Спеціально для Крим.Реалії
Після невдалої спроби 15 липня державного перевороту в Туреччині запровадили надзвичайний стан терміном на три місяці. Запроваджено окремі обмеження на пересування, проведення мітингів демонстрацій, зборів, призупинені чи заборонені розважальні заходи. Органам влади дали право на вибіркові перевірки документів, вилучення чи конфіскацію майна, а також заборону в'їзду й виїзду окремих осіб із Туреччини. Відбувається посилений контроль і моніторинг ЗМІ, деякі з них заборонені, до деяких обмежено доступ.
Провладна Партія Справедливості і Розвитку (АКР – КР) зуміла втриматися на політичному олімпі завдяки всенародній підтримці на тлі придушення військового путчу й запровадженим після цього жорстким правилам, які чітко позначили першопричину «невдалої військової хунти» й мету для подальших репресій через НС – діяльність «секти й терористичної організації» Фетхуллаха Ґюлена. Спочатку партійні спікери бадьоро говорили про можливість завершення всіх «антіпутчистських» заходів раніше терміну – протягом півтора-двох місяців, потім заговорили про необхідність його продовження на невизначений період.
Експерти, зокрема колумніст газети Hürriyet Daily News Емре Делівелі, вважають, що успіх турецької правлячої АКР багато в чому залежав і від зовнішніх факторів, і від соціальної складової, а також уміло обраних цілей під час передвиборчих кампаній. «Але було б цікаво побачити, чи продовжуватиме побудована партією система соціальної підтримки й далі тримати виборців у стані «щастя», – запитує Делівелі.
За даними опозиційної Республіканської народної партії (CHP – КР), на її адресу надійшли до 37000 скарг на неправомірні звинувачення і щодо завдання шкоди репутації у зв’язку з зарахуванням до прихильників Фетхуллаха Ґюлена.
«Лідер CHP Кемаль Киличдароглу і прем'єр-міністр Біна Йилдирим минулого тижня, 22 вересня, у штаб-квартирі АКР обговорили боротьбу з FETÖ й питання Сирії», – повідомляє турецька Yeni Şafak. Турецький прем’єр, який є головою АКР, і лідер опозиції «домовилися про примирення в рамках зусиль із розробки проекту нової конституції Туреччини».
Наступного дня опозиція офіційно звернулася до Конституційного суду Туреччини з позовною заявою. Колумніст Hürriyet Daily News Серкан Демірташ розповів про те, що спонукало СНР піти на такий крок. Уряд у період НС видав вісім декретів. На думку опозиції: сфера застосування положень цих законодавчих актів на сьогодні вийшла далеко за рамки, визначені НС; надзвичайні адміністративні заходи можуть діяти виключно тільки під час НС, і тому вони підлягають скасуванню; АКР і уряд використовує декрети на свій розсуд проти дисидентів і опозиції, огульно звинувачуючи неугодних у зв’язках із FETÖ. Як підкреслює Серкан Демірташ: «Аргументи СНР небезпідставні, оскільки, посилаючись на досвід Франції, президент Реджеп Ердоган нещодавно дав зрозуміти, що НС може бути продовжений ще на один термін, а прем’єр Біналі Йилдирим визнав, що ідентифікація всіх «гюленістів» не є простим процесом, і на сьогоднішній день не ясно, хто конкретно був виконавцем перевороту». Серед підстав для продовження ПС розглядаються «складнощі в ідентифікації всіх гюленістів», «розслідування зв’язків FETÖ й Робітничої Партії Курдистану», а також «незакінчена реформ силового блоку».
НС у країні став наріжним камінням геополітичного положення самої Туреччини, знайшовши одночасно і характер внутрішнього подразника, і зовнішньополітичні вимірювання, що стрімко розширюються. Розпочата внутрішня дискусія «про конституційність» положень низки рішень кабінету міністрів Туреччини, ухвалених під час НС, ускладнює обраний Анкарою шлях політичної самостійності на Сході «в легкому відриві» від Європи й Заходу в цілому, а також не додає позитиву в процесі зближення з Росією.
Відчуваючи себе залишеною один на один із вирішенням двох основних питань національної безпеки, Туреччина шукає інші, дружні її зовнішній політиці зв’язки
Хіляль Каплан, колумністка турецького видання Daily Sabah зазначає, що Туреччина, маючи певний потенціал для проведення самостійної політики й будучи «залишеною» Європою в період жорстокої боротьби з курдським сепаратизмом, тепер перебуває між двох вогнів: між Росією і США. «Ще одне болюче питання – Фетхуллах Ґюлен. За даними останнього опитування громадської думки, проведеної Pollmark, у цілому 88 відсотків жителів країни вважають Ґюлена терористом, який стоїть за спробою перевороту... Думаю, Туреччина не вважає Росію і США рівноцінними союзниками. Проте, відчуваючи себе залишеною один на один із вирішенням двох основних питань національної безпеки, Туреччина шукає інші, дружні її зовнішній політиці зв’язки. В останньому випадку хід справ визначатиметься ставленням до Туреччини Сполучених Штатів», – робить висновок Хіляль Каплан.
На цьому тлі потепління і зближення у відносинах Туреччини й Росії продовжують залишатися позитивною лінією публікацій місцевих ЗМІ. В Анталії дійшли до того, що готові надавати 30-90-відсоткову знижку для російських туристів, а також пускати їх до країни без закордонних паспортів.
У відображенні світопорядку через Сирію в Туреччині розпочалася плутанина: Америка допомагає курдам, курди перебувають під впливом Росії, а Росія захищає президента Башара Асада, якого не виносить Анкара й майже весь світ. Але тут доводиться домовлятися, й успішно завершити операцію «Щит Євфрату» наодинці Туреччини не вдасться.
Разом із тим, із боку Кремля не видно ні кроків назустріч, ні особливої радості й ейфорії. Начальник генерального штабу Росії заявляє, що морське домінування Туреччини в Чорному морі закінчилося. І моментально прибуває до Анкари, де продовжує тиск на турецьку сторону в питаннях Сирії.
Здається, що турецький інформаційний простір, хоча й піддається жорсткому контролю з боку влади, здійснює спроби коливатися «в унісон із тезами, що просуваються русскім міром». І небезпеки перетворюються на практичні виклики після 15 липня, після невдалого перевороту.
30 серпня проурядова турецька газета Akşam на перших шпальтах опублікувала статтю під заголовком «Альянс Патріарх-ЦРУ-Ґюлен». Матеріал моментально розійшовся по всій турецькій пресі з посиланням на першоджерело – одного з відставних американських дипломатів. Згодом спостерігач і релігійний публіцист «LB» Тетяна Деркач детально розібралася, чиї і звідки дійсно ростуть «вуха».
Абсолютно інший вимір надзвичайного, важливого положення Туреччини – кримський вимір
Де ж золота середина і справжня політика Анкари? Абсолютно інший вимір надзвичайного, важливого положення Туреччини – кримський вимір. Лакмусовим папірцем, який чітко розставляє все на свої місця, є позиція Туреччини щодо протиправної анексії Криму й незаконно організованих виборів до Держдуми на цій окупованій території.
«Туреччина продовжує підтримувати територіальну цілісність України, включно з Кримом. Вибори, що відбулися минулого тижня в РФ, оцінюються нами з цієї позиції. У зв’язку з цим підсумки виборів у Криму з нашої точки зору не мають юридичної сили», – йдеться у заяві речника МЗС Туреччини Танжу Більгіча.
А це означає, що система безпеки Європи все ж працює, і Туреччина зберігає шанси стати членом європейської родини.
Рудольф Медведь, оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
