Спеціально для Крим.Реалії
9 жовтня в турецькому Стамбулі стартував 23-й Всесвітній енергетичний конгрес. Збори представників енергетики триватимуть п’ять днів і будуть присвячені обговоренню нагальних питань сьогодення. Форум організований Світовою енергетичною радою і возведений владою в Анкарі у ранг першого міжнародного заходу глобального масштабу на території Туреччини в умовах нещодавно продовженого ще на три місяці надзвичайного стану після невдалого військового перевороту 15 липня.
Світова енергетична рада – міжнародна неурядова некомерційна організація, яка об’єднує керівників енергетичних компаній, представників державних регулюючих органів, споживачів енергії, науково-дослідних і екологічних організацій з понад 90 країн світу. Штаб квартира організації розташована в Лондоні. Конгреси збирають стратегів з усього світу, які один раз на три роки в одній із точок земної кулі обговорюють енергетичні перспективи і проводять двосторонні зустрічі. Рада публікує сценарії енергетичного майбутнього для всього світу. Останній прогноз був випущений на 22-му конгресі у південно-корейському місті Тегу. У ньому йдеться про те, що до 2050 року можна очікувати або «джазового», або «симфонічного» сценаріїв у енергетиці – залежно від характеру змін клімату, впливу на природу діяльності людини, зростання людської популяції, а також прогнозу енергетичної потреби. «Джаз» – досягнення індивідуального доступу до енергії, а також забезпечення її доступності за рахунок економічного зростання. «Симфонія» – фокусування на забезпеченні екологічної стабільності за допомогою скоординованих на міжнародному рівні політики і практичних дій.
7-й конгрес 1968 року відбувався у Москві. Цього року Стамбул приймає форум вдруге: вперше у Стамбулі 10-й всесвітній конгрес пройшов 1977 року. Планується, що наступний 24-й Всесвітній енергетичний конгрес 2019 року відбудеться у столиці Об’єднаних Арабських Еміратів Абу-Дабі.
Зручний конгрес і для Москви, яка прагне диктувати умови на енергетичному ринку Європи
Але справа, власне кажучи, не в самому енергетичному конгресі, а в тому, що він цього разу проходить під особистим патронатом турецького президента Реджепа Ердогана і точно лягає у канву енергетичних інтересів Анкари, яка форсує за рахунок цього відновлення зруйнованих після подій листопада 2015 року стосунків із Москвою. Зручний конгрес і для Москви, яка прагне закріпитися на Близькому Сході і «перетягнути на себе ковдру» сирійського врегулювання, а також диктувати умови на енергетичному ринку Європи.
Тож не випадково і Росія, і Туреччина анонсували предмет вже третьої за останні два місяці зустрічі Ердоган-Путін на полях 23-го Всесвітнього енергетичного конгресу: Сирія, газопровід Турецький потік, АЕС Аккую.
Спочатку участь зарубіжних перших осіб у рутинній роботі конгресу експертів і профільних фахівців енергетичних відомств не планувалася. Захід було вирішено використовувати в індивідуальній «джазовій обробці» як привід і обрамлення яскравим ореолом для першого «після серпневого примирення у Санкт-Петербурзі» візиту до Туреччини російського президента Володимира Путіна.
Конгрес стане поверненням Туреччини на енергетичну світову шахову дошку
Колумніст Daily Sabah Садик Унай (Sadık Ünay) особливо підкреслює, що «найбільш значущою буде зустріч Путіна і Ердогана, а конгрес стане поверненням Туреччини на енергетичну світову шахову дошку». На його думку, успіх співпраці Росії і Туреччини в енергетиці можна порівняти з плідною кооперацією у Сирії. Про те, що Володимир Путін виступить на форумі в Стамбулі стало відомо з публікації на сайті організаторів від 30 вересня.
Але вже 9 жовтня, на день раніше кремлівського гостя, до Стамбула прибули президенти Венесуели Ніколас Мадуро і Азербайджану Ільхам Алієв, їх зустрічали з відповідними почестями. Дехто вже встиг провести зустріч з турецьким лідером.
Туреччина нібито вже видала російській стороні низку дозволів на будівництво газопроводу Турецький потік. Це стало результатом переговорів глави Газпрому Олексія Міллера і міністра енергетики і природних ресурсів Туреччини Берата Албайрака (Berat Albayrak) – зятя чинного турецького президента. Але глава МЗС Туреччини Мевлют Чавушоглу запропонував підключити Турецький потік, який просувається Росією, до Трансанатолійського газопроводу (TANAP), за яким з 2020 року буде поставлятися азербайджанський газ до Європи в рамках пріоритетного для Європейської Комісії Південного газотранспортного коридору. За інформацією російських ЗМІ, які продовжують витвережувати оцінками фахівців-тюркологів загальний фон ейфорії російсько-турецької дружби, в Азербайджані вже побачили у зазначених словах натяк на готовність Анкари ігнорувати Баку за рахунок Москви і Тегерана.
При цьому в Греції і Болгарії відновився дежавю-інтерес і до Турецького, і до Південного потоку-2. Афіни і Софія готові провести діалог з Європейською Комісією в цьому напрямку.
Росія за рахунок реалізації зазначених проектів може спробувати вирішити задачу легітимації анексованого Криму
Все б нічого, але Росія за рахунок реалізації зазначених проектів може спробувати вирішити задачу легітимації анексованого Криму. По-перше, для заповнення газопроводу, що будується з Краснодарського краю у Керч, потрібен газ, а його поставлять на вже готову компресорну станцію (КС) «Російська» за умови наявності жорсткої домовленості з Туреччиною та отримання гарантій від Анкари. КС «Російська» – загальна відправна точка і Турецького потоку, і колишнього Південного потоку, і підводного газопроводу до Керчі. Південний потік-2 запропоновано протягнути від КС «Російська» через Керч, Сімферополь, Євпаторію і далі – підводна ділянка до болгарського берега Чорного моря.
Офіційна Анкара неодноразово заявляла про те, що виступає за територіальну цілісність України, включно з Кримом, і на захист прав кримських татар на анексованому півострові, що дуже не подобається Москві.
Стратегія російського Газпрому зав’язана на Турецький потік. І в умовах санкцій Кремлю важливо підтвердити потребу Туреччини в газі, а також влізти «зі своїм самоваром» в поставки вуглеводнів за європейським Південним газотранспортним коридором. Газпром веде відверті «бойові дії» з Єврокомісією за можливість розширення і поглиблення своєї присутності на європейському ринку газу.
Турецький потік, якщо він відбудеться, буде питанням відносин між ЄС і Росією, а не питанням російсько-турецьких відносин
Присутність на конгресі в Стамбулі віце-президента Європейської Комісії з питань енергетичного союзу Мароша Шефчовича (Maroš Šefčovič) підтверджує тезу про те, що Турецький потік, якщо він відбудеться, буде питанням відносин між ЄС і Росією, а не питанням російсько-турецьких відносин. 11 жовтня на полях форуму Марош Шефчович зустрінеться з міністром енергетики Туреччини, хоча Росія давно «полює» на аналогічну можливість, але – безрезультатно.
Поки всі російські анонси «всіляких газових потоків» виглядають як піар, оскільки існує позиція Європейської Комісії, яка раніше прийняла рішення не підтримувати Південний потік і скептично оцінює Турецький потік. Також залишається незрозумілим: звідки Москва візьме газ для його транспортування в Туреччину, чи погодиться ЄС прийняти російське блакитне паливо за допомогою Турецького потоку, а також яким чином будуть вирішуватися нагальні проблеми з будівництвом АЕС в Аккую і як будуть утилізуватися ядерні відходи.
Головний редактор Hürriyet Daily News Мурат Йеткін (Murat Yetkin) в окремому аналітичному матеріалі, проводячи аналіз ситуації, яка складається у Сирії напередодні прибуття Володимира Путіна до Стамбула, а також існуючих російсько-турецьких і російсько-американських протиріч, акцентує увагу на тому, що «вирішально-цікавою буде подальша реакція з боку США».
Рудольф Медведь, оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
