Біля адмінкордону з Кримом 26 листопада урочисто відкриють пам'ятник кримчанам, загиблим в боях за єдність України. За офіційними повідомленнями, через інтервенцію Росії у Криму і на Донбасі загинули 23 кримчани. Про що сьогодні згадують і говорять українські військові з Криму? Кого зараз затримують за державну зраду? Про це говоримо з представником Генштабу Збройних сил України Владиславом Селезньовим.
Першим українським військовим, який загинув під час російської агресії, став прапорщик Сергій Кокурін. Він помер від пострілу снайпера на бойовому посту в березні 2014 року. У липні цього року під час виконання бойових завдань в зоні АТО загинули два морських піхотинці з Керчі ‒ Олександр Яхновський і Павло Вождєв. Після анексії Криму вони не зрадили присягу, вийшли на материкову частину України і вирушили на фронт. На передовій кримчанам доводиться розвіювати міфи про те, що вони не воюють на Донбасі, що воюють тільки кримські татари, а це також кримські українці і росіяни.
‒ Владиславе, скільки кримчан і українських солдатів, що служили на півострові, дійсно перейшли на бік Росії? І скільки вибрали службу в українській армії?
‒ За моїми відомостями, в квітні 2014 року в списки охочих вступити до лав Чорноморського флоту Російської Федерації записалися близько 9 тисяч колишніх українських військових. Досить часто я бачу в російських ЗМІ інформацію, що близько 2 тисяч українських військових вийшли на материкову частину України. Ця інформація не відповідає дійсності. Близько 30% від загальної кількості військових, які свого часу дислокувалися на території Автономної республіки Крим, вийшли на материкову частину України. Близько 70%, на жаль, залишилися у Криму. Всього на півострові перебувало військове угруповання близько 20 тисяч українських військовослужбовців.
‒ Ви ‒ кримчанин, який бачив анексію півострова своїми очима. Які настрої панували серед українських військовослужбовців в цей період? І чому 70% з них вибрали службу в російській армії?
Росія організувала серйозну пропагандистську кампанію, зокрема серед підрозділів українських сил, що дислокуються у Криму
‒ По-перше, не було чіткої позиції і вказівок з Києва, і на те були об'єктивні причини, зокрема, складність в управлінні Збройними силами та безпосередньо кримським угрупованням в лютому-березні 2014 року. Одна з причин ‒ зрада колишнього командувача Військово-морських сил України, адмірала Березовського. Окрім того, Росія організувала серйозну пропагандистську кампанію, зокрема серед підрозділів українських сил, що дислокуються у Криму. В результаті з лютого до квітня 2014 року позиція українських військових в Криму розділилася, і не на користь України. Але ми маємо розуміти, що цьому передувала низка часом фатальних подій, в результаті яких і склалася така ситуація.
‒ Скільки кримчан продовжили службу в лавах Збройних сил України і скільки зараз воює на Донбасі?
‒ Точну цифру назвати ніхто не може ‒ з урахуванням того, що в квітні 2014 року українське законодавство дозволяло військовим, які виявили бажання передчасно розірвати контракт, робити це. Частина військовослужбовців, які вийшли на материкову частину України, цю можливість використовували. Що стосується тих, хто воює в зоні АТО ‒ коли я перебував там, то зустрічав чимало товаришів по службі-кримчан ‒ вони виконували завдання на рівні з іншими військовими.
‒ Чи є серед кримчан розчарування? Адже за Донбас війна йде, а за Крим ‒ ні.
‒ Потрібно розуміти реалії. Зараз до моменту вирішення проблеми Донбасу акцентувати увагу на вирішенні проблеми Криму практично неможливо. У той же час, ініціативи українського суспільства щодо підтримки кримчан ‒ це дуже важливо. Нам потрібно давати нашим співвітчизникам, які перебувають на території тимчасово окупованого Криму, надію, розуміння того, що про них пам'ятають, що Крим ‒ це Україна, що ми обов'язково повернемося до Криму.
‒ Гаазька конвенція забороняє насильно мобілізувати населення окупованих територій в армію окупанта. Росія не вважає Крим окупованим та призов проводить. Чи є, з точки зору українського законодавства, межа між тими, хто зрадив присягу і дезертирував з українських частин у російські, і тими, кого насильно мобілізували? Чи є якесь пояснення від Генштабу для кримчан з цього приводу?
‒ Військовослужбовці Збройних сил України, які зрадили присягу й у встановлені законом терміни не вийшли на материкову частину країни для подальшого проходження служби, є дезертирами. Відносно всіх цих військовослужбовців порушені кримінальні справи. Затримання українських дезертирів на адмінкордоні з Кримом підтверджують, що робота в цьому напрямку ведеться. Що стосується громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, то правові наслідки служби в російській армії для них не є фатальними. Будь-які документи, підписи, рішення громадян України, ухвалені на території тимчасово окупованого Криму під тиском, не мають юридичної сили.
‒ Увечері 21 листопада в Міністерстві оборони Росії повідомили, що українські спецслужби нібито захопили і вивезли двох російських «військовослужбовців» Максима Одинцова і Олександра Баранова на територію материкової України. В СБУ пояснили, що ці люди самі перейшли адміністративний кордон і були затримані. Тобто вони були затримані вже на материковій частині України?
‒ Так, і затримання було здійснене в рамках кримінального провадження, відкритого щодо цих громадян України. Так само як і щодо інших громадян України, які зрадили присягу і залишилися на території тимчасово окупованого Криму. Процедура стандартна, і це не перший випадок затримання в пунктах пропуску громадян України, щодо яких проводяться слідчі дії у зв'язку з дезертирством. Ця робота буде продовжуватися, тому що немає причин припиняти такого роду кримінальні справи.
‒ Скільки існує таких кримінальних справ?
‒ За інформацією головного прокурора України Анатолія Матіоса, відкрито близько 6 тисяч кримінальних справ. Є досить резонансні ‒ вони стосуються насамперед командирів військових частин, які залишилися на території тимчасово окупованого Криму, перших осіб командування військово-морських сил України ‒ адмірала Березовського, адмірала Шакуро. Тих, хто в першу чергу мав організувати заходи щодо збройного спротиву і контрзаходи, пов'язані з агресією Російської Федерації щодо України.
‒ Чому лише 6 тисяч кримінальних справ, якщо як мінімум 8-9 тисяч військовослужбовців погодилися служити в російській армії?
‒ Це питання до представників військової прокуратури. Припускаю, у військової прокуратури є підстави для порушення або відмови від порушення кримінальної справи щодо тих чи інших персоналій.
‒ 26 листопада буде відкритий пам'ятник кримчанам, загиблим за Україну. Чи плануєте ви поїхати на відкриття?
Потрібно пам'ятати всіх українських військових, які загинули, захищаючи нашу батьківщину
‒ Складно сказати, це залежить від дуже багатьох чинників. Але дуже важливо пам'ятати не тільки про кримчан, які загинули під час виконання бойових завдань в районі АТО. Важливо пам'ятати про загиблих у перші дні анексії. Це Сергій Кокурін, Станіслав Карачевський, зрадницьки застрелений російським військовослужбовцем сержантом Зайцевим під час переслідування в Новофедорівці у квітні 2014 року. Потрібно пам'ятати всіх українських військових, які загинули, захищаючи нашу батьківщину.
‒ Чи немає у вас планів написати книгу про анексію Криму, яку ви бачили на власні очі? Про те, які уроки могли б винести українська армія і суспільство з цих подій?
‒ Безумовно, ми маємо пройти етап очищення, а очищення настає тільки після усвідомлення подій. Сподіваюся, така книга буде ‒ з гранично чітким і принциповим аналізом подій, помилок, надбань. Для того, щоб те, що сталося в лютому 2014 року, ніколи не повторилося.
‒ Чи планує Міністерство оборони або Генштаб України створити музей, присвячений подіям весни 2014 року в Криму?
‒ Це питання обговорюється. Робота, думаю, буде просуватися, адже є матеріальна база, матеріали, спогади. Це потрібно в першу чергу для того, щоб майбутні покоління могли оцінити зроблені нами помилки, наші героїчні вчинки, весь пласт інформації, якою ми володіємо, щоб не робити таких помилок.
