Крим на саміті G-20: за лаштунками чи на авансцені?

Спеціально для Крим.Реалії

Як не старалися на Смоленській площі та в Кремлі, підкріплюючи свої кроки добірною російською пропагандою, Крим і Донбас, будучи не включеними до офіційного порядку денного одинадцятого саміту Великої двадцятки, який пройшов у китайському Ханчжоу 4-5 вересня, залишалися основними темами двосторонніх зустрічей на вищому рівні.

Здавалося, що під керівництвом Москви Пекін намагався діяти в рамках одного із завдань Кремля – розпорошити значення нормандського формату і формату Великої сімки. У зв’язку з цим виглядає абсолютно зрозумілим прагнення Китаю перебільшити і гіпертрофувати переваги діалогу на рівні Великої двадцятки, оскільки, як здається там і в Кремлі, такий формат дозволяє нівелювати вплив з боку світової спільноти за рахунок розбавлення країн Заходу представниками Азії та Африки.

І, якщо загальний фон такого значного заходу звучав в унісон з глобальними загальнолюдськими проблемами клімату, безробіття, кризових проявів в економіці, то основні й стратегічні проблеми у сфері безпеки вирішувалися саме під час двосторонніх зустрічей.

Тут прорахувалися і Кремль, і пропагандистська машина Росії. У Москві, геть забувши про те, що в 2015 році в турецькій Анталії проходив десятий саміт G-20, і слідуючи «тематичним розсилкам зверху», зосередилися на проведенні якомога більшого числа зустрічей з лідерами двадцятки на вищому рівні. Тим самим намагалися показати, що Володимир Путін не перебуває в ізоляції на відміну від ситуації, яка мала місце на дев’ятому саміті в австралійському Брісбані. Але світова спільнота залишається твердою у питаннях антиросійських санкцій, а країни Заходу діють спільно і не дарма самі ініціювали зустрічі з російським президентом. Це і призвело до такого впливу на Москву під час бажаних нею двосторонніх зустрічей, коли Володимир Путін був змушений і нормандський формат відновити, і пуститися в нові версії пояснення агресії в Криму й на Донбасі, а також піти на публічне підтвердження продовження діалогу з президентом України.

Аргументи Володимира Путіна, який ще 1 вересня дав інтерв’ю американському агентству Bloomberg, не були достатніми, а виправдання звучали як відступ і пропозиція компромісу. Матеріал з’явився на сайті Кремля тільки 5 вересня, і агентство подало його в ефір 6 вересня. Характерно, що Володимир Путін в черговий раз вдався до нової інтерпретації анексії Криму та повністю ухилився від прямого запитання головного редактора Bloomberg Джона Міклетвейта (John Micklethwait): «..Наш кореспондент у цей час запитував Вас кілька разів (по-моєму, три рази), що ж відбувається в Криму і чи знаєте Ви що-небудь про російські війська в Криму, які там займають урядові будівлі? Ви сказали, що нічого не знаєте, а потім через рік Ви говорили, що Ви керували операцією з приведенню під контроль Криму. Щось можете прокоментувати з цього приводу?»

В подальшому Володимир Путін, відповідаючи на питання російських журналістів по завершенні робочого візиту до Китайської Народної Республіки для участі в саміті Двадцятки, заявив (з 24 хвилини 45 секунд до 26 хвилин 40 секунд) про готовність продовжити спілкування з Президентом України Петром Порошенком.

​Критикуючи Захід і текст ухваленого на саміті в Ханчжоу підсумкового комюніке, в якому немає жодного слова про Крим і Донбас, відомий шведський дипломат і старший науковий співробітник Євразійського Центру імені Діну Патріциу (Dinu Patriciu) при Атлантичній Раді Андерс Ослунд (Anders Åslund) особливо відзначив: «Серед багатьох важливих питань, які були відсутні в комюніке, – Сирія, Україна, західні санкції щодо Росії та конфлікт через острови в Південно-Китайському морі. Захід не отримав нічого, але міг би отримати вигоди, якби дистанціювався від саміту. Прийшов час Заходу переучуватися дипломатії».

Заступник глави Адміністрації Президента України Костянтин Єлісєєв, оцінюючи підсумки минулого саміту G-20, заявив: «Незважаючи на те, що Україна фізично не була представлена на ньому, нам вдалося досягти результатів, яких Україна прагнула. ...Ми досягли головної мети – за нашою спиною і без нашої згоди ніякі питання щодо України не вирішувалися. По-друге, ...ми повернулися до нормандського формату на рівні лідерів. ...Робота в нормандському форматі ніколи не припинялася...». Не виключається, що місцем чергової зустрічі президентів Франції, Німеччини, України та Росії найближчим часом стане Берлін.

На думку Міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, «обговорення питання України у форматі Великої двадцятки є свідченням її підтримки світовою спільнотою, а також гарантією того, що Україна не залишиться наодинці з російською агресією».

Практично відразу після саміту 7 серпня в Сполучених Штатах Америки набуло чинності ухвалене раніше рішення про розширення списку російських компаній, які підпадають під санкції через роль Москви в дестабілізації ситуації в Україні. 7 вересня Євросоюз продовжив санкції проти Росії на півроку. Рішення було ухвалене на засіданні постійних представників країн ЄС, нові обмежувальні заходи діятимуть до 15 березня 2017 року.

Ось і виходить, пане Путін, що «питання Криму» не тільки не закрите і не вирішене «історично», а й залишається відкритим до відновлення дії норм міжнародного права. І «нормандський формат» все-таки потрібен.

Реальний стан на міжнародній арені і здорова, відмінна від пропаганди Кремля, логіка говорять про те, що об’єктивно Москві не уникнути відповідальності за анексію Криму та агресію на Донбасі. Ці перманентні питання до Володимира Путіна постійно перебуватимуть на порядку денному будь-яких діалогів з участю та без участі Кремля.

У липні 2017 року черговий XII саміт G-20 проходитиме в Німеччині в місті Гамбурзі. У 2018 році 13-й форум Великої Двадцятки на вищому рівні запропоновано провести в Аргентині, і Буенос-Айрес, швидше за все, підтвердить терміни й місце для такого заходу.

Рудольф Медведь, оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції