Крим і «фокус» ОБСЄ: знову рука Москви?

Спеціально для Крим.Реалії

Організація з безпеки і співробітництва у Європі – регіональна міжнародна організація, яка об’єднує 57 держав Північної Америки, Європи та Центральної Азії. До 1995 року вона представляла собою інший формат і мала іншу назву – Нарада з безпеки і співробітництва у Європі (НБСЄ). Нарада була скликана на початку липня 1971 року як постійно діючий політичний консультативний орган представників 33 європейських держав, а також США і Канади, для вироблення заходів зменшення військового протистояння і зміцнення безпеки.

1 серпня 1975 року в столиці Фінляндії (Гельсінкі) був підписаний Заключний акт НБСЄ (Гельсінські угоди) – основоположний документ форуму. У листопаді 1990 відбулася Паризька нарада глав держав і урядів держав-учасниць НБСЄ, де була підписана Паризька хартія для нової Європи, яка проголосила закінчення холодної війни, і укладений Договір про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ). Згідно з рішенням Будапештського саміту 1 січня 1995 року НБСЄ змінила назву на ОБСЄ і отримала статус міжнародної організації. Головування в Організації здійснюється на ротаційній основі від імені країни-члена протягом 1 року. Нинішній голова – Німеччина (з липня 2016 року). Офіційні мови –англійська, французька, німецька, італійська, російська та іспанська. Присутність ОБСЄ забезпечується на окремих територіях і у низці держав.

Основні органи для прийняття політичних рішень – саміт, рада міністрів закордонних справ, постійна рада і форум зі співробітництва у галузі безпеки. Окремими органами є також Спільна консультативна група, яка займається питаннями ДЗЗСЄ, і Консультативна комісія з відкритого неба, в чию компетенцію входить сфера відповідного європейського договору.

Секретаріат Організації, очолюваний Генеральним секретарем, базується у Відні (Австрія). У систему інститутів і структур ОБСЄ входять: Парламентська Асамблея, яка розташовується у Копенгагені (Данія); Верховний комісар у справах національних меншин (ВКНМ) – у Гаазі (Нідерланди); Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) – у Варшаві (Польща); Представник з питань свободи ЗМІ – у Відні (Австрія); Суд з примирення і арбітражу – у Женеві (Швейцарія); Мінська група – у Відні (Австрія). Функціонують спеціальні представники чинного голови ОБСЄ.

Зберігається присутність у Албанії. Працюють місії в Боснії-Герцеговині, Косово, Чорногорії, Сербії, Скоп’є (Македонія), а також у Молдові. Відкрито офіси Організації у Таджикистані, Єревані (Вірменія), центри у Ашгабаті (Туркменістан) і Бішкеку (Киргизстан), офіс програм ОБСЄ в Астані (Казахстан), діє координатор проектів в Узбекистані. В Україні діють координатор проектів і спеціальна моніторингова місія. Спостережна місія ОБСЄ працює у контрольних пунктах Гукові і Донецьку (Росія).

Низка місій, офісів і груп були закриті. Завершено місії у Косово (Санджак і Воєводіна, а також верифікаційна місія), Україні, Естонії, Латвії, Хорватії, Грузії. Відкликаний представник в спільному комітеті з питання колишньої радянської військової РЛС в Скрунда (Латвія). Закрито центри в Ташкенті (Узбекистан) і Душанбе (Таджикистан), офіси в Мінську (Білорусь) та Загребі (Хорватія). Завершили свою роботу консультативна та спостережна група в Білорусі, допоміжна група в Чечні (Росія), представник в експертній комісії з питань військових пенсіонерів (Естонія), координатор проектів в Баку (Азербайджан).

Діяльність організації фокусується на проблемах територій, в основному, країн колишнього СРСР і, почасти, Югославії. Практично вся історія НБСЄ була пов’язана з «врегулюванням» протистояння між СРСР і Заходом періоду холодної війни, а ОБСЄ – розпаду Радянського Союзу і Організації Варшавського договору. Лише одного разу вона повернула свій погляд у бік Росії – у зв’язку з Чечнею.

Місія ОБСЄ в Україні була однією з найперших в Організації і приступила до роботі 24 листопада 1994 року, коли були відкриті її штаб-квартира у Києві і відділення у Сімферополі. Рішення про направлення місії прийняв постійний комітет, щотижня засідав з моменту створення ОБСЄ і продовжує з такою ж частотою засідати у австрійському Відні. Мандат місії – надавати підтримку групі експертів з конституційних і економічних питань у вирішенні проблем, пов'язаних з Кримом. Вона займалася встановленням контактів з політичними силами країни, збором інформації і наданням сприяння у зниженні напруженості і розширенні взаєморозуміння, тісно взаємодіяла з ВКНМ. Місія готувала до подання доповіді з усіх аспектів ситуації у Криму, включаючи права осіб, що належать до національних меншин. Її робота була завершена 30 квітня 1999 року.

Ймовірно, ближче до лютого 2014 року в Москві дійшли висновку, що повністю впливають на створений за участю Кремля європейський механізм безпеки і зможуть тримати в узді всю Європу, тому ризикнули захопити Крим.

Сучасне розуміння Європою діяльності ОБСЄ в Україні зведено до двох компонентів. Один з них – гуманітарний аспект у формі реалізації конкретних проектів. Другий, який з’явився в 2014 році після проявів російської агресії на Донбасі, – активна участь у врегулюванні російсько-українського конфлікту, де політичні механізми з безпеки, у тому числі Мінський тристоронній діалог, розглядаються як один з основних інструментів стабілізації ситуації на сході України. Крим залишається поза «фокусом» ОБСЄ, її основного механізму загальноєвропейської безпеки і політичної діяльності Організації в Україні.

Тим часом, порушення, які стали наслідками анексії Криму Росією, з самого початку подій є предметом пильної і постійної уваги БДІПЛ та ВКНМ, що здійснили ряд місій з оцінки дотримання прав людини. Особливу увагу порушенням прав журналістів приділяє представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ.

Вже 3 березня 2014 року Україною була ініційована перша місія. 6 березня 2014 року 52 військових і цивільних співробітника з 28 країн ОБСЄ на прохання України намагалися зайти до Криму через Армянськ. Цього вони зробити не змогли, було констатовано спорудження блокпостів по обидві сторони адміністративного кордону, де зафіксовано категоричну відмову з кримського боку озброєними людьми без ідентифікації і розпізнавальних знаків. Місії БДІПЛ та ВКНМ були проведені у періоди 6 березня – 1 квітня і 8 березня – 17 квітень 2014 року відповідно. У звіті містилися жорсткі вимоги до груп, які фактично контролювали територію Криму, і рекомендації для учасників Женевської зустрічі 17 квітня 2014 року.

На запрошення України 6-18 липня 2015 року Крим відвідала нова спільна місія БДІПЛ та ВКНМ. Російська окупаційна влада напередодні поїздки висунули взаємовиключні вимоги: або місія в’їжджає в Крим через територію Росії, або вона взагалі не потрапить на півострів. Звіт містив підтвердження фактів порушень прав людини: примус до громадянства, націоналізація і перереєстрація майна і економічних активів, обмеження політичних прав, права на освіту та інше.

Подальші політичні зусилля Європи та світової спільноти щодо повернення Криму до загальноприйнятного формат європейських гельсінкських принципів блоковані Росією.

Чи буде ОБСЄ створювати місії у Великобританії, Іспанії, Італії у зв’язку зі спробами автономізації та відділення частин території держав Європи? Адже представники відповідних рухів, легально діючі у зазначених країнах, цілеспрямовано об’єднуються Москвою. Гіпотетично в цьому був би дуже зацікавлений Кремль, оскільки у такому разі він з легкістю поширить досвід насичення структурних підрозділів Організації «агентами впливу» далі на Захід, де неодмінно використає створювані п’яті колони і ідеологію скреп «русского мира».

Уже зараз ОБСЄ «не бачить» російських військових на Донбасі. 2014 року ОБСЄ також була сліпа стосовно російської анексії у Криму і присутності там російських військових? Бюрократичний апарат ОБСЄ, в тому числі особи, відповідальні за процес прийняття рішень, фактично не здатні здійснювати тиск на Росію.

ОБСЄ не визнає вибори в Криму, про що заявив Ян Петерсен – керівник місії спостерігачів БДІПЛ у Росії напередодні проведення 18 вересня виборів до російської Держдуми VII скликання. Чи достатньо цього для відновлення гельсінкських принципів через Крим? У рамках компетенції БДІПЛ – напевно, так, а в рамках системи загальноєвропейської безпеки – ні!

Головним, але не вищим, директивним органом ОБСЄ є постійна рада, яка здійснює свою діяльність на основі консенсусу прийняття рішень, який був ініційований і імплементований за ініціативи Москви. Право більшості і право меншості не мають сенсу, оскільки їх відсутність дозволяє Кремлю диктувати примат російських умов: не по-кремлівськи – значить, взагалі, ніяк.

У відносинах між Росією і ОБСЄ вже виникли серйозні проблеми. Період загострення конфронтації збігся з приходом до влади у Кремлі Володимира Путіна і його прихильників серед представників репресивного апарату. Росія незадоволена діяльністю БДІПЛ, а ОБСЄ дорікає Росії за маніпулювання результатами виборів і порушення прав людини, перш за все, в анексованому Криму.

Деструктивна політика Росії, «імперський комплекс» і фактичний курс Кремля на збирання тих земель, які у різні історичні проміжки часу входили в орбіту впливу Росії, становлять загрозу європейській спільноті. Особлива небезпека від таких дій Москви лежить у їхній абсолютній непередбачуваності.

Якщо Європа не зможе об’єднати зусилля для забезпечення своєї безпеки, то «кримські» виклики Німеччини – голові в ОБСЄ 2016 року, збільшаться у кілька разів стосовно головування Австрійської Республіки в ОБСЄ 2017 року.

Рудольф Медведь, оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції