я вирішила, що «ну і добре, що цей рінг-тон російською мовою як показник, що нічого нетерпимого у моєму житті немає і я за справедливість!»