Спеціально для Крим.Реалії
Результати виборів до Держдуми у Криму здаються цілком прогнозованими. Що стосується Севастополя, то тут війна між групами впливу місцевих політиків, чиновників і бізнесменів надто послабила горезвісну «вертикаль влади». В результаті, у провінційному політичному житті міста з'явилася несподівана передвиборча інтрига.
Дмитро Бєлік – висуванець від «партії влади», безсумнівно, найвідоміший з кандидатів. Він був депутатом трьох останніх скликань Севастопольської міської ради (з 2002 до 2014 року). У 2006-2008 роках, будучи обраним від Партії регіонів, очолював земельну комісію. Газета «Подробиці», яка належала севастопольському підприємцю і політику Василеві Зеленчуку, змушеному нині виїхати на материк, не раз друкувала сенсаційні розслідування про найкращі земельні ділянки, оформлені в ті роки на Бєліка та його бізнес-партнерів. Незабаром між Бєликом і лідером місцевих «регіоналів» Валерієм Саратовим виник конфлікт, і він утратив настільки хлібну посаду.
2010 року він утретє став депутатом міськради, цього разу від «Російського блоку» (зберігши при цьому «біло-блакитний» членський квиток), через два роки висувався незалежним кандидатом у народні депутати України, але програв з великим відривом майбутньому міністрові оборони Павлу Лебедєву. 2013 року, коли Лебедєв склав мандат нардепа, Бєлик спробував удруге висунутися у 224-му окрузі. Однак після переговорів з олігархом Вадимом Новинським зняв свою кандидатуру на його користь, за що отримав посаду заступника голови СМДА.
Незважаючи на досягнення Бєлика під час «кримської весни», він незабаром потрапив у немилість до Чалого, який не терпить у своєму оточенні хоч трохи значущих фігур
У лютому 2014 року, після того як Володимир Яцуба подав у відставку, а «самооборона» силовим шляхом відсторонила від посади в.о. голови СМДА його заступника Федора Рубанова, Бєлик фактично очолив Севастопольську адміністрацію. Якщо Чалий у лютому-березні 2014 року був головним чином представницькою фігурою, чия роль полягала в читанні заздалегідь заготовлених для нього текстів, то на частку Бєлика випало забезпечення роботи міського господарства у цей складний період. Йому пропонували посаду голови СМДА в обмін на лояльність Києву. Але, розуміючи, що Україна повністю втратила військовий і політичний контроль над Кримом, високопоставлений чиновник вирішив перейти на службу Москві.
Незважаючи на досягнення Бєлика під час «кримської весни», він незабаром потрапив у немилість до Чалого, який не терпить в своєму оточенні хоч трохи значущих фігур. Його видавили з органів виконавчої влади та заборонили висуватися від «Единой России» до Закзборів на виборах 2014 року. Пішовши самовисуванцем, Бєлік зазнав нищівної поразки, програвши нікому не відомому Ігорю Соловйову з «команди Чалого».
Розчарувавшись у політиці, він перебрався до Москви, куди ще за кілька років до цього відправив свою сім'ю. Однак взимку 2016 року повернувся до Севастополя і оголосив про намір висуватися кандидатом у мажоритарному окрузі в Держдуму. Бєлик скористався конфліктом між Чалим і Меняйлом і позиціонував себе в якості «третьої сили». Укупі з потужним фінансовим та медіа-ресурсом така позиція дозволила йому перемогти на партійних праймеріз.
Сергія Меняйла всіляко підштовхують до того, щоб він направив адмінресурс на підтримку кандидата-комуніста Володимира Комоєдова
З огляду на політичну біографію Бєлика, а також підтримку «партії влади», яка затвердила на своєму федеральному з'їзді його кандидатуру, він має найбільші шанси стати володарем жаданого депутатського мандата. Однак у цьому передвиборному розкладі є кілька «але». Функціонери місцевої «Единой России», серед яких у нещодавньому минулому протеже, а нині запеклі опоненти Бєлика, Борис Колесников і Тетяна Вусатенко, всіляко ставлять палки в колеса своєму колишньому покровителю. Його прихильники вичищені з апарату партії і зі списків кандидатів на виборах до муніципальних рад, які відбудуться одночасно з виборами до Думи, а губернатора Сергія Меняйла всіляко підштовхують до того, щоб він направив адмінресурс на підтримку кандидата-комуніста Володимира Комоєдова.
Адмірал і кулінар
Є усталений стереотип, що Севастополь – місто з військовим менталітетом. Але більшість населення тут все-таки складають цивільні, а вони неохоче голосують за людей в погонах. Тому, на перший погляд, перспективи колишнього командувача Чорноморського флоту з 1998 до 2002 року Володимира Комоєдова здаються не такими вже й обнадійливими.
Однак є, щонайменше, три чинники, які грають на його користь. По-перше, партійна «подушка». Комоєдова висунула КПРФ, а рейтинг комуністів стабільно зростає на тлі падіння рівня життя в місті. По-друге, довіреною особою адмірала погодився стати Юрій Лужков – фігура у Севастополі, можна сказати, культова. По-третє, на користь Комоєдова грає бажання частини керівництва місцевої «Единой России» будь-якими методами «злити» Дмитра Бєлика.
Якщо колишній мер Москви надасть своєму другові лише пасивну підтримку, то електоральна база Комоєдова буде обмежена вірними ленінцями і військовими пенсіонерами
Неважко здогадатися, що адмірал-губернатор Сергій Меняйло швидше симпатизує комфлоту Комоєдову, ніж пересічному Бєлику. Втім, судячи з останньої інформації, прихильність «вертикалі влади» виявиться для нього важливішою за особисті симпатії. Що стосується другого фактора, то тут все буде залежати від позиції Лужкова. Якщо він приїде до Севастополя агітувати за Комоєдова, то це, цілком можливо, дозволить тому позмагатися за мандат депутата з Бєликом. Якщо ж колишній мер Москви надасть своєму другові лише пасивну підтримку, то електоральна база Комоєдова буде обмежена вірними ленінцями і військовими пенсіонерами.
У схожій ситуації опинився й інший кандидат – бізнесмен Олег Ніколаєв. Він позиціонує себе як «соратник Олексія Чалого у «кримській весні» і сподівається на підтримку його команди, якій він надав в якості штаб-квартири свій ресторан «Острів». Чалий дійсно кинув на допомогу Ніколаєву підконтрольні медіа-ресурси: найбільш рейтинговий міський телеканал НТС і найбільш відвідуваний сайт «Форпост». Однак, чим ближче офіційний старт передвиборчої кампанії, тим далі «народний мер» дистанціюється від свого соратника, вважаючи за краще спостерігати за тим, що відбувається з посмішкою китайського Будди.
Ніколаєв був першим, хто оголосив про намір висуватися до Держдуми від Севастополя. Його підтримала «Партія Росту» бізнес-омбудсмена Бориса Титова, яка серйозно розраховує, що Севастополь стане одним з 3-5 мажоритарних округів, де її кандидати зможуть поборотися за мандат. «Партия Роста» має репутацію кремлівського проекту, який має виступити спойлером для Парнаса і «Яблока». На подолання прохідного бар'єру вона навряд чи може розраховувати, а ось провести кількох кандидатів-мажоритарників здається завданням цілком можливим.
Під час передвиборної кампанії цілком може спливти компромат з попереднього, російського, життя Ніколаєва
Але «лихварі», судячи з усього, переоцінили бажання Чалого ставити на кін і без того хисткий рейтинг, вступаючи у відкритий бій на боці кандидата від партії, що має репутацію «ліберальної». Тим більше, що під час передвиборної кампанії цілком може спливти компромат з попереднього, російського, життя Ніколаєва.
Бізнесмен живе у Севастополі з 2012 або 2013 року. Тут він володіє найдорожчим рестораном «Острів» і декількома перспективними ділянками землі. При цьому краще не розповсюджуватися про те, яким чином він заробив свій стартовий капітал. Тим часом, у міських ЗМІ вже з'явилася інформація, що, живучи у Росії, Ніколаєв був співвласником девелоперської компанії «Олімп-47», яку ФБР підозрює у відмиванні грошей через закриту американською владою платіжну систему Liberty Reservе, а також мав безпосереднє відношення до банку «Радянський», врятованого минулого року від скандального банкрутства через процедуру санації.
І якщо півроку тому Ніколаєв здавався найперспективнішим кандидатом на виборах до Держдуми, то сьогодні, судячи з усього, він може лише розраховувати на місце у трійці призерів, щоб зарекомендувати себе в якості політика міського значення і таким чином захистити свої бізнес-інтереси.
Темна конячка
Партія «Справедливая Россия» висунула у Севастопольському окрузі кандидатом чинного депутата Держдуми Михайла Брячака. «Эсэры» направили свого колегу створювати регіональні осередки в Криму і Севастополі у 2014 році. Вибори до Держради Криму і Закзборів Севастополя закінчилися для партії повним провалом. Обидва її списки не набрали навіть 2% голосів. Брячак очолює регіональну кримсько-севастопольську групу кандидатів до Держдуми, але шансів подолати прохідний бар'єр тут у партії мало, тому вся надія депутата – на мажоритарний округ. Судячи з усього, Брячак вирішив спинити вибір на Севастополі, оскільки тут сильніший кадровий потенціал партійного осередку.
У місті-герої «Справедливая Россия» є клубом колишніх українських чиновників. В її керівних органах – Валентин Борисов (у минулому лідер місцевого осередку НДП і багаторічний заступник голови СМДА), Ігор Локтіонов (заступник голови СМДА при Ющенку і керівник севастопольської організації БЮТ) і ціла плеяда інших функціонерів дрібніших. На цю команду і робить ставку лідер «эсэров».
Михайлу Брячаку належить великий логістичний холдинг, і його посада в транспортному комітеті Держдуми – запорука успішного розвитку бізнесу. Оскільки єдина можливість зберегти свій статус – це перемога в мажоритарному окрузі, не доводиться сумніватися у тому, що він не пошкодує грошей для своєї передвиборчої кампанії.
Втім, малоймовірно, що Михайло Брячак у змозі перемогти на виборах, але увійти до трійки лідерів йому може виявитися цілком до снаги.
Захар Самсонов, севастопольський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
