Американський журнал Foreign Policy пропонує Україні важкий вибір між тимчасовою втратою частини території і побудовою сучасної держави за прикладом Німеччини. Французьке періодичне видання Libération розмірковує над спадщиною і сьогоденням України крізь призму трагедії у Бабиному Яру. А польський часопис Rzeczpospolita повідомляє про те, що відоме правозахисне товариство «Меморіал» у Росії записали до «іноземних агентів».
Американський журнал з питань закордонної політики Foreign Policy вміщує матеріал «Чому може навчитися Україна від поділу Німеччини часів Холодної війни?». У статті зазначається, що післявоєнна Німеччина свого часу поставала перед тими саме викликами, через які нині проходить Україна. Автор статті Олександр Мотиль пропонує свої поради щодо того, як Україна може собі дати ради з цими викликами. Мотиль вказує, що Україні поталанило з її нещастям. Російський лідер Путін офіційно анексував Крим, а неофіційно – Донбас, внаслідок чого у горнилі конфлікту загинули тисячі українців. Більшість країн Заходу підтримала Київ, запровадивши санкції щодо Москви і підтримавши українські реформи. Україна стала сильнішою, стабільнішою і безпечнішою.
Проте Мотиль пише, що той шлях, яким йде Київ, і надалі залишається ризикованим. І не лише тому, що існують суперечності між просуванням поновного об’єднання України з регіонами, які перебувають у руках проросійських бойовиків, та запровадженням прозахідних реформ. Не лише Україна не знає, що робити з 35 тисячами до зубів озброєних бойовиків, які контролюють східний Донбас, але й, у ширшому сенсі, не знає, що робити з проросійською елітою тих регіонів та їхнім населенням, які б, на думку автора, заблокували процес реформ, якби вони і далі залишалися разом з Україною.
Маневрувати поміж цих суперечностей було б легше, якби Київ змоделював свою політику з політики повоєнної Німеччини. Схожі моменти тут, на думку автора, досить вражають. Так само як і повоєнна Німеччина, Україна розділена на прозахідно орієнтовані та окуповані Росією зони. Україна також мусить, як і Західна Німеччина тоді, відбудувати державу, суспільство та економіку, перебуваючи на крутозламі між демократичним Заходом та авторитарним Сходом. Звісно, як додає Мотиль, всі аналогії мають свою межу, бо ж Західну Німеччину після війни окупували союзницькі держави Заходу, допомігши їй виборсатися з руїн, тоді як Київ лише отримує підтримку Заходу. Та й Східна Німеччина була реальною визнаною державою, тоді як Крим та Донбас є невизнаними територіальними утвореннями.
Однак, як пише Foreign Affairs, німецький досвід може навчити Україну, як вести власний розвиток, тимчасово передавши контроль над частиною власної території іншій державі. І тут важливо простежити, у який спосіб ключові канцлери Німеччини вели свою країну до об’єднання. Від канцлера Конрада Аденауера Україна може навчитися, як прийняти тимчасову втрату території. Він визнавав, що окуповану Росією частину Німеччини втрачено на невизначений термін. Україна також може навчитися від канцлера Віллі Брандта, який очолював Західну Німеччину у 1970-і роки. Брандт збагнув, що у час зближення США та СРСР ігнорування Східної Німеччини приносить мало користі. Автор статті додає, що Київ може так само, як і Брандт свого часу, здійснити нечуване, а саме вести прямі переговори з ватажками бойовиків на Донбасі та кримською владою. Нинішнє усунення з української політики помітної кількості антизахідної еліти та населення грає на користь України, дозволяючи їй без перешкод здійснювати прозахідні реформи.
І, зрештою, приклад канцлера Гельмута Коля демонструє, як Україна може врешті отримати назад втрачені території. Перш за все, на думку автора, це може бути зроблено внаслідок перемоги у соціальному та економічному змаганні систем, а не у змаганні на полі бою. Як Німеччина Гельмута Коля, Україна мусить думати про поновне об’єднання зі своїми територіями, яке матеріалізується лише тоді, коли реформована, вестернізована Україна поставатиме контрастом до кволої, слабкої та ізольованої Росії. Так само, як і Західна Німеччина, Україна може виграти це змагання доволі легко, якщо і надалі залишатиметься налаштованою на західний напрямок розвитку.
Переклад твіту: «Перед Україною постав важкий вибір між втратою території і побудовою сучасної держави. Досвід Німеччини може допомогти».
Лівоцентристський часопис Франції, заснований Жаном-Полем Сартром, Libération публікує статтю «Проти тоталітаризму, у пам’ять про Бабин Яр». Автор статті, французький філософ Бернар-Анрі Леві вибудовує свій матеріал як промову від імені президента Франції Франсуа Олланда, присвячуючи її 75-й річниці трагедії у Бабиному Яру, що під Києвом. Автор нагадує, що за два дні восени 1941 року нацисти стратили там майже 34 тисячі українських євреїв. Леві зазначає, що єдиною провиною всіх тих безневинних жертв розправи нацистів під українською столицею було те, що вони народились євреями. На думку автора, не постає якимось збігом обставин те, що вшанування жертв того злочину припадає на дні, які євреї світу звуть днями великої шани. Йдеться про свято Рош-Гашана, яке є шаною Судному дню, коли кожен народ, кожна людина постане перед Богом.
Бернар-Анрі Леві пише далі, що свідомий того, що пам’ять може бути болісною, і є здебільшого болісною. Автор згадує, як французька держава визнала свою провину у тому, що сприяла депортації євреїв під час німецької окупації. Те саме зробив колишній канцлер Німеччини Віллі Брандт перед пам’ятником у єврейському ґетто у Варшаві. На думку автора, наспів час Україні зробити щось схоже, звісно, не забуваючи про власний Голодомор і вшановуючи пам’ять праведного митрополита Андрея Шептицького. У той самий час Леві пише, що Україні варто зробити Бабин Яр символом спільних зусиль людства проти повернення найгіршого.
Libération пише, що процес визнання і вшанування минулого також торкається питання справедливості і правди. Автор каже, що відомим є факт того, що жодна країна не збудувала нічого серйозного без того, щоб розвіяти власні привиди минулого і важкі темні тіні. Леві зазначає, що всі промови, які було виголошено у Бабиному Яру на вшанування річниці трагедії, стосувалися прощення і спокути на місці, де ґрунт просякнуто кров’ю безневинних жертв. У цей момент цілий світ разом з Україною поділяє спадок трагедії Бабиного Яру, а саме відзначення цієї події на цьому рівні свідчить про те, що Україна робить рішучий крок із доби тоталітаризму та темряви, впевнено прямуючи до Європи.
Переклад твіту: «Згадка про Бабин Яр – це ще один крок до виходу з темряви»
Популярний польський часопис Rzeczpospolita друкує статтю «Росія: товариство «Меморіал» потрапило до списку іноземних агентів». У підзаголовку повідомляється, що представники цього міжнародного доброчинного історично-освітнього товариства, яке викривало злочини сталінізму, повідомили, що у вівторок Міністерство юстиції Росії внесло їхню організацію до списку структур, які визначено як такі, що виконують функції іноземних агентів. Представники «Меморіалу» вважають це рішення російської влади цілковито неправочинним і збираються подавати своє оскарження до суду.
Польське видання додає, що 7 вересня Міністерство юстиції Росії поінформувало про здійснення перевірки діяльності організації «Меморіал» у плані того, чи підпадає вона під визначення виконання функції іноземних агентів. «Меморіал», у свою чергу, подав низку документів до комісії міністерства, які стосувалися фінансового боку діяльності організації, а також банківські довідки за останні 4 роки. Все це відбувалося через вимоги закону, ухваленого у Росії щодо неурядових організацій, які і й можуть прирівнюються, як пояснює польська газета, до іноземних агентів.
Rzeczpospolita нагадує, що організація «Меморіал» є однією з найдавніших і найшанованіших неурядових організацій, які діють на терені Росії. Протягом майже 25 років своєї діяльності ця організація займається захистом прав людини, а також документуванням сталінських злочинів. Видання додає, що «Меморіал» має і польську філію, яка збирає дані про злочини комуністичного режиму проти громадян Польщі. Часопис також додає, що останнім часом організація «Меморіал» гостро критикувала політику Кремля щодо України, вимагаючи від російської влади оприлюднити список російських вояків, які загинули у боях на сході України. «Меморіал» також визнав українку Надію Савченко політичним в’язнем.
Переклад твіту: «Росія: товариство «Меморіал» потрапило до списку «іноземних агентів»
