Брюссель – На тлі Brexit, деякої «втоми» від протистояння з Москвою та кризи в Україні, Євросоюзу не можна забувати, хто саме розпочав війну на континенті. Це стверджують деякі експерти. У відповідь на намагання російського президента Володимира Путіна силоміць змінити міжнародну систему вони закликають Захід до витримки, твердості. Як у справі санкцій, так і у зближенні Євросоюзу та сусідів.
Санкції щодо Росії не мають нічого спільного із тим, наскільки успішною чи корумпованою є Україна, реагує експерт із брюссельського Європейського політичного центру Поль Іван на зауваження його колег про те, що невпровадження Києвом серйозних реформ може послабити волю європейців втримувати тиск на Москву. І деякі прояви цього у низці європейських столиць вже спостерігаються.
Натомість, у своєму останньому коментарі аналітик пише, що незважаючи на значні витрати енергії та часу на владнання проблеми виходу Британії із ЄС, Брюссель мусить продовжувати захищати європейський безпековий устрій через підтримання принципової позиції у відносинах із Росією, та водночас, розширювати свою співпрацю з країнами регіону, особливо з Україною, Грузією та Молдовою.
Тільки стратегічне терпіння й послідовне обстоювання принципів міжнародного права може призвести до поліпшення умов для досягнення угоди з РосієюПоль Іван
«Тільки стратегічне терпіння й послідовне обстоювання принципів міжнародного права може призвести до поліпшення умов для досягнення угоди з Росією. Особливо, якщо її економіка продовжить очікувану стагнацію», – пише Поль Іван.
Схожу думку, аналізуючи наміри Москви, висловлює і директор французького Інституту міжнародних відносин Тома Ґомар.
«Дії Росії в Україні, Сирії та щодо деяких європейських держав – це свідчення її бажання виглядати як дуже серйозний геополітичний гравець, – каже аналітик. – І якщо деякою мірою це їй вдалося, неприйнятним є те, що вона вирішила розгорнути обмежену війну для того, щоб змінити на свій лад порядок міжнародної системи».
Скасування віз Україні – ключове для довіри до ЄС
Останні роки продемонстрували, що Москва почала розцінювати розвиток відносин між ЄС та східними сусідами так само, як вона сприймає зближення цих держав із НАТО. На думку кремлівських ідеологів, все це – загроза для її безпеки та інтересів. Тож, поруч із відчайдушними та агресивними зусиллями Москви для втримування держав-сусідів, що прагнуть європейського шляху розвитку в сфері своїх впливів, Росія ще й має амбітну мету: контролювати ситуацію на світовій арені, каже Тома Ґомар.
Росія хотіла б заявити: правлінню Заходу в міжнародних справах настав кінець. Для цього Москва й намагається зближуватися з державами АзіїТома Ґомар
«В ідеологічному сенсі, Росія хотіла б заявити: правлінню Заходу в міжнародних справах настав кінець, – зауважує він. – Для цього Москва й намагається зближуватися з державами Азії, зокрема, Шангайською організацією співробітництва».
Тобто, для досягнення своєї мети, Кремль навіть намагається встановити нові відносини із країнами, які останні десятиліття нарощують темпи економічного розвитку, на кшталт Індії, Бразилії чи Китаю, зазначає французький політолог.
Тим часом, на думку брюссельського експерта Поля Івана, «післябрекзитна» Європейська співдружність може втратити частину свого впливу на світовій сцені. Тому, аби зберегти вагу, їй буде необхідно оновити свої карально-заохочувальні інструменти, тобто «батоги та пряники», для підштовхування України й інших держав-сусідів до проведення реформ та поліпшення добробуту їхніх громадян. Поль Іван вважає, що для цього Євросоюзові та Україні будуть необхідні нові програми й формати співпраці.
«А на найближчу перспективу, – каже він, – саме прорив у бік лібералізації візового режиму для України та Грузії матиме ключове значення для розвитку відносин і, загалом, підтримки довіри до Євросоюзу».
