Геннадій Бурбуліс був учасником Біловезьких угод, державним секретарем Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки. Він разом із іншими лідерами Росії, України й Білорусі 25 років тому оголосив про те, що Радянський Союз припиняє існування. У 90-х Бурбуліс був депутатом Державної Думи Росії. Згодом – членом Ради Федерацій, також працював проректором у Міжнародному університеті в Москві. У грудні 2016 року він долучився до Балтійсько-Чорноморського форуму, щоб створити в регіоні миротворчий центр для пошуку діалогу.
– Я в цій ініціативі представляю, передовсім, самого себе. Але, звісно, я душевно, духовно й подумки спираюсь на ті десятки, сотні й мільйони людей у Росії, які переживають цю ситуацію, як свою особисту драму і трагедію. В Росії є багато добросовісних людей, у яких є бажання цю трагедію, цю біду вилікувати, позбавитись від неї.
– Але навіть «десятками, сотнями й мільйонами людей» у Росії керує президент Володимир Путін. І саме він і його оточення визначають політику країни. Які цілі, на вашу думку, зараз має Путін?
– Путін хоче знайти вихід із того глухого кута, в якому зараз опинилася Росія під його керівництвом. Йому так само, як вам, як мені, як усім нам, дуже важливо позбутись цього глухого кута. Засоби, способи, заходи, стилістика реагування і спілкування – різні. Але він теж не хоче ні поглиблення цієї безодні, ні її тривалого затягування. Немає інших способів сьогодні.
Віктор Гюго (говорив – КР): «Є те, що сильніше за всі армії світу, є те, що сильніше за всі конфлікти міжособистісних і міждержавних, є те, що сильніше всіх наших тяжких багаторічних, може навіть сторічних, захворювань: це ідея, що захоплює відповідальних людей, які спроможні її реалізувати в якісно нових формах». Ось цим ми й займатимемось.
– У деяких інтерв’ю ви припускали, що є велика ймовірність розпаду Росії на шматки.
– Ні, я казав, що є загроза розпаду Росії саме через те, що імперська сутність і коренева система зберігає своє існування. Але є такою ж мірою ймовірність іншої стратегія для моєї батьківщини. Стратегія, яку свого часу розробили і сформулювали в російській Конституції, яку ухвалили на всенародному голосуванні 12 грудня 1993 року.
Можна сказати, що є два ймовірних результати для Росії. Гідний, цивілізований, з усіма принадами і труднощами, з правами людини, з цивільними інститутами й із дієздатною, законослухняною владою. А є й загроза розпаду, тому що імперськість глибоко-глибоко вкорінена. І потреба в конфліктах, спалахах, у загостреннях – зберігається.
– Тож зараз визначається, яким шляхом піде Росія?
– Так, звісно, щохвилини в нас виростає якісно нове покоління, воно виховане зовсім на інших ідеях, потребах, інтересах, воно хоче бути і багатим, і щасливим, і бути шанованим у світі. В Росії сьогодні є багато ініціатив, які є в руках високопрофесійних і морально відповідальних людей. Росія продовжує жити і, в гарному сенсі, боротися за свою гідність. І ми цю роботу не припиняли ніколи.
– Чим зараз для Росії є Донбас, чим зараз є Крим?
– По-перше, Росія – це сто сорок шість мільйонів жителів країни. По-друге, в Росії є люди різних поглядів і різних базових життєвих цінностей. Так, є політичний режим. У нього, через добре відомі нам обставини, склалась така ситуація. Він продовжує відстоювати дії, мотивовані подіями 2014 року.
Я переконаний, що це велика біда, це трагедія. Це гибель людей, це існування небезпечної території, де немає нормального життя. Майбутнє, якщо нашій ініціативі, нашому центру, вдасться сформувати не тільки потребу, але й вміння діалогу, вміння по крихтах, навіть у найнестерпніших умовах, складати зерна довіри і взаєморозуміння – ми вирішимо і проблему Донбасу, і проблему Криму.
